У Львові ініціюють відновлення Державного історико-архітектурного заповідника, який мав би не лише стежити за збереженням культурної спадщини, а й не допускати появи скандальних забудов у зоні ЮНЕСКО та історичному ареалі. Про це повідомляє Львівський портал.
З ініціативою відновити у Львові такий орган як Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) виступило об’єднання комітетів євреїв та Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Відтак у Львівській ОДА утворили спеціальну робочу групу.
Як повідомляє пресслужба Львівської ОДА, перше засідання новоствореної робочої групи відбулося у середу, 14 квітня.
«Наразі йдеться про можливі варіанти відновлення заповідника, а також – фінансування установи, якщо її таки відновлять. Потребу у створенні дієвого органу для збереження архітектурної спадщини центральної частини Львова визнають усі. Та щодо того, як це зробити, розгорнулося жваве обговорення», – кажуть у ЛОДА.
Навіщо Львову ДІАЗ
Державний історико-архітектурний заповідник у Львові заснували ще в 1975 році. Саме зі створенням цього органу вперше було чітко окреслено межі історичної частини міста, з’явилось таке поняття як перелік пам’яток.
Це зараз ми знаємо, що у Львові є охоронна зона ЮНЕСКО, її буферна зона (історичний ареал). А ДІАЗ – це фактично перша документація архітектурної цінності міста, найперший орган управління пам’ятками.
У 1991-му ДІАЗ, який був в обласному підпорядкуванні, ліквідували і передали місту. Згодом на основі цього органу утворили відоме тепер міське управління охорони історичного середовища. У 2009 році заповідник як структуру відновили, проте вже у 2015-му тодішній голова ЛОДА Олег Синютка своїм розпорядженням ліквідував цей орган охорони культурної спадщини.
Пам’яткоохоронці наголошують: за об’єкти культурної спадщини національного значення не може відповідати лише місцева влада. Ефективно охороняти цю сферу може тільки держорган, бо саме держава відповідальна за виконання міжнародних угод, зокрема й всіх зобов’язань, які взяла на себе Україна, підписавши угоду з ЮНЕСКО.
Чому це важливо
Відновлення ДІАЗу, переконані активісти й пам’яткоохоронці, допоможе не лише вберегти архітектурні пам’ятки, а й унеможливити подальші незаконні забудови в історичній частині Львова.
Річ у тім, що землі колишнього державного заповідника перейшли Львівській міськраді і дотепер вони не мають особливого охоронного статусу – земель історико-культурного призначення. Якби він був, то будь-яке будівництво в історичній частині міста було б неможливим без погодження Міністерства культури. Зараз здебільшого достатньо мати дозволи місцевих органів влади.
Справа щодо охоронного статусу земель у зоні ЮНЕСКО та історичного ареалу роками «висіла» у судах. Нещодавно Львівська міська рада програла касацію, тож Верховний суд зобов’язав її закріпити межі історичних земель й надати їм статус земель історико-культурного призначення.
Відтак якщо всі юридичні нюанси з землею в історичному Львові врешті будуть вирішені, а пам’ятками на його території управлятиме державний орган (ДІАЗ), то саме таким чином мав би зменшитись негласний вплив міста на будівельні оборудки.
Яким чином повернути ДІАЗ
Для відновлення роботи Державного історико-архітектурного заповідника у Львові є необхідні законодавчі передумови. Ще у 2018 році Верховна Рада України прийняла закон, суттєво врегулює ситуацію з будівництвом в охоронній зоні ЮНЕСКО. Зокрема, він передбачає створення на місцях органу управління, який би регулював діяльність у зоні пам’ятки ЮНЕСКО та в її буферній зоні.
Саме таким органом, на думку очільника управління охорони об’єктів культурної спадщини ЛОДА Василя Петрика, й має бути ДІАЗ.
«Органи управління історичною спадщиною ЮНЕСКО передбачені законом, але, на жаль, так і не створені донині. Нормативна база щодо цього питання точно потребує доопрацювання і змін. Ми не мусимо чекати, Львівщина може бути ініціатором змін в країні. І точно буде. Разом із законодавчою ініціативою мають бути реальні виважені кроки, які, я думаю, запропонує наша робоча група», – відзначив Василь Петрик.
Зауважимо, що згаданий закон про охорону пам’яток ЮНЕСКО Верховна Рада України прийняла з ініціативи тодішнього нардепа Ігоря Васюника. Василь Петрик, відомий у Львові пам’яткоохоронець й архітектор, був співавтором цього закону.
Наталка СТУДНЯ
