В один з останніх днів цьогорічного серпня мав нагоду мандрувати Сколівщиною і по дорозі з неї до Львова нашу увагу привернув показник на Палац Бруніцьких в с. Підгірці Стрийського району (саме село в історичних джерелах вперше згадується в 1467 році). Приємною несподіванкою по дорозі стали крани з джерельною водою на зупинці громадського транспорту, яку можна безкоштовно набрати подорожнім.
При в’їзді в село увага вдумливого туриста мов розсіюється, адже треба обрати, куди спершу податися на оглядини – до старовинної церкви зліва чи за показником до палацу справа. Як відомо, замок графа Потоцького (зараз на балансі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького) і храм з колонами (на взірець собору свв. Апостолів Петра і Павла) є також в однойменному селі на Бродівщині, і ці пам’ятки є більш відомими широкому туристичному загалу. Як і тамтешній монастир отців василіан із старовинним храмом Благовіщення Марії.
Оскільки історія палацу Бруніцьких в Підгірцях на Стрийщині більше представлена в наших регіональних ЗМІ, тому в цій статті спершу коротко опишу становлення храму Зіслання Святого Духа.
Церква встановлена на горбочку у тіні крислатого дерева.
Її датують 1824 роком і пов’язують з меценатством місцевого землевласника, барона Юліана Бруніцького – до Другої світової війни (про нього піде мова нижче). В 1946 році, після ліквідації УГКЦ парох храму, священник Василь Савхів прийняв православ’я і храм нова окупаційна влада не закрила. Проте в 1961 році все таки на підгірцівську церкву повісили колодку…Жителі с. Підгірці були змушені ходити на богослужіння до сусіднього села Олексичі. 4 грудня 1988 року в храмі Святого Духа вперше після закриття відправлена Літургія. Офіційний дозвіл на відкриття церкви прихожани отримали на Великдень 1989 року. Відтоді вони взялися за клопітку працю із відродження свого унікального храму. Того ж року влітку залили фундамент і сходи, стелили підлогу і паркет, робили ширшими хори. У грудні 1989 року була добудована паламарка-сповідальниця
Інтер’єр храму наступного, 1990 року, оновив художник Ярослав Сагайдак з двома своїми помічниками. Також майстри встановили новий алюмінієвий хрест на центральній бані.
Дослідник Р. Сулик так описує ззовні дерев’яний храм в Підгірцях: «Тризрубна триверха будівля складається з трьох наближених до квадрату зрубів (нава ширша). До вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці».
Вони розривають піддашшя, яке оточує церкву і опирається на профільовані випусти вінців зрубів
В західній стороні церкви знаходиться дерев’яна, у формі квадрата, одноярусна дзвіниця, вкрита пірамідальним наметом.
Знаменним у житті підгірцівської громади було 24 травня 2010 року ‒ святкували 200-ліття храму, який досі є пам’яткою архітектури національного значення і належить до Стрийської єпархії УГКЦ.
Водночас в греко-католицької громади в Підгірцях виникла потреба у новому, більшому храмі, зведення якого тривало в 2007-2016 роках.
Туристична принада Підгірців – це все таки палац Бруніцьких, розташований на території колишнього дендропарку. Більш відома його історія з XVIII ст., коли власником підгірцівського маєтку став Юзеф Яблоновський. Як отриману батьківську спадщину, ймовірно, в 1734 році барон розпочав зводити в селі новий палац. Згідно із збереженими архівними даними, роботи проводив архітектор Бернард (є припущення, що це той знаменитий Б. Меретин, майбутній будівничий собору св. Юра у Львові). Господар Ю. А. Яблоновський витратив майже 200 тисяч злотих (на умеблювання, бібліотеку, фонтани і впорядкування парку). Після шлюбу з Кароліною Радзивіл Юзеф Яблоновський швидко забуває про витрати на Підгірці і починає зводити новий палац у Ляхівцях на Поділлі (сучасне село Білогір’я Хмельницької обл.). Його родичі, отримавши на утримання його підгірцівський палац, помалу занедбують тутешню господарку. При цьому інтерес до свого підгірцівського маєтку на той час уже князь Яблоновський втрачає цілком, доручивши опікуватися маєтком родичам, які особливого інтересу до тамтешньої господарки теж не виявляли.
В 1815 році новий господар, барон Юзеф Бруніцький, не дав занепасти придбаній власності. Найславетнішим господарем підгірцівських маєтностей став його онук, барон Юліан Мар’ян, який успадкував замок наприкінці ХІХ століття. Він зібрав велику колекцію комах і метеликів. Його досліди регулярно публікували в наукових збірниках Академії наук в Кракові. Після зацікавлення агротехнічними технологіями розпочав розвивати зразкове сільське господарство і заклав в 1892 році у сусідньому з Підгірцями Стрілкові розсадник плодових і декоративних дерев, а також кущів і квітучих рослин. Це все згодом він переніс у Підгірці.
На початку ХХ ст. розсадник Бруніцького займав площу 55 гектарів і щорічно продукував 150 тисяч саджанців плодових дерев 159-ти сортів, 30 тисяч декоративних кущів 360-ти сортів, 275 різновидів троянд, 65 видів хвойних і 27 сортів бузку.
У шлюбі з Івою Ромашкан у Юліана Бруніцького народилося двоє синів, один з яких Юліан Яків в 1940 році разом з багатьма іншими польськими офіцерами був закатований в Катині. У дитинстві сини стали свідками перебудови Підгірців. Для виготовлення планів реконструкції було запрошено знаменитого професора з Чернівців Карла Адольфа Ромшторфера. Для перебудови свого палацу Бруніцький використав цеглу власного виробництва і, попри повагу до архітектора, намагався особисто керувати всіма роботами. Будинок одразу електрифікували і постачали туди воду.
Остаточного вигляду палац набув в 1895 році. Палац всередині мав багато різних кімнат, господарські комірки, спеціальний ліфт, тощо. На території палацу містилося багато господарських споруд, хліви і власна гуральня. Барон Бруніцький розвивав і ентомологію, запросив на посаду лісника-спеціаліста у галузі лепідоптерології (вивчення метеликів) Фридерика Шилле. Той оселився у Стрілкові і складав Бруницькому товариство в пошуках нових видів метеликів, багато з яких потім «оселилися» у спеціальному приміщенні в палацовому флігелі.
Попередник барона Бруніцького Ю. Яблонський заклав в Підгірцях перший галицький дендропарк у повному розумінні цього слова (на сьогодні тут діє пам’ятка загальнодержавного значення «Підгірцівський парк» площею 8,3 га). Зі свого боку Ю. Бруницький впорядкував дендропарк, залучивши знаменитих садівників, і значно розширив колекцію дерев і кущів. Автора статті вразила розкішна грабова алея та платан, якому, як кажуть, уже понад 500 років!
Перша світова війна поламала розвиток дендропарку, сини господаря пішли на фронт. В маєтку оселилися російські артилеристи, які знищили дах палацу, руйнували в парку, та ще й безслідно зникли природознавчі колекції та бібліотека. Юліан Бруницький після повернення в сплюндрований маєток помер в 1924 році, а поховали барона у Стрілкові. Справу батька продовжив син Юліан Яків, д-р філософії університету в Кракові, дипломований рільник у Вроцлавському університеті. Друга світова війна знову все перекреслила. На самоті доживала свій вік в підгірцівському палаці пані Іва Бруницька. Лише деякі речі нагадували про недавню розкіш, та й вони без сліду зникли в Другу світову війну. Правдоподібно, комуністи замордували пані Іву в одній з катівень… Сам маєток Бруніцьких потроху занепадав і тут комуністична влада облаштувала потім технікум, школу-інтернат, сільраду і рибгосп.
З початку незалежності з’явилися ініціативні люди, які вирішили потрохи відновлювати об’єкт. Громадська організація «Центр розвитку краю» разом із місцевими підприємцями взялися відновлювати палац і маєток загалом. До сьогодні тут тривають ремонтні роботи, які, як помітно, добігають кінця. Може з часом напівзабута перлина Львівщини стане такою ж відомою, як замок в с. Підгірці на Бродівщині, і сюди поїдуть поціновувачі архітектури і природи.
Ігор СКЛЕНАР
Використані джерела:
- Підгірці // Сайт «Дерев’яні церкви Західної України». Джерело: http://decerkva.org.ua/pidhirtsi.html
- Сулик Р. Дерев’яне церковне будівництво на Стрийщині. Львів-Стрий, 1993.
- Підгорецький палац і перший галицький дендропарк. Нове дихання // Сайт «Край». 19.02.2019. Джерело: http://www.kray.org.ua/7976/mandrivky/pidgoretskiy–palats–i–pershiy–galitskiy–dendropark–nove–dihannya/
