Сьогодні, 29 жовтня 2016 року, в Національному академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької (вулиця Лесі Українки, 1) відбудеться прем’єра вистави «Украдене щастя» за п’єсою Івана Франка.
Опісля смерті батька брати поводились з Анною, як з наймичкою. Щоб не зазіхала на спільний спадок, видали заміж за наймита Миколу, розлучивши з коханим Михайлом. Правдами-неправдами спровадили хлопця до війська, переконали сестру, що той загинув, врешті, присилували до шлюбу. Від того часу Анна палко ненавидить братів, терпить чоловіка нелюба, на диво, вистачає сил усміхатися сусідам. Живе собі, шанує людей і Бога, доки одного дня «з того світу» повертається її (янгол чи демон?) Михайло. Каже: «Наперекір тим, що вкрали наше щастя. Ми його відокрадімо…»
У репертуарі Національного академічного театру імені Марії Заньковецької вистава «Украдене щастя» за однойменною п’єсою Івана Франка з’являлась у 1922, 1923, 1940, 1949, 1976 роках. Від її останньої прем’єри нас відділяють чотири десятиліття. Хоча, можливо, старше покоління ще пам’ятає Федора Стригуна у ролі Михайла, Богдана Ступку в ролі Миколи, у ролі Анни Таїсію Литвиненко.
У 2016, коли вся Україна відзначає 160-річчя дня народження І. Франка та століття по його смерті, культовий драматичний твір вирішили повернути на сцену Театру М. Заньковецької. Його художній керівник, народний артист України Федір Стригун став режисером-постановником, народна артистка України Таїсія Литвиненко – режисером.
– Були в репертуарі й інші твори Івана Яковича Франка: «Болеслав сміється», «Сон князя Святослава»… «Украдене щастя» мало п’ять постановок майже за сто років. Я вважаю, це найкраща п’єса серед його п’єс, один з найкращих зразків української драматургії. Ми, старше покоління, через неї пройшли, а зараз я хотів пропустити крізь цей твір молоде покоління, щоб відчули, що таке драматична творчість Івана Франка.– говорить Ф. Стригун.
Напередодні прем’єри, 28 жовтня, відбувся допрем’єрний показ «Украденого щастя». У залі зібралися переважно молоді люди. Дивовижно, деякі з глядачів (напевне, студенти театрального факультету) знали репліки на пам’ять, а все ж таки співпереживали героям, ніби бачили й чули цю історію вперше. Опісля фінальної сцени зала вибухнула оплесками.
– Я не могла аплодувати, молодь аплодувала, а я плакала. – зізнається Ангеліна Литвинова. Вісімдесятилітня пані Ангеліна є давньою прихильницею творчості актора та режисера Федора Стригуна: – Усі його роботи, мов говорять про моє життя. Ось, ця вистава змусила пригадати, наскільки жорстокий наш світ. Я не знаю, чи можна бути щасливим, коли любиш щиро, а твоє почуття обертається злом.
Сюжет пристрасної драми не віщує героям нічого доброго, та все ж вони боряться за згубне щастя. Вистава про кохання і благочестя, наших внутрішніх демонів і лихо навкруг ніколи не застаріє, бо торкається вічних тем. Цього вечора, о 18:00 в Театрі Марії Заньковецької «Украдене щастя» зустріне свого глядача.
Ксенія ЯНКО
