У храмі Різдва Богородиці XVII століття у місті Комарно Городоцького району на Львівщині (відомий також як Костел в Комарно) розпочалися археологічні дослідження, повідомляє сайт “Фотографії старого Львова”.
“Цей храм зберігся як після останньої реставрації 1930-х років. Тут майже нічого не змінилося. Коли у 1992 році його передали громаді, то не було вікон, затікало. За цей час громада поетапно, скрупульозно, як до старовини, підходила до відновлення храму. Ми могли багато чого змінити, але ціль нашої громади – зберегти автентичність. Є багато речей, які ми б могли переробити, але ми цього не робимо.
Зараз ми проводимо ґрунтовне дослідження крипт, які до речі в останнє відкривали у 1930-х рр., фундаментів, стінопису, даху. Радісною подією для нас є те, що нам вдалося залучити і кошти обласної ради і місцевого бюджету для того, щоб зробити це дослідження. Завдяки цьому ми зможемо побачити, що саме потрібно цьому храму, щоб його зберегти.
При цьому ми не зупиняємося, храм функціонує, бо церква має жити. А живе вона тоді, коли в ній відбувається те до чого вона покликана, щоб тут була молитва, – розповів настоятель храму о. Іван Кузьмич.
Основне завдання експедиції Рятівної археологічної служби під керівництвом Наталі Войцещук – дізнатись більше про саму святиню та таємниці, що вона приховує.
“Зараз ми проводимо археологічне дослідження крипт і прикостельної території. Ці дослідження проводяться для того, щоб зробити науково-проектну документацію для повної реставрації костелу. Не так багато в Україні є добре збережених об’єктів кінця ХVІІ ст. і цей храм називають малою копією Єзуїтського костелу, але для мене він є завершенішим, бо в ньому дуже добре поєднані пропорція і композиція. Тут добре збережені внутрішні інтер’єри, а ми знаємо, що в Україні, в часи радянської системи це все нищилося. Окрім того місцева громада добре дбає про те, щоб стан храму зберігся автентичним.
Мета цих досліджень показати, що до об’єктів культурної спадщини та архітектури треба підходити комплексно. Що це не можуть бути реставрації частинами або тільки протиаварійні роботи. Треба чітко розуміти програму заходів і як повністю врятувати і зберегти об’єкт.
На прикостельній території, з північної і південної частини костелу закладено два розкопи. Для того щоб подивитися в якому стані фундаменти і чи не стоїть храм на раніших культурних шарах. Станом на сьогодні ми можемо сказати, що дослідження на південній стороні показали, що раніше кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. тут немає матеріалів, ні людської присутності”, – сказала пані Наталя.
Роботи передбачають вивчення стану фундаментів, прихрамової території та крипт під підлогою.
“Дослідження костелу цьогоріч стартували з початку вересня і на цьому етапі я як науковий консультант допомагаю організовувати процес науково-дослідних робіт. Справа в тому, що костел є дуже цілісна і органічна пам’ятка перехідного періоду від пізнього ренесансу до бароко. Він є цікавим об’єктом для багатьох дослідників: архітекторів, реставраторів, дослідників суміжних спеціальностей.
Такі комплексні наукові дослідження на об’єкті, від основи храму і до даху, не проводилися давно. Останні проектні роботи проводилися виключно стосовно стану даху, оскільки дах є в досить незадовільному стані. І зараз ми працюємо над тим, щоб зробити комплексний проект реставрації та пристосування пам’ятки.
Як на багато інших храмів ХVІІ ст. у Львівські обл. цей храм в досить непоганому стані збереження. Поза тим частина об’єкту є в незадовільному стані. Порятунку та протиаварійних потребує захристія та дах. Фундаменти храму в доброму стані і це нам дає нам позитивний настрій для того, що реставрація буде успішною.
Комплексні наукові дослідження і проектні роботи повинні бути закінчені до кінця жовтня. Це дуже стислі строки. Буде готовий документ, який дасть можливість виступити до державних органів з планом фінансування цього об’єкту, де будуть визначені додаткові проектні роботи на рівні робочої документації і робочого проектування та буде видно фінансування загального об’єму робіт”, – зазначив доцент кафедри архітектури та реставрації НУ “Львівська політехніка” Василь Петрик.
Вже перші дні дали несподівані результати – віднайдені нові входи до підземель під спорудою. Нині тривають дослідження у криптах храму, де раніше хоронили представників місцевої еліти.
«Характерна структура для крипт в Комарницькому костелі полягає в тому, що ми маємо підвівтарну частину до якої прилягають два довгі тунелі, які йдуть вздовж усієї нави з двох сторін. Але ці тунелі виявилися перегородженими і до них існувало два входи. Один ми відкрили, але щоб потрапити в крипту по його правдивих сходинках нам довелося пробивати отвір з середини свердлінням. Свердлити змушені були для того, щоб зробити отвір на зовні поменшим, щоб зберегти плитки.
Комарницький храм є парафіяльним, тому в похованні можемо сподіватися світських осіб і священнослужителів. Тут маємо рештки простих домовин із звичайних голих дощок єдиною окрасою яких була розфарбована поверхня на чорному тлі. Зі знахідок маємо рештки шовкового одягу, кілька медальйонів, шовкові шкаплерики з гаптуванням срібними та шовковими нитками. Це типові речі для такого об’єкту.
Останні поховання тут це третя чверть ХVІІІ ст. За Австрії, коли робили впорядкування, домовини були усунені з крипт, натомість у великій крипті, яку ми зараз досліджуємо, наполовину крипти була викопана глибока яма куди поскидали всі останки. А в радянські часи сюди доступу не було, все було замуроване», – розповіла доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології Інституту ім. І.Крип’якевича НАН України Віра Гупало.
Археологічні роботи є частиною наукових досліджень, що увійдуть до комплексного проекту реставрації та пристосування пам’ятки архітектури. Його розробку ініціювала міська рада Комарно, співфінансує – департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА в рамках Програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2018 – 2020 роки».
“Основне наше завдання – встановити кількість людей, котрі були поховані в кожній з крипт. Це можливо при ретельному антропологічному аналізі. Також при хорошій збереженості поверхні кістки ми можемо встановити кому саме належали останки. Тобто скільки було поховано жінок, чоловіків, дітей, у якому віці вони помирали. А також встановити певні особливості їхніх фізичних параметрів: яка в них була зовнішність, якого вони були зросту. Ймовірно вдасться встановити їхню соціальну приналежність на основі особливостей раціону харчування. Також ми фіксуємо різноманітні травми, які були завдані в міжособових та військових конфліктах, та різноманітні ознаки захворювань, якими хворіли люди від народження та до смерті і які залишали слід на кістках.
Наразі ми зачищаємо поховання. Вже можемо сказати, що ж збережені певні рештки іншої органіки, збережене волосся. Ймовірно, що нам вдасться відібрати проби і в подальшому провести не лише антропологічний аналіз, а також аналіз ДНК та ізотопний аналіз, який дасть нам змогу встановити територію походження даних людей, – сказала провідний антрополог меморіального пошукового центру «Доля» Ольга Мінейко.
Довідково. Багато дослідників вважають, що Комарно веде свою історію ще від XII -XIII ст., коли ці землі були частиною Звенигородського князівства. У 1473 році Комарно отримало магдебурзьке право, а відтак і статус міста.
Храм Різдва Богородиці побудований в 1656-1658 рр., на місці старого дерев’яного костелу. Він є яскравим прикладом архітектури перехідного етапу – від ренесансу до бароко. Храм декілька разів ґрунтовно ремонтували. Востаннє – у 30-х рр. XX ст: оновлено фасади та дзвіницю, замінено покриття підлоги на керамічну плитку.
В ансамбль храму також входять дзвіниця та колишня плебанія. У радянський період костел використовували як склад меблів. У 1992 р. його передали греко-католицькій громаді. Нині це діючий греко-католицький храм, а приміщеннях колишньої плебанії- шкільна бібліотека та спортивний зал.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
