Однією з непересічних постатей культурного життя Львова був “батько польського театру”, театральний діяч, актор, режисер, драматург, педагог, оперний співак, масон, пропагандист ідеалів Просвітництва – Войцех Богуславський. Австрійська монархія Габсбургів принесла чимало новацій в Галичину і значна частина з них стосувалась і культурної сфери, зокрема появи на наших теренах перших професійних театрів. Для Львова ключовою тут стала діяльність саме Богуславського, тому пропонуємо вам поглянути на діяльність цієї непересічної та невимовно талановитої особистості, яка залишила свій слід і у Львові, який став для нього місцем проживання та діяльності наприкінці XVIII століття.
Народився Войцех 9 квітня 1757 року у Гліні у познанському повіті. Він був сином Леопольда Анджея Богуславського і його дружини Анни. Він навчався у Варшаві та Кракові, а у 1775 вступив до литовської гвардії, де він перебував до 1778 року.
9 квітня 1778 відбувся його акторський дебют у Варшавському публічному театрі. Вже у липні 1778 він поставив оперу Nędza uszczęśliwiona. За кілька років він з’являється і у Львові, де у 1781 працює у місцевому театрі до 1783, коли він знову вирушає до Варшави де стає директором Народного театру. Крім Львова, він долучається до організації театрів у Познані, Гродні. З 1790-го він починає ставити на сцені патріотичні постановки, що було зумовлено суспільно-політичною ситуацією того часу.
У 1794 він підтримує повстання Костюшка і 18 квітня підписує Акт повстання. Після поразки повстання і його придушення російськими військами під керівництвом О. Суворова, він утікає до Львова, де відновлює свою діяльність з 1795 року. Тут він провів 4 роки. Зокрема саме у Львові, він вперше ставить “Гамлета” у 1794. Тут його учнем був Ян Непомук Камінський. У 1799 він повертається до Варшави. Останній його виступ на сцені відбувся у 1827 році.
У Львові театральне життя до будівництва Театру Скарбека було пов’язане насамперед з будівлею колишнього костелу францисканців. Францисканці разом з домініканцями були одними з перших, хто заклали свій монастир у Львові. Вважається, що у 1363 ченці звели каплицю. Через малу кількість парафіян храм будували повільно. У 1372 Владислав Опольський подарував монастиреві землі біля Низького замку, де й розпочали зведення храму і монастиря. Костел звели близько 1460 року і з ним пов’язують діяльність Якуба Стрепи і Яна з Дуклі. Монастир не постраждав під час пожежі 1527 року, але згорів у 1565 році. Після 1784 року, коли його зачинили, частину будівель використали для школи, а костел у 1787 році купив підприємець Г. Булла. Там було 36 лож на двох ярусах, 114 крісел і по 200 місць у партері. В партері стояли, лише перед сценою було кілька крісел для глядачів. Освітлювали приміщення підвішені світильники, з яких скапувала олія. Вхід у театр був з сучасного проспекту Свободи.
Вистави відбувались польською та німецькою мовами. Остання вистава відбулася 18 березня 1842 року, а після відкриття театру Скарбека,
Старий театр, як його тоді називали, був перетворений у концертний зал. Під час обстрілу міста австрійцями у 1848 році, будівля була зруйнована, і руїни згодом розібрали. Знаходився храм в районі сучасної вулиці Театральної, як припускають, на місці будинку під номером 15.
Таким чином, театральне життя Львова не в останню чергу завдячує своєю повноцінною появою саме Войцеху Богуславсьому та його діяльності. Отож пам’ятаймо і ми про нього, та відвідуймо деколи і театри нашого міста, бо саме вони, а не модні кнайпи у знищених псевдореставрацією кам’яницях у центрі міста, є справжнім втіленням культурного Львова, Львова, який ми у наші дні, на жаль, втрачаємо.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Stanisław Pepłowski-Schnür, Bogusławski we Lwowie1795-1799. (Ustęp z dziejów sceny polskiej). Lwów 1895 (http://www.sbc.org.pl/dlibra/docmetadata?id=976&from=&dirids=1)
- Wojciech Bogusławski (https://pl.wikipedia.org/wiki/Wojciech_Bogus%C5%82awski)
