15 листопада 1930 року у Клівленді вся українська громада та відділи УНС організовують маніфест демонструючи вкотре свою національну карність та солідарність з українцями в Рідному краї проти польського гноблення. Збори призначено в «Сентрал Армори Гол» (напроти Ситі Гол), Іст 6-та вулиця і Лейк-сайд (Свобода. – 1930. – №266. – С. 3).
5 вересня 1932 року товариство «Сокіл» брало участь у відзначенні 30-річного ювілею Братства св. Петра й Павла відділ 202 УНС (Свобода. – 1932. – №218. – С. 4).
У лютому 1936 року заходом Злучених Українських Організацій та обидвох парохій міста Клівленда відбулося дня 16 протестаційне віче звернене проти польського режиму на західноукраїнських землях, а також проти несправедливого засуду варшавським судом 12 молодих українських студентів (Свобода. – 1936. – №64. – С. 3).
У 1936 році, від 27 червня до 04 жовтня, у Клівленді відбулася велика міжнародна виставка «Great Lakes Exposition», на якій збудовано національні села «Світові дороги» «Streets the World». Українці Клівленду взяли участь у виставці під протекторатом Злучених організацій. Збудовано Український павільйон, де всі товариства, громади демонстрували свої досягнення (Свобода. – 1936. – №52. – С. 3).
Великого значення надавало товариство «Сокіл» утворенню в Клівленді Українського Культурного Городу. Ось, що писав з цього приводу Григорій Степанек: «Злучені Українські Організації міста Клівленду ведуть уже від довшого часу кампанію в справі збірки на Український Культурний Город. Такий Город мають уже литовці й дня 11. жовтня відбулося його святочне відкриття. А ми припізнилися, бо громадянство не зложило досі потрібних на це фондів. Вже є бюст Шевченка для нашого Городу і нема сумніву, що цей бюст, роботи нашого мистця Архипенка, буде великою прикрасою не тільки Українського Городу, але й міста Клівленду. Про ці справи говорили члени товариства «Сокіл», від. 336 У. Н. Союзу, на своїх місячних зборах. В дискусії забирали голос громадяни: Григорій Кисіль, д-р Михаленко, Василь Волянський, Григорій Степанек і інші. Члени ухвалили більшістю голосів оподаткувати себе на згадану ціль по 10 центів місячно, або сумою $1 річно. Зараз зложено $13. Думаємо, що й члени інших відділів У. Н. Союзу, як і У. Р. Союзу, Провидіння і Народної Помочі, як теж і інших організацій, себе оподаткують і допоможуть Українським Злученим Організаціям докінчити добре задумане діло» (Свобода. – 1936. – №262. – С. 3).
У 1938 році у Клівленді українські товариства розглядали низку важливих організаційних питань громади. Зокрема обирали новий Уряд Українських злучених організацій та Українського Культурного Города. Голова – О. Е. Малицький, заступник голови – Іван Білінський, секретар рекордовий – Іван Сподар, секретар фінансовий – Гриорій Степанек, касір – Дмитро Шмагала, пресовий референт – Володимир Бльондиненко (Свобода. – 1938. – №45. – С. 3). Праця щодо здійснення мрії створення Українського Культурного Городу у Клівленді не припинялась ані на секунду. Так, Уряд Українських Злучених Організацій міста й околиць Клівленда звернувся до багатьох українських громад з відозвою про допомогу та влаштуванням у своїх громадах збірки на цей проект (Свобода. – 1938. – №95. – С. 7).
Активну громадську позицію займало товариство «Сокіл» у справі Українського Конгресу у складі Українських Злучених Організацій міста Клівленду (Свобода. – 1939. – №125. – С. 4).
Окремо варто розглянути організаційно-структурні особливості діяльності товариства «Сокіл» У Клівленді як відділу 336 Українського Народного Союзу. Це і фінансова звітність, участь у різних заходах (масових, союзних тощо). Зокрема систематично товариство перераховувало до каси УНС кошти: за місяць грудень 1917 р. – 91.62 $ (Свобода. – 1918. – №4. – С. 4), квітень 1923 р. – 76.36 $ (Свобода. – 1923. – №108. – С. 3), січень 1928 року – 134.85 $, а молодечий відділ – 9.90 $. Також 50 $ з фонду запомового отримав допомоги Дмитро Замойський (Свобода. – 1928. – №31. – С. 4). Також члени товариства жертвували на позичку Національної оборони. Зокрема дані за 1922 рік свідчать, що Федорчак Тома надав 10 $, Зварич Іван 5 $ (Свобода. – 1922. – №43. – С. 3), товариство «Сокіл» 25 $ (Свобода. – 1922. – №169. – С. 3). На сиротинець-захист УНС на кінець вересня 1926 року товариство «Сокіл» перерахувало 10 $, а члени 40 $ (Свобода. – 1926. – №254. – С. 4). Водночас виключалися з лав УНС члени товариств, які не платили членські внески. Так у 1919 році з відділу 336 було виключено декілька осіб: Маланяк Юліян, Головецький Григорій, Гаркавий Павло, Бак Станислав, Хромейко Дмитро, Іванейко Іван, Єнджаєвич Онуфер, Кукіз Григорій, Лазука Іван, Третяк Іван (Свобода. – 1919. – №17. – С. 3). Обов’язково брало участь у Конвенціях УНС. Наприклад, 11 – 16 жовтня 1920 року у Філадельфії відбулась ХV Головна конвенція Українського Народного Союзу де делегатом від товариства був Григорій Дума (мав 3 голоси). Згідно статистичних даних Конвенції товариство «Сокіл» числило 95 членів тільки чоловіків (обезпечених на 250 $ – 3, 500 $ – 51, 1 000 $ – 41, загальна сума обезпечених – 67 250 $) (Свобода. – 1920. – №152. – С. 1, 3). З протоколу річного засідання Головного Уряду УНС, який відбувся 20 – 22 лютого 1924 року, дізнаємося, що у 1923 році у товаристві «Сокіл» нараховувалось 54 членів (троє вибуло та троє прибуло) лише тільки чоловіків (Свобода. – 1924. – №142. – С. 4). За перше півріччя (з 1 січня до 31 червня 1924 року) до 54 членів долучилося ще 4 і загалом становило 58 (Свобода. – 1924. – №212. – С. 4). Згідно протоколу XVI Головної Конвенції УНС 1925 року статистика товариства «Сокіл» має такий вигляд: жінки – 6 осіб, чоловіки – 63, діти – 22, разом – 91 (Свобода. – 1925. – №95. – С. 3). Український Народний Союз у 1925 році відзначив товариство «Сокіл» у «Золотій Книзі» ювілейної кампанії УНС щодо залучення нових членів (від 10 до 20 осіб). Згідно наданої інформації відділ 336 УНС у Клівленді, Огайо зорганізувало 12 повнолітніх та 11 дітей – разом 23 особи. Всього ж у товаристві числять 75 повнолітніх та 28 дітей. Разом – 103 члени. Найбільше долучили до товариства Григорій Кісіль (предсідатель, родом з Піски, Львів, Галичина) – 19 та Семен Постолюк (секретар) – 4 (Свобода. – 1925. – №259. – С. 4). Регулярно на шпальтах часопису Свобода друкувалися звіти. З одного з них (за червень 1930 року), Головного рекордового секретаря УНС, дізнаємось про різний статус членів товариств, зокрема й відділу 336 (Свобода. – 1930. – №167. – С. 4).
Ретельно готувалися члени товариства до ХVІІ Головної Конвенції УНС. Ними були ухвалені такі питання: «1. Щоби делегати взяли під розвагу параграф 325. Ми заявляємося за тим, щоби цей параграф змінити. Коли приклад, член належить УНС через кільканацять`років, а потім вертається назад до рідного краю, то щоби його не виключати з членства УНС коли він хоче оставатися членом УНС й хоче платити свої вкладки раз на пів року, або раз на рік. 2. Справа Сиротинця. як показується, до цього часу іде дуже помало, а то з причинні тієї, що ми завжди дивимося на добровільні жертви. Це показується нам непрактичним, бо одні члени давали й дають дальше, а другі не дали ще ані одного цента та ще насміхаються з инших. Через таких членів виходить багато непорозумінь по відділах. Щоби тому запобігти, мусимо взяти під розвагу й подумати над тим, що сиротинець без фонду існувати не може, а коли хочемо сиротинця, то мусимо заложити на це якийсь фонд, а тоді будуть всі члени однаково трактовані й буде менше нарікань. Ми є за тим, щоби взяти з фонду запомогового 3 ц. і з фонду конвенційного 2 ц. і призначити їх на форд сиротинця. 3. Ми заявляємо, щоби конвенція УНС відбувалась що 6 років. А той фонд за тих два роки дати до фонду сиротинця. 4. Щодо місцевих секретарів, то ми заявляємо, що всі місцеві секретарі відділів УНС повинні бути плачені з головної каси УНС в такий спосіб, як вони одержують з молодечого департаменту. 5. Щодо органу «Свободи», то видно, що багато членів проти оголошень, а оголошення це є одиноке средство приходу, яке одержує наша часопись. Без оголошень жодна часопись не може вдержатись. Тому ми є за тим, щоби оголошення були й далі, тільки щоби часопис «Свободу» побільшити з 4 на 6 сторін, коли буде можливо. Аколи не можливо видавати на 6 сторін кожен день, то принаймі тричі в тиждень, якщо є багато оголошень. 6. Щодо календарів, то ми є за тим, щоби УНС видава своїм членам календарі безплатно. 7. Діточий журнал, котрий виходить раз на три місяці, є дуже повчаючою книжкою для наших дітей. Діти з охотою його читають. Ми є за тим, щоби ті книжочки були видавані раз на місяць, щоби наша молодіж могла давати свої дописи в англійській мові не в «Свободі», але в молодечім магазині. Нехай наша молодіж з того користає і вступає в ряди молодечого департаменту У. Н. Союза. 8. Ми за тим, щоби У. Н. Союз платив своїм членам якусь дивіденду так, як другі американські асекураційні компанії платять своїм членам» (Свобода. – 1929. – №108. – С. 3).
Наступні передконвенційні проекти були надзвичайно актуальні. Зокрема, товариство «Сокіл» ухвалило: 1. Щоб делегати ухвалили злуку українських запомогових організацій. 2. Щоб за часопис «Свобода» не платили ті члени, що не уміють читати, себто переважно молодіж, тут роджена. 3) Щоб конвенція відбувалася що 6 років, бо на цім заощадимо поважну суму гроша з видатків конвенційних. 4. Щоб члени могли записувати більше ніж $300 на похорон, як було до цього часу. 5. Щоб У. Н. Союз наставив організаторів, коли буде цього вимагати потреба. 6. Щоб У. Н. Союз не вів партійної політики, бо це шкодить в організуванню членства до Союзу. 7. Параграф 146 поправити. Цей параграф був змінений на дітройтській конвенції, що урядники, що побирають місячну платню, дієти не побирають, лише кошти подорожі. Цей параграф зовсім не був поправлений» (Свобода. – 1937. – №98. – С. 3).
Дізнаємося з протоколу XVII Головної Конвенції УНС, яка відбулась 13 – 18 травня 1929 року, щодо складу та чисельності товариства «Сокіл» у Клівленді (згідно Звіту рекордового секретаря УНС від 01 січня 1925 року до 31 грудня 1928 року): жінок – 22, чоловіків – 76, дітей – 59. Разом – 157 осіб (Свобода. – 1929. – №152. – С. 3).
Цікаву інформацію знаходимо у звіті Головного рекордового секретаря (проголошений на нараді річного засідання Головного Уряду УНС 17 – 20 лютого 1930 року), в якому наводилась статистика щодо фінансового забезпечення відділів УНС. Зокрема, відділ 336 товариство «Сокіл» (Клівленд, Огайо) числило 157 членів. Виплачено запомоги – 2.093.00 $, загальний видаток – 3.061.28 $, маєток в посіданю – 1.079.21 $ (Свобода. – 1930. – №104. – С. 4).
Касовий звіт УНС за лютий 1935 року свідчить, що товариство «Сокіл» заплатило 154.51 $, а молодечий департамент склав 18.10 $ (Свобода. – 1935. – №59. – С. 3). Дані за лютий 1936 року мають таку статистику: заплачено відділом – 225.06 $ та 8.93 $ та молодечим департаментом – 16.20 $. Отримав з фонду запомогового Микола Рой – 35.00 $. (Свобода. – 1936. – №58. – С. 3). За березень 1937 року було сплачено товариством – 235.16 $, молодечим департаментом – 15.55 $. З фонду запомогового Антін Вакула отримав – 25.00 $ (Свобода. – 1937. – №91. – С. 3). За червень цього ж року сплачено товариством – 219.95 $, молодечий департамент – 13.95 $. Михайло Матіїшин отримав 35.00 $ з фонду запомогового (Свобода. – 1937. – №165. – С. 4). За листопад 1938 року сплачено товариством – 231.28 $, молодечим департаментом – 8.78 $ (Свобода. – 1938. – №294. – С. 3). За січень 1943 року сплачено товариством – 240.99 $, молодечим департаментом – 5.40 $ та 88 центів (Свобода. – 1943. – №36. – С. 4). За січень 1958 року заплатило товариство – 1.094.42 $, молодечим департаментом – 465.77 $. Цього ж місяця приєднали нових членів Григорій Кисіль – 1, Григорій Степанек – 3 (Свобода. – 1958. – №39. – С. 6). За травень 1960 року товариством сплачено – 697.34 $, молодечим департаментом – 274.14 $. Виплачено з посмертних запомог Сичу Станіславу – 500.00 $ (Свобода. – 1960. – №124. – С. 6).
ХХ передконвенційні проекти зложені відділом 336 УНС у 1941 році були досить ґрунтовними та актуальними: «1. Щоби делегати взяли під розвагу полекшу старшим членам, що перейшли на нові роди обезпечення, щоб дати їм хоч більшу дивіденду. 2. Щодо календарів, то ми є за те, щоб У. Н. С. видав своїм членам стінні календарі безплатно. Це буде добре оголошення для У. Н. Союзу. 3. Ми за те. щоб делегати не побирали більше як 10 долярів дієти денно. 4. Пропонуємо, щоб У. Н. С. назначив сталих організаторів по більших містах. 5. Ми є за те, щоб У. Н. С. знизив процент від позичок на членські грамоти. 6. Щодо стипендій то ми є за те, щоб У. Н. С. зробив таке застереження, що коли студент покінчить свої студії і дістане роботу, щоб всі гроші звернув до каси У. Н. Союзу. 7. Ми є за те, щоб конвенція У. Н. Союзу відбувалася що 6 років, та щоб фонд конвенційний був знижений з 5 ц. па 3 ц.» (Свобода. -1941. – №82. – С. 3).
Надзвичайно інформативні статистичні дані щодо чисельності відділу 336 знаходимо у Протоколі ХХ Конвенції УНС (12 – 17 травня 1941 р.). На кінець грудня 1936 року – 175 членів, нові члени – 43, прийняті наново – 4, прийняті з переступними листами – 3, прийняті зі старого до нового роду – 2, суспендовані – 29, відійшли з переступними листами – 11, відійшли до нового роду – 2, відійшли до старших членів УНС – 24, померли – 2, відійшли зі зворотом готівці – 7, на кінець грудня 1940 року – 152, різниця – -23. Також обраховувались виплати з Народного фонду за чотири роки (1937 – 1940). Зокрема, до виплат стипендії для української молоді в Америці долучилося товариство «Сокіл», яке мало одного студента та одну стипендію у сумі – 40 $ (Свобода. – 1941. – №138. – С. 5).
Згідно Протоколу ХХІІІ звичайної Конвенції УНС товариство «Сокіл» має такі показники допомоги з різних фондів: посмертний фонд – число членів – 6, сума убезпечення – 5.466.67 $, виплачено посмертної допомоги – 5.466.67 $; запомого вий фонд – число запомог – 19 $, виплачено суму – 630.00 $. Також дізнаємося, що відділ 336 УНС склав пожертву на «Союзівку» вакаційно-відпочинкову оселю і захист УНС від 01 липня 1952 року до 31 березня 1954 року – 55.00 $ (Свобода. – 1954. – №191. – С. 7).
З місячного (січень 1958 року) звіту Головного касира УНС дізнаємося, що відділ 336 до департаменту старших членів заплатив – 1.094.42 $,
Не оминали члени товариства «Сокіл» актуальні проблеми української громади Клівленду та УНС. Зокрема, боротьба велась з наклепами польських ЗМІ та інших ворожих елементів щодо дискредитації Українського Народного Союзу та українських організацій. В одній з нарад, яка відбулась 13 лютого 1942 року у Клівленді в Українському Народному Домі, актив відділу 336 Василь Волянський, Андрій Барбер, Григорій Степаник відігравав чи не найзначнішу роль (Свобода. – 1942. – №45. – С. 4).
Цьогоріч, 24 ківтня, відбувся черговий маніфест української громади Клівленду та відділі УНС на дохід Американського Червоного Хреста. Допомога потрібна була США у боротьбі з ворогом і українські товариства доклали значні зусилля для перемоги. Від відділу 336 був Семен Постолюк (Свобода. – 1942. – №116. – С. 4).
У липні 1943 року на піврічному зібрані товариства «Сокіл» розглядалося багато важливих питань, а участь в них брали представники УНС. Публікуємо повну версію статті секретаря Григорія Кисіля: «У нашій пам’яті недалекий 50-літній ювілей Українського Народного Союзу. Про це говорять у нас при різних нагодах, а на зібраннях відділів У. Н. С. то вже обов’язково. Це пізнати було і на піврічнім зібранні тов. Сокіл, від. 336 У. Н. С. в неділю 11 липня. Очевидно, що на піврічнім зібранні ждали насамперед урядники відділу звіт з господарки. Контрольна комісія, що провірювала книжки та господарку признала, що як касир так і секретар сповнили точно свої обов’язки і треба їм віддати признання. Зрештою багато над тим не затримувалися члени, бо ми мали на зібранні гостей. Прибув до нас радний У. Н. С. гром. Дм. Шмагала та союзів організатор, гром. Д. Білецький. Отже по піврічнім звіті наш предсідник відділу, гром. С. Постолюк, представив зібраним гр. Шмагалу і попросив його слова. Гр. Шмагала радо забрав слово. Він говорив про розвиток У. Н. С. в теперішньому часі, не зважаючи на воєнні часи. Але радив також пам’ятати на будуче. От незабаром будемо обходити п’ятдесятилітній ювілей нашої найстаршої допомогової організації, значить нашого Батька. У. Н. Союзу, то треба совісно приготовитися до цього свята. Не йде про самі маніфестації, але про те, щоби нашому батькові ще нових дітей-членів приспорити. Це буде найліпший доказ нашої дбайливості та прихильності до У. Н. Союзу. Цю думку підхопили приявні і нагородили нашого головного радного оплесками. Організатор союзів, гр. Д. Білецький, продовжував хід думок гр. Шмагали. Він вказав на теперішній стан, тобто на війну, коли доросла молодь іде боронити наш край перед ворогом. Але життя в союзових відділах мусить іти вперед. Щоби не забракло членів на місце тих, що йдуть на війну, треба вписувати громадно дітей до У. Н. Союзу. У той спосіб буде продовжуватися стан членів, а той ще зростати і ми станемо на ювілейнім святі з добрим набутком і свіжим доробком. І гром. Білецькому зібрані подякували за доклад, бо ми віримо, що членів у нас буде. Секретар Гр. Кисіль нагадав, що в нашій громаді ще багато людей не належать до ніякої організації, тому треба їх звербувати. Отже він радить, щоб до них зайшов гром. Білецький і пробував їх приєднати в члени У. Н. Союзу. Щоб організаторові облегшити працю, гр. Кисіль радить посилати йому адреси таких, що ще не належать нікуди. Присутні прийняли це, як знамениту думку. Думаю, що оті наші збори багато причиняться до оживлення організації членів» (Свобода. – 1943. – №140. – С. 3).
У 1959 році у Клівленді відбулася союзові нарада за участю 4-х головних урядовців. 5 квітня на окружних зборах представників відділів УНС клівлендської округи були представлені 11 делегатів. Від відділу 336 були присутні Григорій Степанек, Григорій Кисіль (Свобода. – 1959. – №67. – С. 1).
Залученням нових членів до товариства та УНС переймались всі соколи в Клівленді. А серед них вирізнялися Григорій Кісіль, Григорій Степанек та Василь Волянський. Так упродовж 1949 року ними приєднано: Кісіль – дорослих – 8, дітей – 7, разом – 15; Степанек – 7, -, 7; Волянський – 2, 2, 4. Призначена квота нових членів – 17. Приєднано всього – 26 (Свобода. – 1950. – №31. – С. 4). У 1956 році, від липня до 31 грудня, Григорій Кісіль долучив до товариства 14 осіб при квоті 24 (Свобода. – 1956. – №16. – С. 6). У травні 1960 року Григорій Степаник приєднав 1 особу (Свобода. – 1960. – №124. – С. 4).
З повагою слід поставитись до діяльності товариства щодо збереження пам’яті про померлих членів «Сокола». Так у часописі Свобода регулярно публікувались посмертні згадки про вічну пам’ять побратимів: Свобода. – 1925. – №295. – С. 3. – Антін Кучубійчук, член 336 відділу УНС, помер 4 с. м. в Клівленді, О. Похорон відбувся 7-го с. м. Покійний прожив 44 роки. Лишив жінку та двоє дітей. Він вступив до УНС 2 липня 1918 року. Походив з Галичини, із села Заліщики Старі, повіт Заліщики. Свобода. – 1945. – №105. – С. 4. – Дня 20, травня 1945 року помер у 58 році життя Іван Семеньчук член Тов. Сокіл, від. 336 У. Н. Союзу в Клівленді, Огайо. Походив зі села Борщів, пов. Снятин, Україна. Полишив у смутку жену Анну, 6 дочок і сина Василя, що є при Армії тепер в Англії. Похорон відбувся 24 травня в українській православній церкві. – В. Й. П.! (Свобода. – 1945. – №105. – С. 4). Свобода. – 1950. – №136. – С. 4 – Дня 6 червня 1950 р., помер у 61 році життя Николай Голдер, член тов. Сокіл, від. 336 УНСоюзу, в Клівленд, О. Покійний походив зі села Коровичі, повіт Перемишляни, Зах. Україна. Вступив до тов. Сокіл 1925 року. Полишив у смутку жену Катерину, замужню дочку, Юлію Пацула і два внуки і брата Теодора в Канаді. Похорон відбувся при участі родини і членів Товариства з української православної церкви. Свобода. – 1958. – №39. – С. 4. – Похорони Розалії Токменко. Бл. пам. Розалія Токменко, членкиня 336 відділу «Сокіл» УНСоюзу в Клівленді, Огайо, упокоїлася в Бозі 9 лютого ц. р. в 60-му році свого трудящого життя. Вона походила з села Серафимець Городенського повіту в Західній Україні і завжди думками линула до рідних сторін. Покійна залишила у смутку чотирьох синів – Петра, Михайла, Карла і Ярослава – та дві замужні доньки – Марію Флоріян і Марту Шнайдер. Господь поблагословив її не тільки цими численними дітьми, але й 13 внуками… Похорон відбувся 12 лютого ц. р. в православній церкві св. Володимира з участю родини, приятелів і членства Відділу. Під час заходів було зібрано 30 $ і надіслано на добрі цілі.
Вічна пам’ять про членів відділу 336 УНС зберігалась серед американців. Смертю Героя загинув американський воїн українського походження за країну та свободу у війні в Кореї Джозеф Крупа (Krupa Joseph) (Свобода. – 1954. – №191. – С. 6).
Долучилося товариство «Сокіл» до збору коштів на Сиротинець-Захист УНС у 1926 та 1927 роках. Було зібрано у 1926 році – 32.00 $, 1927 – 44.50 $. Членів числило товариство – 86 (Свобода. – 1928. – №18. – С. 4). За жовтень 1928 року відділ 336 УНС надіслав – 5.75 $ (Свобода. – 1928. – №272. – С. 4).
Товариство «Сокіл» постійно жертвувало кошти на різні фонди та соціальні проекти. Так наприклад у лютому та березні 1930 року відділ 336 склав 15 $ на фонд стипендійний ім. Семена Ядловського (5) та на пам’ятник на гріб (10) (Свобода. – 1930. – №96. – С. 2).
Товариство «Сокіл» було серед тих хто склав по 100 $ на допомогу рідному краю (Свобода. – 1929. – №302. – С. 2; 1930. – №39. – С3).
Значну допомогу Рідному краю надавали члени товариства й індивідуально. Наприклад, у жовтні та листопаді 1930 року до збору коштів долучилися: Репужинський передав збірку призначену на УВО – 35.00 $; Степанек від товариства «Сокіл» на боєвий фонд – 15.00 $; Василь Волянський на боєвий фонд – 10.50 $ (Свобода. – 1931. – №9. – С. 3).
У 1938 році жертви на визвольну боротьбу з нагоди Конгресу Українських Націоналістів та 8-го З’їзду ОДВУ склало товариство «Сокіл» у розмірі 5 $ (Свобода. – 1938. – №231. – С. 4).
1940 року товариство «Сокіл» зложило пожертву – 10 $ на фонд Конгресу Американських Українців, який відбувся з 23 по 25 травня у Вашингтоні (Свобода. – 1940. – №135. – С. 3).
Долучилився відділ 336 УНС до збору коштів для Українсько-Американського допомогового комітету. Станом на 30 листопада 1944 року товариство «Сокіл» як дійсний член жертвувало 10.00 $ (Свобода. – 1944. – №249. – С. 4).
У 1950 році товариство «Сокіл» відділ 336 УНС зложило Національний даток у сумі – 57 $. Також долучилися й індивідуально члени товариства Василь Волянський, Андрій Барбер та інші (Свобода. – 1950. – №53. – С. 4). У 1957 році Григорій Степанек зложив даток до Українського Народного Фонду – 10 $ (Свобода. – 1957. – №105. – С. 8).
Також складали пожертви члени товариства на пресовий фонд «Свободи». Зокрема, Семен Постолюк та Nick Belos у 1949 році жертвували по 2 $ кожен (Свобода. – 1949. – №301. – С. 3).
Члени товариства «Сокіл» допомагали збирати кошти навіть святкуючи власні ювілеї. Так у 1949 році родина Кальмуків відзначаючи 32-літній ювілей подружнього життя разом з громадою долучилися до помочі ЗУАД Комітету. Свято влаштували донечка Маруся, знайомі та друзі. Збіркою зайнялися пані Олена М. Степаник та Марія Федик. Зібрано – 23.25 $. Жертву зложили: Т. Кальмук – 5 $, Г. і О. Степаник – 2 $, по 1 $ – М. Федик, Г. Кісіль, Н. Шиманський, І. Галицький, Н. Голдер, М. Панкевич, Р. Токменко, А. Юзва, П. Гладиш, Е. Гила, І. Бабяк, В. Генсьовський, М. Облай, Йосифа Каламаш, а решта дрібними (Свобода. – 1949. – №3. – С. 4).
У 1924 році при товаристві був створений Молодечий відділ (Свобода. – 1924. – №107. – С. 4).
Гарною традицією товариства було вітати з різними святами свої членів. Так наприклад у 1936 році Григорій Степанек, секретар фінансовий, вітав від відділу 336 всіх побратимів та посестер з Воскресінням Христовим (Свобода. – 1936. – №85. – С. 6).
Далі Буде….
Олексій ЛЯХ-ПОРОДЬКО
кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент
Використані джерела:
- Архівні фонди Українського Музею-Архіву у Клівленді.
- Часопис «Свобода» 1930 – 1960 роки.
- http://www.chasipodii.net/article/540/.
