Однією з найвідоміших пам’яток львівської архітектури є церква св.Андрія Первозванного, колишній Бернардинський костел. До комплексу отців-бернардинів, окрім костелу, входили також монастир, дзвіниця, криниця-ротонда, колона св. Яна з Дуклі, вежа та оборонні споруди.
Орден монахів-бернардинців (відомі також під назвою отців-обсервантів) – це відгалуження францисканського ордену з більш суворим статутом. Ченці бернардини прибули до Львова в XV столітті на запрошення львівського старости Андрія Одровонжа. Вибрали місце під будівництво біля Галицької брами, на перехресті доріг. Саме тут і збудували перший дерев’яний костел. Декілька разів костел було зруйновано і відбудовано, а в 1600 році після ухвали спеціальної комісії, а також дозволу короля Зигмунда III розпочалося будівництво тої споруди, що дійшла до нинішніх днів. Ченці отримали дозвіл на будівництво нового костелу і монастиря при умові, якщо вони збудують могутні оборонні стіни та братимуть участь в обороні міста.
Цікавим фактом було те, що при будівництві кам’яного костелу дерев’яного не розбирали, а будували над ним. Дерев’яний костел розібрали у 1616 році. Його будівництво зі всіма оздоблювальними роботами проводилось протягом 1600 – 1630 років. Автором загального плану костелу був чернець Бернард Авелідес, а будівництво здійснювали П.Римлянин та А.Прихильний, а пізніше – А.Бемер. Цікавим є те, що ці архітектори були представниками різних стильових напрямів. П.Римлянин, А.Прихильний – представники ренесансу, а А.Бемер – архітектор епохи бароко. На основі вищесказаного бачимо, що в архітектурі храму переплетені два стилі – ренесанс і бароко, які в цілому творять маньєристичний стиль. Даний стиль поєднував в собі риси як ренесансу, так і бароко. Перша Служба Божа відбулася у новому костелі у 1611 році в день святого Андрія. Завдяки цьому храм і отримав свою назву.
Сучасного вигляду церква св.Андрія набула у першій половині XVIII ст. за настоятельства Яна Капістрана Вдзєконського. У 1738-1740 рр. Бенедикт Мазуркевич разом зі своїми учнями розписав склепіння костелу фресками. Інтер’єр храму прикрашають барокові дерев’яні різьблені вівтарі скульпторів Т. Гуттера та К. Кутшенрайтера.
Будівництво нового монастиря розпочалось у 1620 році. Монастир мав потужні укріплення, він був зовнішнім форпостом Львова та мав стратегічне значення. За стінами монастиря розпочинався небезпечний шлях – Глинянський тракт, яким до міста підходили турецькі війська та татарські орди. План фортифікацій розробляла спеціальна комісія.
Після проведення церковної реформи, яку на зламі XVIII – XIX ст. проводила австрійська влада, у 1784 році Бернардинський орден було ліквідовано. В приміщенні монастиря облаштовано історичний архів, гімназію, пошту, а костел став парафіяльним. Більшу частину Бернардинського муру було розібрано саме у цей період. Внаслідок розбору західної частини монастирського муру було відкрито площу перед церквою.
У 1648 році перед костелом поставили дерев’яну колону на честь бл.Яна з Дуклі за врятування Львова від взяття його Богданом Хмельницьким. У 1730 – х роках було споруджено кам’яну колону на кошти магната Жевуського. Колона увінчувалась скульптурою святого Яна з Дуклі, який стоїть на колінах перед Богородицею. У 1950-х роках фігуру Яна з Дуклі, було знято і замінено копією барокового вазону. Місцезнаходження фігури сьогодні достеменно не відомо. В 2010 – х роках відбулась реставрація колони.
Вежа костелу споруджена А. Бемером, її висота – 38 м. У 1753 році тут було встановлено годинник. З 1826 до 1835 року годинник на Бернардинській вежі був головним міським годинником.
Дзвіниця костелу збудована у 1734 році. Вона є двоповерхова з шатровим завершенням. Певний період часу на дзвіниці висів дзвін, відлитий у Львові у 1588 р. У 1917 році дзвін перенесли до музею імені Яна III (сьогодні Львівський історичний музей). Зараз у дзвіниці міститься торгово – реколекційний центр ‘‘Андріївські дзвони’’.
Поряд з костелом у дворі в XVII ст. викопали колодязь, а у 1761 році збудували над ним ротонду. Криниця збудована на первісному місці поховання святого Яна з Дуклі. За переказом, через рік після поховання ченця Яна з Дуклі, з могили вдарило джерело, це було визнано чудом, його останки перенесено до головного вівтаря костелу. Увінчувалась ротонда дерев’яною статуєю святого. На даний час у завершенні – фігура св. Яна з Дуклі. В куполі розписи XVIII ст.
З початку ХVIII століття площа перед церквою була засаджена зеленню та деревами, а у 1990-х роках її було повністю замощено. У радянський період (1945-1991 рр.) церква була закрита і використовувалась як склад. У 1990 році отці василіяни у колишньому бернардинському костелі зареєстрували греко-католицьку парафію св.Андрія, яка існує до сьогодні.
На даний час у приміщенні монастиря розташований Центральний державний історичний архів України, факультет культури і мистецтв ЛНУ ім. І.Франка, ‘‘Музей Ідей’’. В приміщеннях поряд з оборонною стіною знаходяться міжобласні науково-реставраційні майстерні, а також управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
До наших днів збереглася тільки східна стіна укріплень Бернардинського комплексу, а також Глинянська вежа – з боку площі Митної.
У 1618 році у вежі зробили ворота, але через два роки їх замурували з метою безпеки міста. Стіна, ворота з вежею і мостом були відреставровані у 70- х роках XX століття. Тоді ж і були відкриті ворота. Після реставрації вищезгадані об’єкти отримали такий вигляд, який вони мали у XVII ст.
Мар’яна ІВАНИШИН
Джерела :
- Ієром. К.Яремак, ЧСВВ. Церква св.Андрія у Львові. – Л.,2005. – 27 с.;
- Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 272 с.: іл.;
- http://poshtivka.com/kolona-sv-yana-z-dukli-patrona-lvova/;
- http://poshtivka.com/kostel-i-monastyr-bernardyniv/;
- https://upload.wikimedia.org/
