«Свій до свого по своє!» – саме таке гасло використовували на початку ХХ ст. споживчі й торговельні спілки українців. В періодичних виданнях того часу зустрічаємо багато інформації з рекламою тих чи інших виробів українського промислу.
Одним з цікавих рекламних ходів напередодні Великодня був друк малюнку в журналі «Нова хата» (ч. 9 за 1935 р.) під назвою «Великодній стіл в кожній українській хаті», де на святковому столі бачимо товари українських підприємств та спілок, що неодмінно повинні бути у вжитку українських родин.
На розписаному глечику з баськами бачимо напис «ОКО» – українська майстерня, заснована з ініціативи скульптора Сергія Литвиненка на місці керамічної майстерні Івана Левинського. Містилося за адресою вул. Потоцького, 58а (сучасна Ген. Чупринки).
Менша паска має напис «Дріжджевий порошок ПЛАСТ». Кооператив «Пласт» було закладено у 1927 році. Його засновниками були Андрей Шептицький, Модест Каратницький, Дарія Навроцька, Костянтина Малицька, представники РСУК та «Центросоюзу».
Складався кооператив з продуктового (виробництво порошку до печива, ванільного цукру, ефірних олійок, продаж насіння квітів) та спортивно-торговельного відділів.
Крамниці «Пласту», в яких продавали товари, розташовувалися на вул. Руській, 3 та Городоцькій, 95. А також, як бачимо з «деревця» на вул. Сикстуській, 29 (сучасна Дорошенка).
А от на більшій пасці бачимо рекламу “Народної торгівлі” – першої кооперативної установи на теренах Галичини, що була започаткована у 1883 році у Львові Василем Нагірним.
Дуже швидко “Народна торгівля” стала Крайовим Союзом споживчим зі складами і крамницями по всій Галичині. Вона мала тісні зв’язки з гуртівнями англійської і німецької споживчої кооперації, з голландськими, італійськими, американськими фірмами, безпосередньо із закордонними товаровиробниками. “Народна торгівля” взяла на себе завдання з організації збуту товарів українського промислу, витісняючи чужинецькі товари. Першочергова увага приділялась товарам кооперативного виробництва, що займали 58 відсотків від їх загальної реалізації.
Ще одне надзвичайно популярне українське підприємство, назву якого бачимо на птиці, маслі та писанках «Маслосоюз» . На початку 1900 р. він діяв при філії товариства «Просвіта» в Стрию, але дата його заснування як окремої одиниці (Повна назва «Крайовий Молочарський Союз «Маслосоюз») припадає на 1907 рік.
До 1914 року «Маслосоюз» об’єднував близько 100 невеликих молочарських спілок, до яких селяни доставляли молоко.
«Маслосоюз» впевнено ставав на ноги і почав завойовувати ринки збуту не тільки в краї, а й в Европі – Голландії, Англії, Німеччині. У 1925 році «Маслосоюз» вперше виходить на світовий ринок, пропонуючи для продажі масло. Маслосоюз висилав масло до Німеччини, Австрії, Чехо-Словаччини, Данії, Франції, Швейцарії і навіть до Маньчжурії.
Торговий відділ «Маслосоюзу» був розташований у Львові за адресою вул. Костюшка 1а, а з 1932 р. переселився до власного приміщення по вул. Б. Гловацького (тепер вул. Я. Головацького).
На невеликій пляшечці бачимо напис «Міка» . Невелика, але єдина українська фабрика приправ у Львові в 1930-х рр. Її засновниками були Є.Якимів та М.Петруняк. Підприємство славилося якісною та різноманітною продукцією, зокрема приправами до м’яса. З «деревця» бачимо, що розташовувалося воно на вул. Городоцькій, 121
Ще один український «гігант» кооператив «Центросоюз» був заснований у 1899 році у Перемишлі з ініціативи Т.Кормоша). Кооператив постачав селянам сільськогосподарські знаряддя та машини, будівельні матеріали, залізо, вугілля, насіння і одночасно займався ззбутом сільськогосподарської продукції.
Фабрику мила «Центросоюзу» було створено під керівництвом інженера-хіміка Е. Гавалка. З 1921 року підприємство випускало мило «Мута» спільно з фабрикою «Мута», а з 1928 року «Центросоюз» став єдиним власником підприємства та змінив назву продукції на однойменну. Оскільки попит на мило у Львові зростав, виготовляли туалетне та пахуче мило в спеціальному картонному упакуванні.
У 1935 році «Центросоюз» при вул. св. Мартина, 49 (тепер Жовківська) відкрив фабрику з переробки м’яса та два магазини – у Личаківській та Жовківській дільницях.
На випічці назва невеликого українського підприємства «Ароза», що займалося споживчими товарами: порошком до печива, ґаляретками, ванільним цукром та будинем (дріжджова бабка, запіканка, пудинг).
Розташовувалося підприємство на вул. Вроновських, 28 (сучасна Колесси) та Дверніцкого, 30 (сучасна Свенціцького).
І звісно ласощі від підприємства “Фортуна нова”. Перша українська фабрика цукерків, що виросла з домашнього промислу Климентини Авдикович, вдови професора української ґімназії в Перемишлі. Зневірившись у своїх намаганнях знайти працю з достойною оплатою, жінка спробувала продавати солодощі з власної кухні. Спроба перевершила всі сподівання, вона переїхала до Львова і 1922 р. Львівський магістрат зареєстрував нове підприємство з гордою назвою «Перша українська фабрика цукерків “Фортуна нова”».
Згодом Митрополит Шептицький погодився фінансувати заснування фабрики “Фортуна Нова” і вложив у це підприємство понад 400000 золотих. Він закупив одноповерхову споруду по вул. Кордецького, 23 (сучасна Олени Степанівни), яку було перебудовано на приміщення парової фабрики, згідно з вимогами магістрату, докупив з обох сторін будівельні парцелі – з наріжної Кордецького та Ядвіґи (сучасна Марка Вовчка). Добудували котельню, сторожівку, різні господарські прибудови та стайню.
“Фортуна Нова” відкрила три роздрібні крамниці – на вулиці Руській в домі “Просвіти”, при вул. Пекарській під управою інженера-аґронома Івана Семківа і напроти Політехніки. З них втрималась тільки крамничка на Руській, а решта треба було продати, бо не оплачувались.
На скатертині бачимо абревіатуру “УНМ”. Так представлено промисловий кооператив “Українське народне мистецтво”. Цей жіночий промисловий кооператив з обмеженою відповідальністю був заснований у Львові, влітку 1922 р. з ініціативи «Союзу Українок». Керівником закладу стала одна з перших найбільш наполегливих та заслужених українських кооператорок Емілія Стернюк.
Працівниці “У.Н.Т” займалися вишиванням, килимарством, різьбою по дереву тощо. Свої вироби вироби вони рекламували на виставках у Львові, Станиславові, Дрогобичі, Заліщиках , Варшаві, Ґданську, Празі, Чикаго.
Одною з ланок структури кооперативу були крамниці для збуту виробів народного мистецтва та матеріалів і знарядь, які одночасно виконували роль виставкових салонів. 1січня 1928 р. «У.Н.М.» відкрило власний «склад» при вул. Словацького, 14 на І поверсі.
Знаходився кооператив на пл. Ринок, 39 та мав свій магазин у Львові (вул. Костюшка, 1 а) і у Варшаві. До речі з 1926 року кооператив почав видавати журнал “Нова хата”, на сторінках якого активно пропагували українське народне мистецтво.
Джерела:
- «Альбом українського Львова». Виданий накладом Видавничої кооперативи «Національне об’єднання». Львів, 1930.
- Дутка Романа . Львівський кооператив «Українське народне мистецтво»: передумови створення та організаційна структура // Народознавчі зошити. No 3 (105), 2012
- Пасіцька Оксана. Львів і львів’яни: український соціум та промисел (20-30-ті роки ХХ ст.). – Львів, 2014
- Нестайко Маркіян. Маслосоюз, або унікальна історія успіху
