Тіловиховання та українська молодь, або Петро Франко про руханку в середніх школах Галичини напередодні Першої світової війни

У пропонованій розвідці Петра Франка (28.06.1890–07.1941?) – сина Івана Франка, педагога, науковця, журналіста, перекладача, громадського, культурно-просвітнього та військового діяча, провідного фахівця українського тіловиховання, теоретика і практика гімнастично-спортивного руху в Галичині (члена товариств «Сокіл-Батько», співзасновника «Пласту», СТ «Україна», «Змагового Союзу» та ін.), учня та послідовника професора Івана Боберського, йдеться про розвиток фізичного виховання в українських середніх школах Галичини у 1911–1912 навчальному році.

Петро Франко написав низку статей і окремих праць про руханку і спорт: «На лещетах довкола Львова» (1910), «Лещетний спорт у Львові» (1911), «Хідлї» (1911), «Кид каменем і кулею» (1911), «Примінна руханка» (1911), «Списа до мету» (1911), «Скок в далечінь» (1911), «Пер Генрик Лїнг і його руханка (Шведська руханка)» (1912), «Лещетні шляхи коло Львова» (1912), «Прогулька в наші гори» (1912), «Каблуківка (Крокет)» (1913), «Підбиванка» (1913), «Пластові гри і забави» (1913) та ін. На особливу увагу серед багатьох публікацій Петра Франка про фізичне виховання і спорт заслуговує його стаття «Фізичне вихованє в українських середних школах у 1911/12 р.». Вона вийшла друком на сторінках науково-педагогічного часопису «Наша Школа» у 1913 р. У публікації Петро Франко аналізує актуальні питання розвитку фізичного виховання (учительські кадри, фнансову базу, спортивну інфраструктуру тощо) в українських середніх школах Галичини у 1911/1912 навчальному році. Текст його публікації подано із збереженням мови і правопису оригіналу.

Петро Франко

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАНЄ В УКРАЇНСЬКИХ СЕРЕДНИХ ШКОЛАХ У 1911/12 Р.

Помимо того, що в теорії всї годять ся на принцип, що фізичне вихованє повинно рівнорядно поступати в умовим, то в дїйсности до переведеня того принципу в житє досить ще далеко. Справа фізичного вихованя нашої молодежи тілько в останних роках поступила в перед, та поступила зовсїм не в таких розмірах, як повинна й могла була поступити. Фізичне вихованє не стало в нас загальним, а обовязкова руханка є лише в ц[ісарсько] к[оролівській] державній гімназії в Кіцмани і приватній ґімназії в Рогатинї, в реальній ґімназії в Буську, в дївочій ґімназії Василиянок у Львові і в семинарії Українського педаґоґічного товариства у Львові. В державних ґімназіях наука руханки надобовязкова, хоч деякі заведеня мають свої окремі салї, як прим[іром] львівська академічна ґімназія у Львові та ґімназії в Перемишли і в Станиславові. В Станиславові була година руханки обовязковою в двох низших клясах, в висших була надобовязковою. Ученики вже самі на стільки розуміють вагу тілесного образованя, що ніякий надобовязковий предмет не стягав тілько прихильників, як руханка і спорт. Се й зовсїм зрозуміле: більшість учеників – се селянські дїти, що дома привикли до фізичної праці, що робить їх жвавійшими, тож у містї, не маючи нагоди до ораня, воженя і скиданя снопів, молоченя і т[ак] д[алі] заступають продуктивну працю непродуктивною руханкою. Лежало і лежить в силї зарядів бурс і инших інститутів, де находять ся ученики хоч у трохи більшім числї, вивчити своїх питомцїв якого небудь ремесла, найрадше столярства, теслярства, боднарства, а з більшим вкладом коштів слюсарства, ковальства, монтерства і т[ак] д[алі], так щоби ученики самі могли виконувати всякі поправки в домашнім заведеню. По инших краях давно вже заведено шкільні ручні роботи не усуваючи очевидно руханки і спорту, що для дорастаючої молодежи конче потрібні. Зачинають про се й у нас думати, так прим[іром] управа перемиської ґімназії закупила столярський варстат з найпотрібнїйшими знарядами за 90 52 К[орон], щоби члени обох тамошних спортових кружків «Сянової Чайки» і «Запорожа» могли собі самі направляти саночки і инші змагові прилади. Се має бути завязком столярської робітнї. За примір повинні се взяти собі всї наші середні і народні школи, передівсїм приватні. Справа ся зовсім не маловажна, як би могло па перший погляд здавати ся, бо коли молодїж привикне до систематичної, хосенної працї, з котрої буде мати наглядну, безпосередну користь, то певно не покине такої працї, а візьме ся до всякої иншої і в пізнїйших лїтах. Певно, що подібна праця не може забирати часу, призначеного на важнїйші річи, та чи не можна би їй посвятити деякі години в свята і недїлї й на сю цїль дістати дозвіл і апробату у відповідних чинників? Умового перетяженя від ручних робіт, як різьбарства, модельованя, малярства (навіть неартистичного) нема що бояти ся, о скілько подбає ся, щоби сї занятя не тревали за довго. Дотого такі занятя будуть навіть приємним відпочинком для «занованих» хлопцїв і дївчат. Що до дївчат, то їм, у їх більше сидячім житю, відповіднїйшими будуть прогульки, котрі повинні робити навіть в непогоду. Очевидно не треба їх наперед залякувати перестудою, сухотами і иншими карами, лише подавши точні гиґієнїчні вказівки і давати трохи більше самостійности, а певно, що в недовзї зачнуть собі самі давати знаменито раду. На дальшій табличцї маємо зіставленє важнїйших дат, що дотичать фізичного вихованя молодежи тих наших середних шкіл, яких звіти були менї доступні. Відразу, що впадає в очи на сїй табличцї так се павзи і знаки питаня. Але до сього ще верну, а тепер присвячу кілька слів розглядови сеї «статистики».

В державних школах руханка є надобовязкова, а число годин дуже мале, бо пересїчно один відділ має лиш одну годину на тиждень, а виїмок дає Тернопіль з двома годинами тижнево. В станиславівській українській ґімназії перша кляса мала по 2 год[ини] а друга і висші по 1 год[ині] тижнево. Се на кождий випадок трохи замало! А псує тут цїлу справу, що кождий охотник старає ся використати ту годину основно і «добре вирухати ся», що є зовсім негиґієнїчно і дістає ва кару на день або два дни біль в мязах а з тим деяке пригнобленє. Шведи давно вже дійшли до того, що їх руханка треває пів години, а звертають увагу на відживленє всїх тих функцій, які подавлює сидяча наука в школї (слабий віддих, злий біг крови, горбленє, наплив надміру крови до голови, бічне викривленє хребтового стовба [у дївчат]); за те руханка відбуває ся три рази на тиждень, є спокійна, обдумана і вповнї відповідна. Очевидно, що в обсяг руханки входять також гри і забави на площах, танець, лїтні і зимові прогульки та спорти.

В ґімназії у Кіцмани стоїть справа значно лїпше, бо 8 віддїлів (певно клясами) вправляє по 3 години тижнево, а можна надїяти ся, що ті три години не є злучені разом, але розложені по одній на що другий день. В приватних ґімназіях і семинари Українського педаґоґічного товариства кождий віддїл мав по дві години (в семинари з виїмком четвертого курсу). На жаль в звітах не значено, які се години перед чи пополудневі і чи вони получені на один день, чи роздїлені. Знаю лише, що в Станиславові були се ранїшні години, але що руханкова саля находить ся при ґімназії, то принайменшім мало часу тратити на саме ходженє. Гірше було з У[країнським] П[едагогічним] Т[овариством], де кандидатки, що мали ранїшні години, мусїли з ул[иці] Мохнатського мандрувати на ул[ицю] Руську до «Сокола» (16 хвиль ходу) а опісля назад на годину иншого предмету або, коли се була друга година пополудни, до дому. Години були получені. Лиш четвертий курс мав одну годину, від осмої до девятої, отже кандидатки о 8 починали з правила сходити ся, а відходили з салї три чверти на девяту. Але годї у Львові вимагати пополудневих годин, бо ученицї мешкають по цїлім Львові і тратили би на ходженє за богато часу. За те, коли вже кождий віддїл має по 2 год[ини] разом і то раз на тиждень, то найкраще було би дати сї години як трету і четверту а опісля розпускати домів. Бо дві години руханки втомляють за надто і по них увага розірвана а тїло втомлене. Те саме, що про жіночий семинар можна би сказати й про всї инші школи, де години руханки вставляють між инші.

З власної салї користають лише академічна ґімназія у Львові, ґімназії в Перемишли, в Кіцмани і в Станиславові і, здає ся, жіночий лїцей в Перемишли; всї инші школи або не мають саль (ґімн[азії] в Буську, Збаражи, Рогатинї) і користають в погідні дни подвірєм і толокою, а в непогідні дни шкільними салями, або ті салї позичають у руського товариства «Сокіл» або польського (одинокий здає ся випадок в Коломиї!). Хиба мріяти можемо про такий стан, де би кожда школа (отже й народна) мала свою вигідну рухівню у власнім зарядї а за нею величезну площу до гор і забав та купіль.

В другій рубрицї подано число учеників, що були в данім закладї при кінци шкільного року. В рубрицї «ходило на руханку», зазначено відразу чи руханка була обовязковим предметом чи надобовязковим. Деякі звіти подають лиш, що руханка була обовязкова і не подають числа учасників або числа тих, що на руханку не могли ходити.

Що до забавового фонду, поміщеного в дальшій рубрицї, то викази під тим оглядом дуже неточні або й нема їх зовсїм. Цифра понад крискою означає кілько призначено на «забавовий фонд» (звичайно при вписах окрема оплата в висотї 1 К[орона] від ученика) а під лїнїйкою кілько видано. Звичайно обі цифри не стоять в жаднім льоґічнім відношеню. Із суми 1376 К[орон] в акад[емічній] ґімназії у Львові зазначено в звітї видаток 300 К[орон] на винаєм площі; без сумнїву видано також дещо на прилади (мячі і т[ак] д[алі]), але кілько? Про се нема анї згадки. Звичайно так буває, що коли в ґімназії є спортовий кружок, то він за свої фонди справляв прилади, а з забавового фонду одержує лиш незначні підмоги; де подївйє ся решта забавового фонду, не можна зміркувати. В одинокім Перемишли зужито фонд у відповіднім відношеню, а в Збаражи навіть без фонду закуплено один мяч за 18 К[орон].

Певно, що фізичне вихованє коштує, та гріш виданий на сю цїль не пропащий, хоч би декому й здавало ся, що руханка або спорт се люксус для «паничиків»; сей гріш може й повинен дати добру підвалину нашого здоровля, здоровля цїлого народу. Коли вже що лишає ся, себто не видано всїх гроший на прилади або урядженє прогульок, то можна дати оглянути всіх дїтий вправному лїкареви і звіт з оглядин помістити у звітї, як се зроблено в Кіцмани.

Окрім руханки й спорту заведено ще декуди військову науку стріляня; заведено її в ґімназіях у Львові, Перемишли, Тернополи та Кіцмани. Про відповідність такої науки у школї не буду тут говорити, а цифри учасників стріляня говорять самі за себе.

Більше значінє мають рубрики з прогульками, спортом та пластом. На жаль і тут величезні прогалини та неточности і до цифр в них виписаних, треба ставити ся обережно і радше приймати тут чотири рази більші, як подані в звіті. Дуже часто роблять кружки прогульки на свою руку, а звіт в прогульок мусять з них учителї руханки прямо силоміць витягати. Чільне місце займає під тим оглядом Тернопіль, що відбув 22 зимові прогульки на лещетах. Певно жадної більше дневної або цїлонічної?

Велику вартість у поширеню руханки та спортів а передовсїм тих останнїх, мають ґімназийні кружки або спортові секції ширших «наукових» кружків. Дуже добре розвивають ся кружки в Перемишли (2), Тернополи (1), Львові (1). Дїяльність їх все ще невелика, то на разї годї від них більше вимагати.

В найновійших часах загальну увагу звертав на себе «пласт», зайшлий з Анґлїї під назвою «скавтінґу». Се не є ніякий змаг, як хибно подав котрийсь звіт, се радше цілий систематично переведений спосіб практичного вихованя. Пластові кружки (ґімназіяльні) були в Коломиї і Тернополи; неґімназіяльні по всїх наших містах, де є середні школи. На пласт треба безусловно звернути більше уваги, бо він на се вповнї заслугує.

Остає ще справа учителїв, котрих безусловно маємо за мало; а не маємо анї одної учительки… З приватних жерел знаю, що до руханкового іспиту підготовляють ся панночки, та якось не здають.

На кінци подам короткий взорець, як повинна би виглядати статистика фізичного вихованя, очевидно лиш в загальних рисах, спільних усїм закладам. Подаю тут дати чотирох курсів семинара У[країнського] П[едагогічного] Т[овариства] у Львові.

Назва, місцевість, рік. Всїх учениць 136 (з кінцем року). На руханку ходило 134. Саля: винаймає ся в Соколї. Наука руханки: обовязкова, передполуднева. Віддїлів: 4; годин тижнево: 7 (4 курс має одну годину тижнево). Забавовий фонд: ? Видано в році 1911/12? Площа забав: ?

Пластунки? Кружок: Спортова секція Лїтературно наукового Кружка. Членів мала секція? Дохід? Розхід? Остає? Число прогульок? Куди? Коли? Хто написав описи прогульок? Число, дата, місце уряджених руханкових або руханково-звучних концертів? Руханкові точки? Дохід (чистий)? Урядженє коштувало? Учитель руханки: квалїфікований.

Джерело: Франко П. Фізичне вихованє в українських середних школах у 1911/12 р. // Наша Школа. Науково-педагогічна часопись. Орґан Товариства українських учителїв середнїх і висших шкіл. – Львів–Чернівцї, 1913. – Зш. 3. – С. 176–181.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268с.
2. Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
3. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.
4. Франко П. Фізичне вихованє в українських середних школах у 1911/12 р. // Наша Школа. Науково-педагогічна часопись. Орґан Товариства українських учителїв середнїх і висших шкіл. – Львів–Чернівцї, 1913. – Зш. 3. – С. 176–181.
5. Франко П. Фізичне вихованє в українських середних школах у 1911/12 р. // Українська тіловиховна традиція / гол. ред. Андрій Сова. – Львів, 2022. – Вип. 2. – С. 126–130.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: sovaandrij1980@gmail.com