У його резюме співпраця з компаніями “Coca-Cola”, “Shell”, “General Electric”, “Kodak”, “Nestle” i “Ford”. Однак, Віктор Цимбал творив і для львівського ілюстрованого видання “Світ дитини”. Він був активним учасником визвольних змагань на початку ХХ століття, але більша частина його життя минула за океаном. Там до нього прийшла світова слава, фінансова стабільність і визнання – Віктор Цимбал мав виставки у Буенос-Айресі, Нью-Йорку та Детройті. При цьому, митець ніколи не забував про свій рідний край.
І з Чехії, і з Аргентини
Яскравою сторінкою життя української спільноти міжвоєнного Львова було дитяче ілюстроване видання “Світ дитини”. Його видавець і редактор Михайло Таранько згуртував у 1919 – 1939 роках довкола цього часопису багатьох здібних педагогів, дитячих письменників та талановитих ілюстраторів. У Львові в той час працювали такі майстри, як Олена Кульчицька і Осип Курилас. Проте, логічно, що повністю задовольнити запит аудиторії вони не могли. Тим більше, якщо мова про дітей, які завжди потребували чогось іншого і оригінального, нових прочитань, різноманіття ілюстративного матеріалу.
Відтак серед ілюстраторів видання “Світ дитини” був і Віктор Цимбал. Він почав співпрацювати з львівським журналом ще в студентські роки, коли навчався у Чехії. Не полишив цього і після переїзду до Аргентини, де отримував багато привабливих комерційних пропозицій, рекламних матеріалів і був завалений роботою. Так Віктор Цимбал також зайняв чільне місце в когорті ілюстраторів дитячої книги й вважався одним з найкращих в цьому жанрі.
Про майстра
Віктор Цимбал був надзвичайно здібною і талановитою людиною. Він автор багатьох картин, карикатур, екслібрисів, творець графіки для рекламних роликів і книжок, громадський і політичний діяч. Народився на Черкащині, у проукраїнській родині. Навчався у київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського Братства і належав до Студентського куреня, багато представників якого пізніше стали учасниками битви під Крутами. Віктор Цимбал також рвався стати пліч-о-пліч зі своїми друзями, але його не впустив батько. Цимбал отримав диплом і планував поглиблювати мистецьку освіту, але військові дії тривали надалі, а доля молодої української держави була на волосині. Відтак він прийняв рішення покинути навчання і вступити до лав армії УНР. До листопада 1920 року став учасником декількох битв.
Далі була поразка УНР, табір для інтернованих у Польщі і безперервна малярська практика – Віктор Цимбал малював усім, що було під рукою і все, що бачив довкола. Працював над оформленням таборових видань. Заради мистецьких студій у Празі Цимбал нелегально перетинає польсько-чеський кордон, а пізніше він навіть здобуває стипендію на навчання в Італії. Побачив Венецію, Неаполь. Після повернення митець виграв конкурс, оголошений тогочасним чеським урядом, випередивши цим багатьох знаних і талановитих майстрів. Винагороду використав для переїзду в Аргентину. Там Цимбал продовжує працювати, отримуючи замовлення від провідних європейських та американських рекламних компаній.
Митець багато подорожує Аргентиною і малює її природу. Він працював над плакатами та грамотами на замовлення урядів Аргентини, Бразилії, Уругваю та Чилі. При цьому, ніколи не забуває про Україну – стежив за новинами, рефлексував на актуальні події. Віктор Цимбал – автор портретів митрополитів Шептицького і Липківського, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Михайла Драгоманова, Павла Скоропадського, В’ячеслава Липинського і ін., автор картин “Молитва”, “Божа Матір Північного Сяйва”, “Золоті ворота в Києві”, “Капище Перуна”, “Рік 1933”. Останній твір – це одна з найвідоміших та найбільш концептуальних робіт Цимбала, його рефлексія на трагічні події Голодомору 1932 – 1933 років. Одна з перших картин на цю трагічну тему.
У 1960 році митець переїхав до США і продовжив творити там.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Віктор Цимбал (1901 – 1968) // Бібліотека українського мистецтва [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/tsimbal-viktor/
- Гординський С. Віктор Цимбал. Маляр і графік. – Нью-Йорк, 1972. – С. 9.
- Пеленська О. Полотно Віктора Цимбала “Рік 1933” – вирок радянській системі // Радіо Свобода, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/viktor-tsymbal-rik1933-richnytsya/31206762.html
- Цимбал Віктор Іванович (1901 – 1968) // Prostir.Museum, 2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://prostir.museum/ua/post/27668
- Шевелєва М. Віктор Цимбал: Розметайте нарешті в’язницю народів і звільніть Україну // Український інтерес, 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uain.press/blogs/viktor-tsymbal-rozmetajte-nareshti-v-yaznytsyu-narodiv-i-zvilnit-ukrayinu-1296725
