Минулої п’ятниці, 15 вересня 2017 року, в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького (вул. Коперника, 15), відбулася презентація книжки “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”.
Це вже друга книжка в рамках проекту порятунку спадщини родини Нагірних. Перша книжка “100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного” була презентована майже рік тому 20 вересня також в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького.
“Історія проекту почалася ще на початку 1990-х років, коли Борис Григорович Возницький віднайшов архів родини славних архітекторів Нагірних, а також відомого українознавця Василя Лева. В процесі праці над архівом та співпраці із нащадками Нагірних та Левів виникла ідея створення проекту, який ми назвали «100 церков Нагірних». Почали ми про нього думати у 2010 році, а їздити та фотографувати у 2011 р. Згодом відбулися презентації у Львові, в Перемишлі , також в США, а тепер ми презентуємо другий том”, – сказала співавтора проекту Наталя Філевич.
І дуже приємно що на презентацію другої частини видання змогла приїхати одна з упорядниць та співавтора правнучкою відомого архітектора Василя Нагірного Христина Лев. Вона передала до фондів Національної галереї архів свого прадіда.
“Нагірні були дуже цікаві люди і ці церкви зараз не всі стоять, багато з них були знищені. І таких людей треба згадати, бо це наша історія. Її треба пам’ятати і вчити наших дітей, щоб вони знали, які ми є хто ми були і що далі для нас всіх українців має бути”, – зазначила Христина Лев.
Історик-науковець, дослідник сакральної архітектури, керівник видавничого відділу інституту “Укрзахідпроектреставрація” Василь Слободян звернув увагу присутніх на важливості дослідження мистецької спадщини українських архітекторів, які творили власне українські образи міст та сіл нашого краю.
“Так склалося в давніші часи, що нашими архітекторами не цікавилися ніхто. Не цікавилися в радянській Україні і на початках в Україні теж не дуже цікавилися, польську сторону вони теж не дуже цікавили. Власне серед тих українських архітекторів одним з найстарших був Василь Нагірний. Він старався створити образ Галичини української, хотів щоб село мало український вираз. І його архітектура, можливо не досконала в своїх формах, але в загальному це архітектура, яка відразу каже, що це село, поселення, містечко є українським.
Набагато цікавішим і прогресивнішим архітектором був син Василя Нагірного Євген, який спроектував майже 200 церков. Він більш різноманітний в формах, він прислухався до нових європейських віянь в архітектурі і разом з тим дивився на традиції”, – сказав співавтор видання, Василь Слободян.
Над дизайном та макетом альбому працював Ярослава Філевича. Видання має на меті не тільки віддати шану видатному архітекторові, але й привернути увагу до сучасного стану, будованих ним, сакральних споруд. Так під час презентації автори промовились що проект “100 церков Нагірних” не завершується і, можливо за рік, відбудеться презентація наступної книжки.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
