Роман Шипайло – особистість надзвичайно цікава, в якій гармонійно поєднувалися математичний розум і тонка співоча душа. Гімназійний професор і віртуозний віолончеліст, а ще довголітній пластун, сотник Української галицької армії. Людина із неймовірним організаторським хистом і педагогічним талантом. Невтомний вусань, який із молодих років любив подорожувати і жодна його мандрівка не обходилася без улюбленої фотокамери, яка фіксувала найцікавіші моменти життя.
Народився 1882 р. у селі Меденичі на Дрогобиччині. Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Після завершення студій від 1906 р. працював вчителем в українській гімназії у Коломиї, де з перервами до 1939 р. викладав математику, фізику і співи. Вів також гурток фотографії для гімназистів.
Упродовж 1908–1918 рр. був диригентом хору «Коломийський Боян». Також був завзятим пластуном і організатором пластового руху в Галичині. 1912 р. зініціював створення пластового осередку в Коломийській гімназії. Завжди відзначався активною громадянською позицією, брав активну участь у діяльності філій товариств «Просвіта», «Відродження», «Сокіл».
Із початком Першої світової війни мобілізований до австрійського війська, був славним артилеристом. У 1918–1919 рр. воював у лавах Української галицької армії на Тернопільщині. Коли в Коломиї 1918 р. було встановлено українську владу, сотник Р. Шипайло став командантом гарматного полку. Був членом Державного секретаріату військових справ (артилерійський відділ із лютого 1919 р.).
Як палкий шанувальник хорового співу організував великий хор у Коломийській гімназії, який виконував, зокрема, «Кавказ» Станіслава Людкевича, «Гайдамаки» Йосифа Кишакевича в супроводі симфонічного оркестру. Потрібних музикантів Р. Шипайло «позичав» серед професійних музикантів, часом з-поміж членів військового оркестру місцевого полку піхоти. У 1922–1925 рр. і 1934 р. обіймав посаду заступника голови товариства «Коломийський Боян».
У середині 1920-х рр. – на початку 1930-х рр. викладав також у Бережанській гімназії (фізику, математику і німецьку мову), організував там гімназійний хор і оркестр.
Водночас Р. Шипайло продовжував займатися розвитком пластового руху на Коломийщині. Став співорганізатором та опікуном 13-го дівочого полку імені Орисі Завісної, що складався з учениць учительського семінару і приватної гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа». Цікавий факт, що у 1920-х рр. у помешканні Шипайлів в Коломиї по вул. Тарнавських (тепер вул. С. Петлюри) жила Маруся (Мері) Бек (за походженням – українка), яка приїхала із США навчатися у Коломийській жіночій гімназії. Під впливом професора та його доньок вступила до Пласту. Після завершення гімназійних студій повернулася до США і згодом стала першою жінкою-мером Детройта.
Р. Шипайло дуже любив пластові походи – майже з кожного привозив цікаві світлини, які згодом прикрашали стіни його робочого кабінету.
Разом із Михайлом Горбовим у квітні 1930 р. започаткував 1-й Сеньйорський пластовий курінь ім. Степана Тисовського. Влітку 1930 р. був комендантом пластового табору на Соколі.
Окрім цього, був талановитим публіцистом – вміщував музикознавчі статті і музичні рецензії на шпальтах щоденника «Діло» (під криптонімом Р. Ш.), журналу «Українська Музика» (обидва – Львів) та коломийського часопису «Воля Покуття», краєзнавчі розвідки та світлини у львівському журналі «Наша Батьківщина». Вболівав за розвиток питомої музичної термінології.
У 1939–1940 рр. обіймав посаду директора школи у Коломиї.
У 1941–1944 рр. очолював Товариство комбатантів Коломийської округи, 1943 р. сприяв формуванню дивізії «Галичина». Загинув 1944 р. у Львові, або, за іншими даними, у Серафинцях на Івано-Франківщині.
Романові Шипайлові пощастило належати до покоління ентузіастів відродження та розвитку української культури, праця яких із позицій сьогодення виглядає справді подвижницькою. Як згадують сучасники професора, був чоловіком дисциплінованим і послідовним у всьому – давалося взнаки військове минуле. Водночас не уявляв свого життя без музики та мандрів, а ще без свого незмінного приятеля – фотоапарата. Знимкував багато, особливо карпатські пейзажі та цікаві гуцульські типажі. Коломияни шанують свого земляка як подвижника українського національно-культурного відродження у краї – на його честь названа вулиця у Коломиї.
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
- Бережанська земля: історично-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1970. – 878 с.
- Гуцули у Визвольні боротьбі : спогади січового стрільця Михайла Горбового – Вінниця; Київ, 2009. – 472 с. – (Серія «Українська воєнна мемуаристика»; Т. 4).
- Микитюк Я. Про початки єдиної в Галичині симфонічної української оркестри [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://kolomyya.org/histpub/historypub73.htm.
- Нагірний В. «Леді з перших» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/ledi-z-pershix.html.
- Тернопільський Енциклопедичний Словник. – Тернопіль, 2009. – Т. 4 (додатковий). – С. 720.
- Ilnytska А. Marian Smoluchowski: A story behind one fhotograph / А. Ilnytska, J. Ilnytskyi, Yu. Holovatch, A. Trokhymchuk // Condended Matter Physics. – 2012. – Vol. 15. – № 4. – P. 47101:1–8.
- http://www.plast.org.ua/sto/Shipaylo.
Правлоподібно, першим місцем роботи Романа Шипайла була Бучацька цісарсько-королівська гімназія.
Перепрошую за одрук )) має бути “правдоподібно” 🙂
Дякую