Сьогодні ми знову мандруємо вулицями Варшавською та Золотою. І якщо минулого тижня ми йшли від Золотої до Варшавської, то нині рухаємося у зворотному напрямку. Це все тому, що цим маршрутом йшов в травні 1960 року Юліан Дорош, а ми зберігаємо історичну хронологію світлин.
Якби не підписи Дороша, важко було б сказати, що на світлині Львів. Тим паче, що розібрати назву вулиці під номером будинку мені не вдалося. Глибока і достатньо широка колія від коліс вказує, що цією вулицею їздили важкі вантажівки.
На задньому фоні, маю таку підозру, видніється Кортумова гора. Хоча можу помилятися. А городи вже засаджені, травень все ж. Дивно, що ще нічого не зійшло.
Юний щасливий власник ровера чекає на свого друга. А друг, в правій частині світлини, тільки виводить свого двоколісного коника з подвір’я. Як бачимо, на той час уже у Львові були велодоріжки :-).
Цей кадр ширше розкриває особливості забудови вулиці Варшавської. Велосипедисти уже чкурнули у пошуках пригод, а за будиночком видніється якась худобинка. Швидше за все корівка, хоча може бути й конячка.
Кажуть по Львову колись плавали гондоли. Певно дурять, але річки таки Варшавською текли. Ось одна з тих річок протікає під “мостом кохання” львівських жаб. Праворуч видніються залишки мощеного австріяками диким каменем тротуару.
Вже в то час львівські урбаністи працювали над озелененням міського простору Варшавської, правда тільки в приватному порядку. Але тенденції прослідковуються.
Ну не зовсім це Варшавська. Швидше вид з вулиці Варшавської на вулицю Струмок. До слова, вулиця досі існує і досі така ж вузенька.
На жаль, світлина не дає можливості встановити номер будинку, але впевнений що його зараз уже не існує. В правій частині чітко видно елементи конструкції дзвіниці церкви св. Андрія Первозваного. На даний час на місці цього будинку церковна площа.
Нарешті на цій світлині видно номер будинку №40. Але це просто світливець підійшов до будинку що вище. Його вже не існує. Може хтось згадає хто там колись мешкав?
І знову це не зовсім Варшавська. Це читальня “Просвіти” на Клепарові заснована у 1900 р. Будинок читальні було побудовано власними силами і коштом клепарівців у 1912 р. фірмою Івана Левинського на вул. Церковній (сучасна Сосюри, 1) поряд з церквою святого Андрія. Ми розповідали про цю читальню два роки тому.
Про церкву св. Андрія Первозванного, збудовану 1904 року, ми вже також писали два роки тому. Особливо зупинятися на цьому кадрі не будемо, єдине що тут видно будинок під номером 40.
Трошки інший ракурс світлини дає можливість побачити ліворуч вдалині сучасний Храм Святого Івана Хрестителя УГКЦ. Типова костельна архітектура говорить про велику римо-католицьку парафію і про мирне співіснування вірян на цій території.
Цей будинок особливо сподобався Юліану Дорошу, він присвятив йому аж цілих три кадри. Але дорога на той час, на відміну від будинку, не викликала захоплення.
Станом на сьогодні простір між стовпами огорожі замурований цеглою. Мабуть в цьому випадку менше пилу і шуму долітає до будинку. Але й архітектуру будівлі роздивитися теж важче.
Ось і підійшла до завершення наша сьогоднішня мандрівка Львовом з Юліаном Дорошем. Наступного тижня ми повернемося на улюблений світливцем Личаків. На вас чекають несподівані і незабутні кадри.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Дуже цікаві фото
Якщо дивитись на фото згори додолу: фото №214 фото №215: це вулиця Ланова; фото з будинком №40: він знаходився поруч з церквою; “смердючка” на світлинах – неіснуючий провулок між вулицями Молодіжна та Яблунева
Авторе, не псуйте цікаві статті випадами про урбанізм та велодоріжки. Всім на фб вже давно зрозуміло шо у вас травма на цій темі, просто видихніть та робіть те, що у вас вдається найкраще.
В будинку номер 40 мешкала Ірина Миколаівна.Працювала вихователькою.дитячий садік номер 10 по вул.Варшавській 37.