Владислав Галицький став одним з найбільш цікавих та оригінальних львівських архітекторів другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Будівничий цілої низки самобутніх споруд та реставратор вже існуючих архітектурних шедеврів у Львові, він на превеликий жаль і досі залишається малознаним для сучасних львів’ян та гостей міста. Пропонуємо вам поглянути на біографію цього неординарного та справді важливого для нашого міста будівничого, та відкрити для себе невідомі раніше сторінки в історії архітектури не такого й давнього по відношенню до нас, та водночас далекого та іншого Львова.
Народився майбутній архітектор у 1850 році. У 1869–1875 роках Владислав навчався у Львівській технічній академії, яка була попередницею сучасної Львівської політехніки і існувала з 1844 року. Після цього, Галицький на два довгих роки вирушив до Риму, а коли повернувся, то його альма-матер перейменували на Вищу політехнічну школу, де він протягом 1877–1880 р. був асистентом професора Машковського на кафедрі нарисної геометрії.
Проте архітектура все ж була його істинним покликанням, тому згодом він переходить на кафедру архітектури де професором був знаменитий Юліан Захаревич. Від 1880-х років і до початку Першої світової війни припадає пік його творчої активності у Львові. У міжвоєнне десятиліття він полишає милу його серцю східну Галичину і оселяється в польських воєводствах міжвоєнної Польщі, де й продовжує свою кар’єру. Проте нас буде цікавити саме «австрійський» період його творчості, який, як ми уже згадували, був нерозривно пов’язаним саме зі Львовом.
Будинок на сучасній вулиці Листопадового Чину, 14 було збудовано у 1880 році. Скульптурне оздоблення виконав знаменитий Л. Марконі.
У 1883-1884 роках В. Галицький керував реставрацією костелу бернардинського монастиря.
У 1887 році, разом з Альфредом Каменобродським він спорудив будинок спортивного товариства «Сокіл» на розі нинішніх вулиць Дудаєва і Ковжуна.
У тому ж 1887 році була споруджена каплиця Барчевських на Личаківському некрополі.
У 1897-1901 роках він працює над церквою Вознесіння Господнього. Владислав Галицький розробив її проект у 1897 році у стилістичному поєднанні неороманіки та неоготики. Попередня церква на цьому ж місці була дерев’яною і була збудована у 1602 році. У середині XIX століття вона перебувала у поганому стані, тому було вирішено збудувати новий храм, за що і взявся Галицький.
Реконструкція палацу Дідушицьких на нинішній вулиці Лисенка, 15. Куплену віллу 1856 р. Дідушицькі перебудували на палац за проектом архітектора Вінцента Равського-старшого. Найбільша розбудова палацу відбулася 1902 р. саме за проектом Галицького. Було надбудувано 3-й поверх, споруджено додаткові сходи і новий дах. Тоді ж фасади палацу між 2-им і 3-ім поверхами прикрасили барельєфними портретами членів родини Дідушицьких, поміщеними в овальні ніші. 1903 р. розібрали одноповерховий будинок з канцелярією, і за проектом Владислава Галицького провели реконструкцію західного крила з його надбудовою і розбудовою. У такому стані ця частина палацу, як вважається, дійшла до наших днів.
Від 1880-х років Владислав Галицький керував реставраційними роботами при колишньому монастирі кармелітів босих.
Тож проходячи повз згадані нами будівлі, згадуйте деколи і про їх будівничого, який присвятив чимало часу і зусиль, що зробити Львів хоч трішечки кращим.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. / Упорядник Ю. Бірюльов. – Львів, 2008.
- Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть. Біографічний довідник. / Режим доступу: http://www.alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_008.html#galitsky
