Львів кінця XIX — першої третини XX століття у масовій свідомості постає як місто елегантних кав’ярень, сецесійної архітектури та високої культури. Проте за фасадами кам’яниць на вулицях Академічній чи Кароля Людвіка вирували пристрасті, варті пера Достоєвського чи Конан Дойла. Кримінальний світ тогочасного міста мав чітку ієрархію: від «шкрабів» (кишенькових злодіїв) з площі Святого Теодора до елегантних аферистів, що обідали у «Жоржі». Проте справжній шок у львів’ян викликали події, що розгорталися у залах Палацу Справедливості на вулиці Стефана Баторія, 1-3 (нині вул. Князя Романа) [1, с. 12].
Справа Рити Горгонової: «Процес століття» на віллі в Брюховичах
Найгучнішим кримінальним процесом міжвоєнного Львова, який і сьогодні викладають студентам-юристам як приклад «суду натовпу», стала справа Емілії Маргарити (Рити) Горгонової. 30 грудня 1931 року на віллі архітектора Генрика Заремби в Брюховичах (вул. Квіткова, нині — район вул. Львівської) було вбито його 17-річну доньку Ельжбету (Люсю) [2, с. 45]. Дівчині пробили череп залізним прутом для розпушування льоду прямо у її ліжку.
Рита Горгонова, хорватка за походженням, була коханкою архітектора та вихователькою його дітей. Слідство, яке велося з численними порушеннями, одразу вчепилося в версію «помсти ревнивої мачухи». Під час процесу у Львові в 1932 році біля будівлі суду (вул. Князя Романа, 1-3) збиралися тисячі людей, які вимагали самосуду. Цікавий факт: преса того часу («Gazeta Lwowska», «Chwila») настільки демонізувала жінку, що навіть колір її сукні на суді трактували як доказ холоднокровності [3, с. 112]. Попри відсутність прямих доказів та плутані свідчення свідків (зокрема, молодшої доньки Стасі), Горгонову засудили до страти, яку пізніше замінили на 8 років ув’язнення через «стан афекту». Цей випадок став першим у Польщі прикладом масової істерії, спровокованої медіа [4, с. 56].
Політичний кримінал: Справа Станіслава Леваковського та напад на пошту
У 1920-х роках Львів став центром активності радикальних організацій, де межа між політичною боротьбою та чистим криміналом часто стиралася. Однією з найбільш обговорюваних подій став напад на поштову карету біля площі Бернардинської (нині пл. Соборна).
Організатором виступив Станіслав Леваковський, який разом із групою спільників здійснив «експропріацію» державних коштів. Під час пограбування нападники використали новітню на той час зброю — пістолети Mauser C96, що неабияк налякало поліцію, яка все ще користувалася застарілими револьверами [1, с. 89]. Слідство тривало понад рік, а нитки вели до конспіративних квартир на вулиці Личаківській. Цей випадок змусив магістрат Львова (пл. Ринок, 1) виділити додаткові кошти на модернізацію муніципальної поліції та закупівлю перших патрульних автомобілів [5, с. 22].
Афера століття: Спиридон Литвинович та фальшиві облігації
У 1890-х роках Львів облетіла новина про масштабну фінансову махінацію, що поставила під загрозу стабільність Кредитного товариства Галичини. На вулиці Вірменській, 2 було викрито підпільну друкарню фальшивих облігацій [6, с. 74]. Організатор, Спиридон Литвинович, зумів підкупити кількох чиновників магістрату, що дозволяло йому роками легалізувати підроблені папери через банківські установи на вулиці Третього Травня (нині Січових Стрільців).
Цікавий факт: Литвинович був настільки впевнений у собі, що орендував помешкання прямо навпроти поліційної дільниці. Коли у 1892 році його заарештували, при обшуку знайшли кліше для друку австрійських крон такої високої якості, що їх не могли відрізнити навіть експерти Віденського монетного двору [7]. Це призвело до посилення захисних елементів на всіх банкнотах Австро-Угорщини.
Стіни, що пам’ятають усе: В’язниця «Бригідки»
Говорячи про кримінал, неможливо оминути «Бригідки» (вул. Городоцька, 20). Це одна з найстаріших діючих тюрем України. Свою назву вона отримала від жіночого монастиря ордену Святої Бригіди, заснованого ще у 1614 році. Після реформ імператора Йосифа II у 1782 році монастир перетворили на чоловічу в’язницю [8, с. 14].
У ХІХ столітті «Бригідки» мали репутацію місця, звідки неможливо втекти. Проте у 1918 році, під час хаосу після падіння імперії, тут стався масовий бунт і втеча понад 200 в’язнів, що на кілька днів паралізувало життя на вулиці Казимирівській (нині Городоцька) [1, с. 145]. Тюрма залишалася місцем виконання смертних вироків аж до кінця радянської епохи, зберігаючи в своїх стінах пам’ять про тисячі поламаних доль.
Аристарх БАНДРУК
Список використаних джерел:
Козицький А., Білостоцький С. Кримінальний світ Львова. — Львів: Афіша, 2001. — 230 с. (с. 12, 89, 145).
Назарук О. Львівські процеси: Рита Горгонова. — Нью-Йорк, 1954. — 120 с. (с. 45-50).
Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi. — Lwów: Wydawnictwo H. Altenberga, 1904. (с. 112-115).
Ciesielska M. Sprawa Gorgonowej. Najgłośniejsze morderstwo II RP. — Warszawa: Wydawnictwo Lira, 2018. — 320 s. (с. 56).
Вуйцик В. Державна реєстрація пам’яток архітектури Львова. — Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”, №14, 2004. — с. 22-25.
Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів: Центр Європи, 2004. — 240 с. (с. 74).
“Gazeta Lwowska”, №24 від 31 січня 1892 р. Архів Jagiellonian Digital Library.
Державний архів Львівської області. Фонд 1, Опис 2, Справа 456 (Плани в’язниці «Бригідки»).
