В п’ятницю, 20 квітня 2018 р. у Львівському історичному музеї (площа Ринок, 6) відбулася презентація книги Доріс Карнер «Сміх крізь сльози. Єврейський театр у Східній Галичині і на Буковині».
Доріс Карнер (народилася 1963 року), вивчала у Відні економіку, політологію, театрознавство. З 1993 року працює у Федеральному міністерстві освіти, науки та культури. Два роки пропрацювала в Австрійському фонді примирення. На сьогодні опублікувала декілька праць про єврейський та німецькомовний театри у Празі.
У монографії йдеться про театри, що існували в ХІХ ст. у Східній Галичині, на Буковині, Чернівцях і в тому числі у Львові. У цій книзі розповідається про керівників театрів, режисерів та акторів, котрі творили у той період. Про глядача, який ходив до театру щоб насолодитися мистецтвом і хоч на мить тривалості вистави забути про тяжкі часи в своєму житті.
«Театр був засобом для досягнення мети, тимчасовою можливістю втечі від власної долі, політичної реальності, непевного майбуття. А може, до театру людей манили непевність і передчуття близького кінця. Невдовзі сміх заглушили сльози…» – пише в своїй книзі Доріс Карнер.
Автор не дарма назвала книгу «Сміх крізь сльози…». Тому, що це був тяжкий період для єврейського народу – часи коли розпочалася Друга Світова війна.
Під час презентації авторка книги розповіла, що працювала над монографією про єврейський театр декілька років. Також вона згадала про те, що в оригіналі ця книжка видана з фотографіями.
Німецькою мовою видання презентували у 2006 році. А уже через кілька років був здійснений переклад і книга була видана українською мовою. Але вже в 2018 році вирішили знову її перевидати з внесенням певних коректив.
І ось зараз світ отримав ще одну театральну книгу, яка стане допоміжним джерелом знань для юних театрознавців, журналістів. А також зацікавить звичайного читача, який в свою чергу «захворів» мистецтвом театру.
Маю надію, що ті до кого в руки потрапить це унікальне диво під назвою «Світ крізь сльози…» з цікавістю поринуть в той час коли в Україні існував такий феномен, як єврейський театр.
Денис ГУГНИН
