У львівській спецшколі, де навчаються незрячі діти, відкрили кімнати-музеї. Там зібрали експонати, пов’язані із майже 180-річною історією закладу. Колись, щоб там викладати, вчителі проходили підготовку в Європі. Зараз у школі навчається 77 учнів з різних областей України. Про це пише СУСПІЛЬНЕ.
Ідея створити музей виникла у вчительки Галини Партики. Екскурсії будуть проводити вихованці школи.
“Тут приблизно є вісім манекенів, які вбрані в сорочки вишиті. Отже, вісім сорочок є, рушники. Рушники – це Львівщина, Чернігівщина, є тут Перемишлянщина. Є дуже цінні речі. Ще з початку заснування нашої школи практично є всі документи: як створювалася школа, як діти навчалися, є фотографії, експозиції, де діти сидять за партами”, — розповідає Галина Партика.
Школу для незрячих заснували у Львові в 1851 році. Викладачі у ті часи їздили на навчання до Відня, розповідає директорка закладу Ірина Костецька. Зараз у закладі навчаються учні з семи областей України.
“Діти вивчають абсолютно всі предмети, ту ж саму програму, вивчають ті ж самі функції, хімію, фізику. Підручниками ми забезпечені. Яких підручників немає шрифтом Брайля чи якоїсь іншої інформації – діти володіють комп’ютером, беруть в Інтернеті все, що їм потрібно, озвучуються ці книжки, вони можуть готуватися”, — каже директорка Львівської спеціальної школи №100 Ірина Костецька.
Крім того, дітей з вадами зору навчають, як орієнтуватися у просторі, розповідає одинадцятикласник Олег Хохлов.
“Хтось орієнтується, ходячи з тростиною і слухаючи звуки навколо себе. Хтось орієнтується просто використовуючи тростину. У нас в школі навчають орієнтуватися, використовуючи все. Тобто, від якогось там люку на землі до стіни, яка відбиває звук. Дорога, тобто машини, транспорт і переміщення незрячої людини – це є життя. Не всі світлофори у Львові, в Україні є озвучені. Під словом озвучені я маю на увазі, коли зелене світло, щоб воно робило такий звук”, — каже школяр Олег Хохлов.
А ще, додає хлопець, йому хотілося б, щоб було побільше зменшених 3D-моделей головних пам’яток міста.
