Ярослав Савка був невтомним пропагандистом художньої фотографії та організатором українського фотоаматорського руху на теренах міжвоєнної Галичини. Вперше репрезентував свої фотографії пейзажу 1926 р. на «Виставці українського краєвиду» в Станіславі й відразу здобув собі творче ім’я. Не уявляв своє життя без об’єктива фотоапарата і сприймав світ крізь його призму. Одним із перших серед галицьких фотомитців впровадив панорамну фотографію. Його світлини відзначалися технічною довершеністю, художністю та незвичайними ракурсами.
Народився 1907 р. у Галичині. Про дитячі та юнацькі роки майбутнього фотоаматора відомостей знайти не вдалося. 1929 р. прийшов із війська і наприкінці року розпочав працю у фотоательє за місцем свого проживання – по вул. Сикстуській, 43 (тепер вул. Дорошенка).
Коли 1930 р. у Львові було започатковано Українське фотографічне товариство (УФОТО), Я. Савка став його членом та активним організатором мистецького життя міжвоєнного Львова. У товаристві він деякий час обіймав посаду скарбника (до травня 1936 р.), долучався до всіх заходів, яке воно організовувало. Готував реферати фотографічної тематики, які виголошував на засіданнях товариства.
Я. Савка був серед ініціаторів першої виставки української аматорської фотографії у Львові 1930 р., представив на ній кілька своїх робіт. Також був постійним учасником і наступних виставок, організованих УФОТО – у грудні 1931 р., листопаді 1932 р. («Львів у світлині»; за фотографію «Святоюрський ліхтар» отримав ІІ премію), червні 1933 р. (українська краєзнавча виставка у Чикаго, США), травні-червні 1934 р., листопаді 1935 р. («Наша Батьківщина в світлині»), листопаді 1936 р. та ін. Здобув собі авторитет знаного фотомитця у Галичині.
Від 1931 р. Я. Савка робив спроби отримати промислову карту для легального фахового провадження фотосправи – для цього потрібно було скласти теоретичний іспит і презентувати практичну роботу. Попри те, що за плечима у фотомитця була участь у кількох виставках УФОТО, скласти жодного з предметів не вдалося.
1933 р. разом із Степаном Щуратом та Олександром Мохом почав видавати у Львові друкований орган УФОТО – перший західноукраїнський фотомистецький журнал «Світло й Тінь» (1933–1939). Упродовж 1933–1938 рр. обіймав посаду відповідального редактора часопису. Публікував на сторінках видання статті на допомогу фотоаматорам з актуальних того часу питань – особливості фоторепортерської фотографії, технічні основи фотографування та проявлення світлин тощо. Також дописував до рубрики «З нашого досвіду» (під криптонімом Яр. С.). Окрім цього, майже у кожному числі журналу вміщувалися світлини його авторства.
1937 р. Я. Савка врешті домігся омріяного дозволу на провадження власного фотографічного закладу, який отримав назву «Камера» і знаходився по вул. Сикстутській, 43. Водночас не припиняв співпраці з УФОТО та його друкованим органом.
У період німецької окупації разом із приятелями Степаном Щуратом та Данилом Фіґолем ініціював відкриття приватного фотосалону (під фірмою С. Щурата) на розі нинішньої вул. Дорошенка та вул. Костюшка, в якому переховувалися та працювали двоє фотографів-євреїв. Також співпрацював з українською легальною газетою «Українські вісті».
1947 р. родину Я. Савки було репресовано і вивезено на багаторічне заслання до Сибіру. 1948 р. органи НКВС засудили фотомитця за «антирадянську діяльність» на 25 років тюремного ув’язнення у таборах Мордовії. Однак навіть у неволі фотомитець не полишав улюбленого заняття. Додому він зміг повернутися лише після смерті Сталіна у середині 1950-х рр. – влаштувався фотокореспондентом у редакцію газети «Вільна Україна». Помер 1972 р. у Львові.
2007 р. у Національному музеї у Львові відбулася виставка, присвячена 100-річчю від дня народження Ярослава Савки та 35-им роковинам смерті фотомитця. Його донька, майстриня художньої вишивки Марія Гнилякевич, вирішила подарувати Національному музею скульптурний портрет батька роботи Сергія Литвиненка, створений 1938 р. За словами доньки, скульптор «розгледів особистість батька, показав його таким, яким той був насправді. Весь світ сходився для нього у фокусі фотоапарата. Він усе сприймав крізь камеру. І не було нічого вищого, ніж робота».
У спогадах сучасників Ярослав Савка залишився життєрадісною й інтелігентною людиною – мав талант бачити красу у кожній дрібничці, кожній миті, які фіксував своєю камерою. Його фото називають справжньою світлотіньовою симфонією, а самого майстра – обличчям львівської фотографії.
У біографії фотомитця багато лакун, які потребують подальших пошуків і заповнень. Тож будемо вдячні за будь-які додаткові відомості про цю неординарну постать.
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
Зьобро О. Виставка двох Савок – фотографа й модельєра // Високий Замок. – 2007. – 28 серп.
Коваль Я. Інтелігенти Ярослав і Марія // Львівська газета. – 2007. – 27 серп.
Котлобулатова І. Ми пам’ятаємо. Українські фотографи Львова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_ukrayinski_fotografi_lvova&objectId=1090832.
Середа О. Савка Ярослав // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. – Львів, 2009. – Вип. 16. – С. 245–246.
