При зведенні будинків модерністи думали не лише про архітектурну композицію, але про мікроклімат, який буде оточувати майбутній проект. Архітекторам функціоналізму було важливо, аби їхні будинки отримали не лише комфортне планування і красиві форми, але й зручну та приємну територію довкола, тому для проектів, особливо квартальної забудови, обирались зелені райони міста, часто біля паркових зон.
Якщо піти вверх вулицею Пісковою, а потім блукати між Харківською, Острозького та Рєпіна, потрапляєш саме в такий модерністичний міктросвіт. Ця мальовнича дільниця під Кайзервальдом зараз фактично є частиною ландшафтного парку Знесіння. Вона вся всипана функціоналістичними віллами, оточеними садами та квітниками.
Саме на Пісковій знаходиться низка будинків, збудованих в стилі раннього функціоналізму. Будинки зводили між 1927 і 1929 роком. Вони призначались для українського кооперативу «Власна хата».
Автором проектів та керівником будівництва був відомий український архітектор Олександр Пежанський. Син знаного галицького архітектора Григорія Пежанського, будував в стилі функціоналізму та ар деко.
Олександр Пежанський дружив з метрополитом Андреєм Шептицьким, кажуть, був його улюбленим архітектором, власне, за його проектом була зведена Народна лічниця Шептицього на вул. Озаркевича. Пежанський також входив до складу мистецької комісії при Митрополичій Консисторії.
Будинки спілки «Власна хата» розташувались на сучасній Пісковій 26-40, Харківській 22-38 та вулиці Острозького 3-7. Будинки не мають рис чистого функціоналізму, в них більше присутні ранні модерністичні форми. Тут ми бачимо ще подовгасті прямокутні вікна, а оздоблення дверей нагадує ар деко, проте оформлення вхідних порталів вже має яскраві функціоналістичні форми. Будинки двоповерхові, з запроектованими акуратними мансардами, до яких де-не-де, на жаль, вже приклались «господарською рукою».
За архівними документами в комплексі будинків на Пісковій мешкало багато чиновників та працівників освіти. Зокрема під номером 26 проживав Еміль Мельничук, він був чиновником. Ще один чиновник Євстахій Мурин мешкав у 34-му будинку на першому поверсі. У 36-му будинку помешкання мав Влад Кліняк, а в 38-му Володимир Дудкевич, шкільний інспектор. У 40-му будинку мав помешкання чиновник Роман Левицький.
Особливо вирізняються два гостроверхі будинки на Острозького. Вони все ж більше нагадують стиль ар деко, ніж функціоналізм, що видно з характерних овальних віконець і гострих кутів.
Просто казково виглядають будинки кооперативу «Власна хата» на Харківській, навіть не зважаючи на “покращення” фасадів від мешканців.
На цій дільниці розташувались і класичні функціоналістичні кам’яниці. На вулиці Пісковій 21 стоїть функціоналістичний красень. Будинок наріжний, ідеально вписаний в ландшафт вулиці.
Ступінчатий дах гострими кутами повернутий до перехрестя вулиць. Один з таких кутів згладжують заокруглені балкони. Кам’яниця піднімається до гори в композиції з вулицею.
В будинку добре збереглись інтер’єри. Оригінальні віконні рами. Чорно-білі узори з плитки на підлозі. Автентичні гнуті латунні поручні дуже гармоніюють з чорними смугами плитки на підлозі.
В під’їзді майже всюди ще стоять автентичні дерев’яні вхідні двері, можна припустити з карпатського дуба. Деревина не однорідна, теж має свої узори. Будинок загалом зберіг ще дух епохи, простоту і шик ідеальних пропорцій.
Відомо, що співвласником будинку був Якуб Хроманський, йому належало три поверхи кам’яниці, з початку радянської окупації втік до Німеччини.
Ще одна класика функціоналізму розташована на вулиці Харківській, 9. Цей будинок теж без особливих декорацій, але ідеально спроектований щодо ландшафту. Його третій поверх піднімається разом з вулицею і як раз стає в ряд по висоті з сусіднім будинком.
Одразу навпроти на Харківській 8 б бачимо дуже акуратний функціоналістичний будинок. З одного боку тут ар деко, з іншого більш класичні форми – виходить такий собі зріз львівської архітектури першої половини 20 століття.
В будинку доволі малий вхідний портал, легкий, ледь виступаючий ризаліт, оздоблений стрічковими вікнами і вікном-ілюмінатором вгорі. Прямокутний виступаючий фронтон ідеально завершує композицію і поєднує будинок з його сусідом вище. Важкості в оцій напів невагомій архітектурній композиції додають хіба балкони.
Загалом вся дільниця під Кайзервальдом – це рай для любителів львівського модернізму. Він тут всюди. Чого варта вулиця Рєпіна( довоєнна назва Реваковіча).
Вона звивається до Личаківської вниз, в ритм з поворотами вулиці повиростали функціоналістичні вілли. Судячи з характеру забудови – це тридцяті роки.
Одразу в очі кидається наріжна кам’яниця під номером 19. Хоч будинок без особливого декору, проте саме його планування варте уваги: входи до будинку на два боки, з верху над входами красуються два вікна ілюмінатори, ліве крило «робить поворот» разом з вулицею, а праве має вже правильні геометричні форми. В архівних документах власницею будинку зазначена Мальвіна Стець.
Дуже красива вілла під номером 14.
Тут і оздоба з клінкерної цегли, і рустування біля вікон, вигнутих на кут. Навіть знайшлось місце для віна-ілюмінатора.
В низ по вулиці стоїть ще один, хоч не такий експресивний, проте витриманий в стилі та естетиці будинок. Композиція доволі строга, тут всюди бачимо різкі геометричні форми як в оформленні вікон, так і балконів.
Біля будинку збереглася автентична огорожа. Власником будинку був Єжи Ольшевський з будівельної компанії.
До сьогодні ця дільниця тримає спокій та відчуття затишку.
Навіть “втиснуті” подекуди багатоповерхівки та перебудови вілл не змінили її основного настрою.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела:
- «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. Розділ: «Osiedlia, kamienicy i mieszkania nowoczesnego Lwowa», Julia Bogdanova.
- Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ-ХІХ ст. / Упорядник і науковий редактор Ю. Бірюльов – Львів, 2008.
- uk.wikipedia.org/wiki/Пежанський_Олександр_Григорович
- http://www.centrum.jaroslawrokicki.pl/tablice.php?ulice=r
