Після Першої світової війни свідомість людей геть перевернулась. Двадцяті-тридцяті роки минулого століття стали періодом божевільних ідей. Не хотілось архітекторам продовжувати будувати далі в стилі неокласики чи сецесії. Як проектанти, так і мешканці міста найперше вимагали простоти та комфорту.
Отож, функціоналістичні будинки стали продуктом нової міжвоєнної філософії, яка з одного боку говорила радіти одному дню і зовсім новій красі, з іншого не передбачала чергової війни, бо будинки зводились з якісних матеріалів, красиво і надовго.
Міжвоєнні десятиліття були своєрідним «новим світом», зокрема для архітектури. В двадцятих-тридцятих роках дуже популярним також стало будувати житло одразу для оренди. Типовими збудованими будинками для орендного житла є №11 та №13 на вулиці Глибокій.
Ці будинки дуже стримані, прості та лаконічні, але водночас вишукані, класичні представники львівського функціоналізму. Сходи до під’їзду облицьовані алебастром, вигнуті поручні з дерева вдало поєднуються з геометричним узором плитки внизу.
Ці будинки запроектував архітектор О. Пежанський. Почали зводити ці львівські «баухаузи» вже в 1938-1939 роках. Мешкати там повинні були працівники товариства «Карпатія».
На кожному поверсі по дві трикімнатні квартири, що абсолютно відповідало житлу класу люкс.
У під’їзді будинку № 11 дуже добре збереглись дерев’яні поручні та орнамент з плитки на підлозі. Кольори східної клітки плавно переходять від коричневого до сірого і чорного.
На засадах орендного житла звели будинки номер 14 та 16 на сусідній вулиці Новий Світ. Ці будинки спорудили за проектом архітектора Генрика Зандінга. В них розташовані двокімнатні та чотирикімнатні квартири високої якості.
У будинку № 16 добре збереглись фасад та вхідний портал. Вражають своєю конструкцією балкони, на яких надзвичайно легка і невагома залізна огорожа переходить на масивно закцентовану плиту. Загалом фасад скромний та лаконічний. Повністю витриманий в стилі.
Дещо біднішим, але дуже цікавим на вулиці Новий Світ є будинок за номером 3. В нього стриманий фасад, скромний вхідний портал, проте цей будинок сповна розкривається в красі стилю в середині.
При вході тут зустрічають ще автентичні дерев’яні двері. Вони переходять в масивні поручні, з каменю та дерева. Композицію східної клітки доповнює велике структуроване вікно, яке майже сягає підлоги, викладеної узорами з плитки.
Вже під самим горищем заховалось одне вікно-ілюмінатор. Навіть за похмурої погоди через вдале поєднання відтінків коричневого та сірого – під’їзд заливає м’яке світло матових кольорів.
Можливо через це, попри занедбаність, у будинку панує затишок, а між масивними сходами ще «пахне» комфортом та високим смаком.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела:
- Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст. / упорядник і науковий редактор Ю. О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008. – Розділ VІІ. Архітектура міжвоєнного двадцятиліття (1919-1939). – С. 524-577.
- Якубовський І. В. Особливості морфології львівського функціоналізму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2006. – № 568 : Архітектура. – С. 167–171.
Вулиця Новий Світ 13) там не 3.