Назва «Бригідки» знайома майже кожному львів’янину. Теперішня будівля слідчого ізолятору, що набула жахливої слави після масових розстрілів тут політичних в’язнів радянською владою у 1941 році. Назва «Бригідки» з’явилась завдяки жіночому монастирю святої Бригіди, якмй діяв в цьому приміщені до 1784 року. Однак, сьогодні мова пройде не про львівські «Бригідки». Виявляється що заклад з аналогічною назвою є ще в одному місті на Львівщині, а саме в Дрогобичі.
Історія Дрогобицьких Бригідок, хоч і не є такою давньою, як Львівських, проте, налічує уже понад 100 років. Поява цього закладу оповита напівлегендарними розповідями. За народними переказами на місці розташування колонії, за річкою Тисменицею, ліворуч від дороги з Дрогобича до Трускавця, колись загинув від рук розбійників граф Лемберґський. Його вдова Бриґіда Лемберґська, особа, наближена до двору цісара Австро-Угорщини Франца Йосифа I, домоглася спорудження на цьому самому місці в’язниці.
Про так званий рід Лемберзьких нам так і не вдалося знайти хоч якусь інформацію, тому важко сказати, наскільки народні перекази є правдивими. Але так чи інакше, та вже в 1911 році будівництво тюрми було завершено. Будівля була доволі масивною та розрахована на утримання 700 ув’язнених.
Місцеві мешканці одразу дали їй назву «Дрогобицькі Бригідки». Ймовірно, що «Бригідки» завдяки графині Бриґіді, якщо така і справді існувала, а «Дрогобицькі» — щоб відрізнити від Бригідок львівських, які на той час існували вже понад століття. Перших своїх мешканців, карних злочинців, заклад отримав з тюрми в Станіславі (тепер Івано-Франківськ).
Хоча тюрма була споруджена австрійською владою, однак довго нею не використовувалась, адже одразу після відкриття вибухнула Перша світова війна, після якої володарями тюрми, як і цілої Галичини, стали поляки. Саме останні стали першими, хто почав використовувати заклад для утримання не тільки кримінальних елементів, але й політичних в’язнів, в основному українців.
Саме на польський період припадає найбільша кількість старих фото «Бригідок». Окрім загальних видів корпусів закладу, є кілька цікавих зображень внутрішнього життя тюрми. Зокрема, по фото дізнаємось, що в закладі діяв свій оркестр, столярні майстерні, а також проводились навчальні та пропагандистські заняття.
З вересня 1939 року «Дрогобицькі Бригідки» потрапляють під контроль радянської влади. Це в свою чергу вплинуло на контингент ув’язнених, оскільки тільки за останні три місяці 1939 року каральні органи кинули за ґрати близько сотні польських високопосадовців, серед яких головного лікаря Дрогобича Еміля Скульского, президента міста Міхала Пєховича, директора «Польміну» Зигмунта Білуховського, начальника міського суду Яна Зелінського. Однак, як тільки було закрите так зване «польське питання», то в’язниця почала наповнюватись українцями та євреями. Сумарна кількість ув’язнених становила 1200 осіб, і це при тому, що заклад був розрахований на не більше ніж 700 осіб.
У 1941 році, «Дрогобицькі Бригідки», як і інші в’язниці Галичини, спіткали масові вбивства ув’язнених. Винищували тих, кого або не встигали, або просто не мали наміру евакуйовувати. Розстріли відбувались як і в самій тюрмі так і на єврейському кладовищі. Достеменно кількість вбитих в той період осіб не з’ясувати. Але, якщо на подвір’ї внутрішньої в’язниці НКВС, де кількість ув’язнених була значно меншою, у 1990 році під час досліджень виявили останки тіл 486 людей, то кількість жертв, знищених у «Бригідках» є значно більшою.
Після відходу радянських військ у 1941 році тюрма опиняється в руках німців, котрі теж не давали їй пустувати. Зокрема, тут утримувались військовополонені Червоної Армії, члени ОУН, УПА, просто мирне населення. Німці, теж не гребували знищенням в’язнів. Навіть мирні жителі розстрілювались просто як заручники в «покарання» за будь-які антинімецькі акції.
Після перехід Дрогобича в 1944 році знову під контроль радянської влади на території в’язниці поперемінно знаходились тюрма для чоловіків загального режиму, жіноча колонія загального режиму. У 1954 році замість них утворено дитячу трудову колонію. Та вже в 1958 році установу перейменовано на п/я ЯА 128/40. Саме останнє число спричинило виникнення ще одної неофіційної назви установи – «Сороківка».
На теперішній час Дрогобицька виправна колонія № 40 — це кримінально-виконавча установа середнього рівня безпеки (для утримання чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі на певний строк).
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- polona.pl
- audiovis.nac.gov.pl
- wikimapia.org
- http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/lviv/uk/publish/article/80267
- http://hal_zoria.io.ua/s194018/dvk-40_vidznachila_storichchya
