Один бік цієї вулиці – весь у «хрущовках», з іншого боку функціоналістична забудова. І ті, і ці – сіруватого кольору та прямокутних форм, але потрібно лише трохи ближче підійти, як різниця кидається в очі. Функціоналізм найперше вражає складністю своєї простоти і стилем кожної деталі.
Баухаузи лише з першого погляду суворі та сумні. Одразу бачимо розбіжності між радянськими будинками і польськими у вигляді вхідних порталів та балконів. Не кажучи вже про висоту вікон. Якщо ви десь засумнівались – подивіться на вікна, у двадцятих-тридцятих роках будували просторі квартири з оптимально високими стелями і великими вікнами.
Вулиця Конотопська з’єднує вулицю Коновальця з Чупринки. Її почали прокладати на початку 1920-их років, тоді вона носила назву Боремельська,на честь українського села на Рівненщині Боремель, де 1831-го відбулася битва польських повстанських військ генерала Двєрніцького з росіянами. В часи німецької окупації вулиця називалася Райнляндґассе.Конотопською її назвали у 1946 році.
Будинок під номером 3 зовсім позбавлений декору, але не ритму. Ліва частина кам’яниці на поверх вища від правої і виділяється з ряду будинків. Хоч таке рішення порушувало тогочасний устав, за яким будинок, який споруджується, не може перевищувати висоту сусідніх, воно додало будинку цікавішого вигляду.Крім того будинок розшитий дрібними горизонтальними тягами та грубим рустом, з правого боку вхідного порталу, і дрібним навколо вікон.
Вхід до під’їзду виконаний досить дешево. Тут з декорування хіба що горизонтальні тяги та чорно-біла плитка. Але треба пройти трохи в глиб і в очі кидаються латунні поручні, поєднанні з гнутим лакованим деревом.
На них падає м’яке розсіяне світло з стрічкових вікон. В під’їзді подекуди збереглись автентичні вхідні двері до квартир.
П’ятий будинок має симпатичні вікна-ілюмінатори, які функціонально освітлюють під’їзд. Вікна до квартиракуратно заглиблюються в тіло кам’яниці, але не губляться завдяки підкресленим рельєфним виступам.
Всередині будинку – шляхетні гнуті поручні з дерева та металу, які ідеально пасують до круглих вікон. В цьому ж під’їзді теж бачимо автентичні двері. Їх важко переплутати з радянськими чи сучасними.
Одна з мешканців будинку художник-реставратор, яка і реставрувала такі ж двері, припускає, що це кора карпатського дуба.
На Конотопській 7 будинок вже прикрашають невеличкі балкони та рельєфно виділенні стрічкові вікна. В цьому ж будинку в одному з перших використали бетонне перекриття даху. Підлога виконана в тон з поручнями ритмічними прямокутними лініями. Тут я зустрічаю власника одногоз квартир, який пропонує мені подивитись на цікаві знахідки – дві старі газети. Чоловік знайшов ці звістки з минулого, коли робив ремонт.
Перша – газета під назвою Goniecilustrowany за 18 березня 1939 року. В газеті рекламують репертуари театрів та обговорюють облаштування міського простору. Зовсім скоро щасливих власників «люксусового» помешкання виселять з новенької квартири. На їхнє місце завезуть чужинців, які будуть читати вже зовсім іншу пресу, про робітників і партію.
Друга знахідна теперішнього власника помешкання – радянськагазета «Вільна Україна» за 10 травня 1941 року…
Хоч будинок номер 11 постраждав від забудованих балконів,все ж по тих, що залишились незачіпаними, ми бачимо – як легко та функціонально вони зроблені.
Кут кам’яного перекриття плавно переходить у гнуті металеві конструкції балкону. Скління під’їзду в цьому будинку дещо відрізняється від типового для баухаузу.
Тут вікна видовженні аж до самої підлоги. Такий вигляд вікон разом з класичним ансамблем функціоналістичого під’їзду – чорно-білою плиткою та красиво гнутими поручнями – робить східну клітку ще більш вишуканою.
На жаль, по вулиці Конотопській мало де збереглись автентичні дерев’яні вікна, а ідеально правильні фасади знищені критими балконами. Все ж на цій вулиці я зустріла мешканців, які бережно ставляться до цінного спадку і реставрують свої помешкання, а не псують їх несмаком.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела:
