Жанрові роботи Івана Труша засвідчують життєствердну позицію автора, відчуття гармонії з природою, традиціями й побутом мешканців краю. Головним ідейно-змістовим акордом багатофігурних композицій виступають динамічні вирішення гуцулів, зображених у повсякденні чи під час християнських свят. Відчувається, що маляр переживав якусь особливу естетичну насолоду, спостерігаючи за життям і звичаями своїх сповнених невичерпного життєвого оптимізму творчих прототипів, коли вони брали участь у колоритних обрядах, співали пісень і танцювали.
Однак така художня концепція аж ніяк не зводилася до етнографізму чи надмірної ідеалізації художнього образу, а, навпаки, пробуджувала в громадськості повагу до мешканців цього краю та захоплення їхньою самобутністю.
Мотивом одного з перших етюдів серії стали “Гагілки” з сюжетом великодньої народної обрядової гри в “Жучка”, що символізує безкінечний рух і вічне відродження життя. Тема сповненої життя й руху обрядової гри молоді, що зазвичай відбувалася на церковному подвір’ї після освячення пасок, набула розвитку в численних полотнах І. Труша, виконаних упродовж трьох десятиліть.
Нехтуючи докладністю рисунка, маляр ледь схематизовано компонує групи людей, виконаних на тлі краєвидів, пластично трактує лише постаті першого плану й більш ескізно, за допомогою узагальнених кольорових плям, – фігури в перспективі. Живописна манера митця тяжіє до пленерного малярства, а спосіб трактування світлоповітряного об’єму наповнює жанрову сцену особливим настроєм і відчуттям свята. Сцена загалом набуває динаміки та сили художнього вислову.
Про таємниці своєї малярської лабораторії І. Труш пише в статті “З малярської робітні. Як постає образ”, у якій розкриває нюанси поетапного народження образу: “Ні, це не квіти. То перший проєкт образу «Гагілки». То ті барвні плями – то лиця, руки людські, запаски, киптарці гуцульські та вишиванки на рукавах. Кажу, перший проєкт, бо маю намір зробити таких кілька, як не кільканадцять, заким прийду до малювання образу…”.
Іван Труш активно працює у портретному жанрі, в якому реалізовує власні мистецькі устремління художника, що має хист прискіпливого психолога й прагне розгадати на полотні глибини внутрішнього світу своїх моделей. Художник виконує портрети дорогих і близьких йому людей. Серед них – портрети Михайла Грушевського, І. Франка.
Оксана БІЛА
заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького
