12 вересня 2023 р. у Львівській академічній гімназії (вул. Степана Бандери, 14) відбувся захід з нагоди 150-річчя від народження Івана Боберського.
Зі вступним словом виступила вчителька фізичного виховання, керівник волейбольного гуртка Оксана Жук. Вона наголосила на великих заслугах Івана Боберського як професора Академічної гімназії на початку ХХ ст., зокрема у сфері руханки і змагу. Далі виступив доктор історичних наук, професор, доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова. Його доповідь, проілюстрована маловідомими світлинами та документами, стосувалася основних віх життя Івана Боберського. Особливу увагу було звернено на його педагогічну працю. Особливістю заходу стало те, що його проведено в будинку, де упродовж 1906–1918 рр. працював Іван Боберський.
У своїй доповіді Андрій Сова наголосив, що перші кроки як педагог Іван Боберський зробив у ІV цісарсько-королівській гімназії у Львові (1899–1900) та цісарсько-королівській гімназії у Дрогобичі (1900–1901). Саме в цих навчальних закладах він почав використовувати набуті в Європі знання з німецької мови та теорії і методики фізичного виховання. Упродовж всієї своєї педагогічної праці в Академічній гімназії та її філії у Львові (1901–1918), приватній жіночій семінарії Українського педагогічного товариства (1903–1905) та українській жіночій гімназії СС Василіянок (1906–1914) у Львові Іван Боберський зумів зробити чимало для освітнього розвитку української молоді. Він навчав німецької мови, завідував німецькомовною бібліотекою, запровадив у навчальний процес уроки фізичного виховання, заклав підвалини сучасного українського тіловиховання, заснувавши «Український спортовий кружок» і «Дівочий спортовий кружок».
За роки праці в Академічній гімназії Іван Боберський (з 1901 р. – учитель, а з 1905 р. – професор) зібрав таку німецькомовну бібліотеку для забезпечення, якої не мала жодна українська гімназія в Галичині. У цьому йому допомогли меценати, учителі та професори гімназії й самі гімназисти. Щороку, завдяки їхнім старанням, бібліотека поповнювалася новими надходженнями. Іван Боберський у цій справі і сам подавав належний приклад для наслідування. Відомо, що ще у перший рік своєї педагогічної діяльності (1901/02 н. р.) він пожертвував для бібліотеки 129 книг. Вихованець гімназії Степан Шах про цю бібліотеку згодом писав: «Бібліотеки рівнож не мали свого приміщення; шафи з книжками стояли в клясових кімнатах. Найліпше випосажена була німецька бібліотека для учнів, але це вже особиста заслуга проф[есора] І[вана] Боберського».
Іван Боберський був суворим і вимогливим педагогом. Навчав уважності, дисциплінованості, відповідальності, ощадності, цілеспрямованості. Очевидно, через відому зі спогадів його учнів вимогливість отримав в середовищі гімназійної молоді промовисте прізвисько «Холєрський». Водночас залишався приязним і доступним для гімназистів. Педагогічна праця Івана Боберського відзначалася експериментуванням і новаторством. На уроках гімнастики він уміло поєднував елементи європейських систем гімнастики з українськими традиційними народними формами – іграми, забавами і розвагами.
Оскільки заняття були наповнені елементами німецької, шведської та чеської національних гімнастичних систем, то й терміни, які їх позначали були іншомовними. Іван Боберський почав шукати і запроваджувати власні, українські національні відповідники для означення іншомовних понять, що вживалися у цьому процесі. Зокрема, саме заняття гімнастикою, основою якої є рухова активність, він називав «руханкою», ранкову гімнастику – «прорухом», зал для занять – «рухівнею», а спорт «змагом». Для означення цілого напряму діяльності вживав слова «тіловиховання», «тілесне виховання».
Іван Боберський особистим прикладом надихав українське гімназійне середовище до руханкових занять і до навчання (у 1930-х роках Євген Коновалець згадував, що найбільше вплинуло на формування його світогляду: «три найважливіші моменти моєї молодости це: проф[есор Іван] Боберський, акт Мирослава Січинського та знайомство з наддніпрянською еміґрацією»). Неодноразово можна було побачити, як Іван Боберський на уроках руханки (інколи вони відбувалися на «Кайзервальді» («Цісарському ліску»), «Вульці» та інших місцевостей Львова) бігав з гімназистами, грав з ними в копаний м’яч (футбол), ситківку (теніс), гаківку (хокей), їздив на лещетах (лижах), проводив з учнями піші мандрівки околицями Львова, містами і селами Галичини, в Карпатах. Так, 29 вересня 1910 р. він з 28 учнями 8-б класу провів мандрівку навколо Львова.
Як організатор, Іван Боберський зумів максимально використати можливості, які мали тоді українці у Львові, для розвитку і популяризації руханкової справи, зокрема матеріально-технічну базу українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» та Академічної гімназії.
Навчально-методичні праці Івана Боберського, які увійшли до опублікованих на сторінках звітів гімназій: «Забави і гри рухові» (1904), «Забави і гри рухові, часть друга» (1905), «Забави і гри рухові, часть трета. Копаний мяч» (1906), «Рядові вправи» (1909), «Ситківка» (1909), «Лавчина і щеблївка» (1910), «Прорух» (1912) та ін., – використовувалися на уроках гімнастики та в діяльності «Українського спортового кружка» і «Дівочого спортового кружка» й були дуже популярні на українських землях у складі Австро-Угорщини, Російської імперії та в діаспорі.
Після виступу Андрій Сова провів вікторину, в якій взяли активну участь не тільки учні а й учителі Львівської академічної гімназії. Переможці отримали поштівки з серії «Українське тіловиховання». Далі відбулася автограф-сесія нового видання Андрія Сови «Іван Боберський (1873–1947): український націєтворець». Присутні змогли ознайомитися з сучасною літературою на тіловиховну тематику, яку видали Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, Комісія тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка та Центр незалежних історичних студій.
Участь у заході взяли пластуни і пластунки 3 куреня імені Івана Виговського, 43 куреня імені Пилипа Орлика та куреня імені Дніпрової чайки. Це особливо важливо, адже Іван Боберський стояв біля витоків цієї організації в 1911 р., зокрема долучився до формування організаційних та ідеологічних засад «Пласту»; завдяки його зусиллям і фінансовій допомозі в перші роки діяльності організації були опубліковані пластові методичні видання, спеціальна література, які стали підвалинами для розвитку пластового руху. На його переконання, «Пласт має виобразувати горожан і оборонцїв вітчини. Є се забава в державу і оборону. Молодїж заздалегідь збирає досьвід і силу, щоби прийти в поміч кождому ближньому і в поміч вітчинї».
Іван Боберський постійно надавав консультативну допомогу керівництву «Пласту», популяризував пластову ідею, багато зусиль доклав до того, щоб згуртувати молодих викладачів та активних діячів руханкових і спортових товариств й організаційно спрямувати їх на розбудову «Пласту». Упродовж усього свого життя він не втрачав контактів з провідними діячами пластового руху, вивчав історію та методику виховання скаутів різних країн світу, а своїми здобутками щедро ділився з діячами пластового руху.
Андрій СОВА
історик
