Сьогоднішнім львів’янам ім’я Генріха Швецько-Вінецького говорить мало про що. Тим не менш, це людина, яка створила деякі знакові архітектурні споруди радянського Львова, та очевидно найбільш оригінальний та водночас радикальний архітектурний генеральний план розвитку міста, який, так і не був реалізований. Тож яким міг би бути Львів, якби цей проект почали втілювати у життя?
Генріх народився у 1901 році у тодішньому Катеринославі (сьогоднішній Дніпропетровськ). Після закінчення гімназії, у 1920 році він вступив на інженерний факультет Катеринославського єврейського політехнічного інституту, а після ліквідації цього навчального закладу він стає студентом Петроградського інституту цивільних інженерів, який він закінчив у 1927-му. Після цього він повертається до Дніпропетровська, де працює інженером шкільного будівництва окружного комунального господарства.
Він організовує проектне бюро, де у тогочасному Дніпропетровську працювали студенти будівельного технікуму та засновує кафедру архітектури у створеному 1930 року інженерно-будівельному інституті. У архітектурному плані більшість його творінь цього часу представляють популярний у міжвоєнний період конструктивізм, що загалом було типовим для того часу, тим більше для радянської архітектури. З 1937 року – він член правління Всеукраїнської Спілки радянських архітекторів. Після війни, коли він перебував в евакуації у Вірменії, 1944 року він повертається до Дніпропетровська, де став завідувачем кафедри будівельного інституту та бере участь у розробці генерального плану міста.
У 1945 році його призначають керівником групи генплану «Львівпроекту». Від 1945-го року і фактично до свого виходу на пенсію у 1961 році, окрім спорудження цілого ряду споруд, він працює над проектом генерального плану міста.Яким же мав бути радянський Львів? Швецько-Вінецький та Анатолій Натальченко вирішили розробити проект, який в ідейному плані продовжував концепцію головного архітектора Львова у 1939-1941 рр. – Олександра Касьянова. Найбільш радикальними були ідеї трансформації історичного центру. Було заплановано створення т. зв. «міської композиційної вісі», яка мала починатись від нинішньої площі Петрушевича, та проходити у північному напрямку сучасними вулицями Саксаганського, проспектом Шевченка, проспектом Свободи, і завершуватись площею в районі вулиці Липинського.
За Оперним театром та сучасним Театром імені Марії Заньковецької була запланована міська площа з будівлями партійних установ та пам’ятником Йосипу Сталіну. Від площі, у напрямку на схід в сторону Високого замку мусів проходити інший бульвар. Копець Люблінської унії повинен був бути увінчаним 50 метровим пам’ятником Володимиру Леніну. В районі костелу Єлизавети повинні були знесені частина житлових будівель для створення ще однієї площі. Вочевидь, лише смерть Сталіна та зміна політичних пріоритетів разом з загалом занадто сміливим характером проекту привели до того, що він так і не був реалізованим, і центр Львова зберіг своє традиційне планування.
Серед інших творінь архітектора, які таки були втіленими в життя варто відзначити аркаду при вході до Стрийського парку зі сторони вулиці Паркової споруджену у 1952 році. Тоді ж було зведено подібні аркади при входах до Парку культури і відпочинку. На вулиці Пасічній у 1952 було зведено меморіальний комплекс «Пагорб Слави». У 1953 з’явилось приміщення будівельного технікуму на сучасному проспекті Свободи (тепер приміщення економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка), та приміщення. Він також причетний до проектування забудови в районі нинішніх вулиць Пасічної та Медової печери. Помер архітектор у 1965 році у Львові та похований на Личаківському кладовищі. І хай не всі його проекти були втілені у життя, проте створений ним гіпотетичний образ майбутнього Львова був одним з найоригінальніших в історії міста.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Черкес Б. Сталінське планування Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 1999. — № 379.
- Андрій Козицький: “Перебудувати Львів планували і нацисти, і комуністи” (Режим доступу: http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=1183)
