Відвідавши в 1773 році Львів, цісар Йосиф ІІ також оглянув міські тюрми чи, принаймні, те, що ними вважалося. Монарх був відомий своєю схильністю до експериментальної перевірки всього, що викликало його інтерес.
Незадовго перед візитом до Львова, при відвідуванні фортеці Шпільберг у Моравії, його величність вирішив особисто відчути стан людини, закованої в спеціальні кайдани, яким для покарання розпинали арештантів. Результатом півгодинного стояння монарха у залізі стало скасування цього виду покарання по всій Австрії.
Що ж до львівських тюрем, то ними Франц Йосиф ІІ залишився незадоволений. Повернувшись до Відня, цісар заборонив надалі використовувати важкі середньовічні колодки, в котрі замикали в’язнів, і вислав до Львова для детального вивчення юридичної системи краю барона Бургуньйона.
Йогана Франца Бургуньйона, барона де Бамберг, кавалера ордену св. Стефана, справедливо вважали одним з найкращих правників імперії. Барон мав добру пам’ять, вроджену схильність до мов і проникливий розум. Водночас Бургуньйон не належав до кабінетних учених, що лише з папірців пізнають навколишній світ. Перш ніж заїхати до Львова, барон здійснив поїздку по Галичині, на власні очі побачив катастрофічний стан галицької пенітенціарної системи.
Юриста дивувало в наших краях практично все: і чому суддями є виключно польські шляхтичі, і чому вони працюють на своїх посадах, не отримуючи жодної платні, і чому добровільні пожертвування зацікавлених сторін передаються безпосередньо цим суддям, і багато чого іншого. Щодо тюрем, то тут барон звернув увагу, що в’язнів практично ніхто не пильнує, а щоб ті не втекли, їх, усупереч урядових заборон, закривають у колодки та залізо. Серед рекомендацій, що їх Бургуньйон подав, повернувшись до столиці, були такі невідкладні заходи: створити нові тюрми, заснувати корпус тюремної сторожі, запровадити гоління голів в’язнів. Пізніше проблеми львівських тюрем ставилися в доповіді державної канцелярії імператору від 30 травня 1777 року та на пленарному засіданні Найвищого суду Австрії 30 липня 1781 року.
Отримавши вказівки з Відня, галицька адміністрація з ентузіазмом взялася за найпростіше – гоління голів. Наслідки не забарилися. Повідомлені про високі нагороди за впійманих втікачів з тюрми, галицькі селяни вбили кількох лисих прибульців, що відмовлялися їхати до Львова, кажучи, що вони хоча й лисі, але не арештанти. Після цього було запроваджене щомісячне гоління половини голови, а випущеним з «холодної» видавалися спеціальні сертифікати, які підтверджували їх легальний вихід із в’язниці. Ідея була не найрозумніша, оскільки в майже зовсім неписьменних селах для того, щоб уникнути затримання, вистачало показати звичайний папірець.
Роксана ТИМКІВ
Джерела:
- Козицький А., Білостоцький С. – Кримінальний світ старого Львова
