20 лютого 2018 року виповнюється 130 років від дня народження видатного українського митця, піаніста, композитора, диригента, публіциста, громадського діяча Василя Барвінського.
Його слід вважати однією з центральних фігур у найрізноманітніших напрямках музично-мистецького життя Галичини першої половини ХХ століття, а його погідний характер виняткова інтелігентність, непересічний композиторський талант, успішність і результативність цілеспрямованої педагогічної та адміністративної праці зумовили глибоке і щире визнання й повагу лідерів багатонаціонального мистецького середовища Галичини та принесли йому широке міжнародне визнання.
Проте з приходом радянської влади за свою послідовну національну позицію і самовіддане служіння інтересам української громади митець заплатив страшну ціну: принизливим публічним процесом-судилищем, знищенням усієї опублікованої і рукописної творчої спадщини, десятиліттям поневірянь у мордовських таборах – лише тому, що був беззаперечним моральним авторитетом, людиною виняткової висоти духу, моральної чистоти, скромності і рідкісного, воістину християнського смиріння.
Посмертна реабілітація композитора не принесла свободи виконання його творів, наукові музикознавчі дослідження, присвячені йому, – негласно не віталися. Лише в часи державної незалежності починається відродження традиції концертного виконавства його композицій, видано низку збірок його творів, які вдалося частково відновити з пам’яті самому композиторові, а дещо віднайти з приватних архівів та в осередках діаспори, формуються збірки наукових розвідок, присвячених дослідженню його творчості і діяльності. Та до справжнього повернення імені митця ще довгий шлях.
Одним з дуже потрібних кроків на цьому шляху є подія, яка планується у Львівському музичному коледжі ім. С. Людкевича у день ювілею композитора. Навчальний заклад діє в будівлі Музичного товариства ім. М. Лисенка з Вищим музичним інститутом при ньому. Василь Барвінський очолював діяльність інституту майже три десятиліття (від 1915 по 1939 рік, і далі, з переформатуванням його в роки німецької окупації у Фахову музичну школу з українською мовою навчання – до 1944 року).
До події приурочено відкриття інформативних стендів у аудиторії № 19 – колишньому директорському кабінеті Василя Барвінського, який він ділив з інспектором філій ВМІ Станіславом Людкевичем. На них через архівні фото і документи відображено ключові напрямки роботи очільників Вищого музичного інституту. Саме тут вершилися долі музичного життя краю, відбувалися історичні зустрічі, приймалися сміливі і прогресивні рішення, укладалися напрямки співпраці з Просвітою, Пластом, Соколом, Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, Українським педагогічним товариством, численними театральними інституціями тощо.
В аудиторії займе своє місце прекрасний портрет Василя Барвінського роботи шанованого львівського митця Євгена Безніска. Знаково, що цей дарунок коледжу і безцінний внесок у вшанування пам’яті солінізанта робить наша колишня випускниця, представниця знаної творчої родини, директор методичного кабінету навчальних закладів мистецтва і культури ЛОДА Мілена Медвідь.
Але найважливішим у збереженні пам’яті про митця є виконання його творів. Тому в дар ювілярові ми готуємо програму з символічною назвою “Перемога любові”, в якій прозвучать дуже особливі і знакові композиції. Серед них – “Молитва”, друга частина фортепіанного Квінтету, написана у мордовському таборі в Потьмі, Прелюдії, від яких почався відлік творчої діяльності маестро, вокальні твори, що постали у співпраці зі славетними співаками його часу – Марією Сокіл, Михайлом Маслюком-Мартіні, Галиною П’ясецькою, віолончельні мініатюри, створені для спільного концертування з близьким другом – віолончелістом, концертмейстером віденської Volksoper Богданом Бережницьким, хорові обробки стрілецьких пісень, опуси для навчання найменших майбутніх українських музикантів. А вінцем програми стане третя частина з циклу-триптиху “Любов”, написаного в юності, і присвяченого майбутній дружині композитора – Наталії Пулюй, з промовистою назвою “Біль, бій, перемога любові”. Своє кохання представники двох славетних галицьких родин пронесли через безліч випробувань і незгод до останніх днів свого життя.
Зрештою, сам сенс життя, діяльності, творчості Василя Барвінського полягав у любові: любові до музики, до талановитих українських дітей, до своєї пригнобленої іноземним пануванням громади, до своєї історії і культури, до рідного краю. На вівтар цієї любові було покладене все життя видатного музиканта, і саме тому він вийшов із цього нелегкого бою світлим переможцем.
Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач КЗ ЛОР ЛМК ім. С. Людкевича
