Непримітна, вона заховалась між великими вулицями Городоцькою та Шевченка. На перший погляд – на цій вулиці нічого особливого. Збереглась стара бруківка, кілька будинків початку минулого століття і ще кілька міжвоєнних. Саме вони, якщо придивитись, найзатишніші та найестетичніші, всі оточені садами та палісадниками і весною потопають в зелені.
Територію вулиці почали забудовувати ще на початку минулого століття. Назвали її Ченстоховська. Розташування вулиці просто ідеальне як тоді, так і тепер. Зовсім близько до центральної частини міста, але в затишному і тихому місці. Тому й не дивно, що заможні львів’яни купували тут ділянки і замовляли вілли в найсучаснішому стилі функціоналізму. Кожен з власників отримав проект від архітекторів.
Одна з перших модерністичних кам’яниць – під номером 7 А. За архівними документами власником забудови був пан Вінсент Кузнєвіч. Звели будинок в 1938 році. Очевидно пан Кузнєвіч був непростою людиною, адже його будинок проектувала будівельна фірма самого Тадеуша Теодоровича-Тодоровського, відомого на той час львівського архітектора, який будував в стилі функціоналізму.
Серед найвідоміших завершених проектів – його власна вілла на Поморській,45(тепер вул. Мишуги). Будинок вважається одним із класичних прикладів львівського модернізму.
Читати про вул. Мишуги та колонію «На Залізній воді»
За іронією долі архітектору не вдалось завершити грандіозний проект для ще одного Вінсента, цього разу католицького святого. Мова йде про костел святого Вінсента де Поля у Львові(теперішня адреса вул. Стуса,2). Через початок війни встигли звести лише «нижній» храм (перший поверх), по приході комунізму на основі збудованого поверху збудували палац спорту «Трудові резерви».
Ця двоповерхова вілла за номером 7 А – без зайвих оздоблень, проте має дуже цікаве планування. Одразу увагу привертає наскрізний прохід і віконце ілюмінатор над ним. Гострий виступаючий кут будинку згладжують заокруглені перила балкону. З тильного боку будинку – стрічкові вікна.
Вілла відсунута від червоної лінії і має акуратний палісадник. Загалом вигляд будинку залишився в первинному стані, що можна побачити з креслень, затверджених архітектурною фірмою Тодоровського. Збереглась також автентична огорожа, зведення якої передбачене в плані.
В будинку на обох поверхах просторий коридор, від якого дуже зручно розходяться кімнати. На першому поверсі 3 кімнати і кухня, службові приміщення та ванна кімната. На 2-му – 4 кімнати кухня і ванна. В будинку також передбачена кімната для сторожа в сутеринах.
Будинок за номером 10 належав до пані Марії Тецайко. Кам’яницю почали зводити в 1933 році, будівництво тривало рік. Проектував будинок Альфред Заранський.
Будинок скромний, оздоблений лише декоративними геометричними фігурами, що доволі не типово для функціоналізму, і в кресленнях будинку їх не передбачали. Будинок розташований на червоній лінії забудови, але таке компенсовує задній двір-сад, до якого виходять тильні двері кам’яниці. Звісно, як функціоналізм без особистого дворогово простору.
На першому поверсі – 3 кімнати, 2 кухні, 2 ванні кімнати, те ж планування на другому поверсі, на третьому було всього 2 кімнати. Між кімнатами – просторі коридори, притаманні цьому стилю.
Один з найкрасивіших будинків на вул. Квітки-Основ’яненка – розташований під номером 12. Хоч він і зовсім невеличкий. Проте поєднав в собі кілька основних функціоналістичних оздоблень. Типовий прямокутний вхід з перспективою в глиб будинку.
Біля вікон декорування червоною клінкерною цеглою. Дуже цікавий елемент знаходиться над вхідним порталом на рівні другого поверху – це рельєфне зображення Ісуса в геометричному обрамленні, фактично унікальне в своєму роді. Звертаючись до креслень видно, що це рельєфне зображення було передбачене одразу у проекті.
Почали зводити будинок у 1935 році, завершили його будувати в наступному році. Належав він пані Камілі Баранській. В будинку було 10 кімнат, 4 кухні, 4 ванні кімнати, також була кімната для сторожа.
Власницями будинку № 14 були Юлія Мазуркєвіч та Ольга Гвинчак.
Звели кам’яницю в 1935 році. Будинок виконаний в простих формах, лише знизу оздоблений клінкерною цеглою.
В подвір’я з тильної сторони в сад з будинку ведуть сходи.
Однією з дуже цікавих на вулиці – вілла за номером 27. Людвік Верещинський, власник ділянки, задумав звести собі дім ще у 1923 році, і будівництво мало б завершити вже наступного року. Потім будівництво перенесли на 1931 рік, але завершити будинок судилось лише через два роки.
Воно й не дивно, бо брались його будувати аж два архітектори. Перший Чеслав Мюллер бачив цей будинок в більш класичних формах, як можна споглядати на кресленнях.
Але вже другий архітектор Александр Каплонські накреслив проект в модерністичному стилі, з красивими еркером на фасаді.
У будинку одразу було запроектоване приміщення для офісу власника. Була також кімната для сторожа, 9 кімнат і три кухні.
Найвиразніший функціоналістичний будинок на Квітки-Основ’яненка за 28 номером. Кам’яниця має три поверхи.
Проектувало будинок архітектурне бюро Стефана Мічинського, він, власне, працював з чистими функціоналістиними формами і зводив багатоквартирні будинки. Замовником був Пйотр Струшінський.
Будинок має типовий для функціоналізму прямокутний вхід з дашком. З правого боку у будинку – плавний заокруглений виступ, який є чудовим рішенням для переду до сусідніх старших будинків.
Дивлячись на ці з першого погляду типові, проте дуже різні хоча б кількома деталями та оздобами будинки ще раз переконуєшся в унікальності львівського модернізму. Тут архітектори не лише пішли в ногу з сучасними тенденціями, вони внесли в них своє особливе бачення естетики житлових будинків, вклали у функціоналізм львівський характер.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела:
- ДАЛО. Державний архів Львівської області
- uk.wikipedia.org/wiki/Тадеуш_Теодорович-Тодоровський
Дуже дякую за цікаві матеріали по архітектурі, особливо за креслення будинків:)
дякую, що читаєте і вам цікаво) мені цінний кожен відгук)