13 вересня 1896 року у фотоательє Мартіна Аппеля в пасажі Гаусмана (тепер проїзд Крива Липа), львів’яни мали змогу вперше насолодитися переглядом кінофільмів. Відтоді кіно завоювало серця місцевої публіки – про це свідчить хоча б розмаїття кінотеатрів у Львові (напередодні Другої світової війни тут діяв 31 звуковий кінотеатр). Із часом, окрім зацікавлених глядачів, почали з’являтися й люди, які на професійному рівні намагалися досліджувати кінематограф і розвивати його. Одними з львівських піонерів цього напрямку були учасники кіноклубу «Авангард», які хотіли передовсім пізнати теорію кіно.
1. Створений у листопаді 1932 р. кіноклуб «Авангард» став точкою відліку у діяльності львівського міжвоєнного кіноруху. Його засновники – Станіслав Скода, Стефан Кавин і Болеслав Влодзімєж Левіцкі – вирішили, що стартовим майданчиком їхнього дітища стануть шпальти газети «Słowo Polskie», де свої статті публікував Б. В. Левіцкі (перша з них називалася «X і XI Muza»). Для чого ж було засновано кіноклуб? Тогочасна молодь потребувала майданчика для дискусій – місцини, де можна обговорювати зі знавцями справи всі тонкощі мистецтва кіно на прикладі найкращих зразків тогочасного кінематографа. А надалі, набравшись досвіду, і самим розпочати творити фільми.
2. Кіноклуб «Авангард» швидко знайшов місце для зустрічей – перше зібрання відбулося 4 листопада 1932 р. в залі Казино і Літературно-мистецького товариства (вул. Академічна, 13).
Одразу видно, що організація мала на меті популяризацію кіномистецтва – сюди запрошували не лише фахівців, а й усіх, «хто цікавиться кіно». Тема першої зустрічі – «Як Штернберґ створив Марлен», тобто обговорення фільму Йосипа фон Штернберґа «Blond Venus», головну роль у якому зіграла Марлен Дітріх. Дискутувати вперше прийшло «усього» 150 осіб.
3. Як бачимо, зустрічі впевнено тримали задану планку – кінопокази та кінодискусії регулярно відбувалися у переповнених залах на 100-300 осіб. Окрім уже згаданого приміщення на площі Академічній, покази фільмів відбувалися у звуковому кінотеатрі «Świt» на вул. Городоцькій, розташованому в залі Дому католицьких товариств. І хоча Кіноклуб організовував показ фільмів недільного ранку (очевидно не найкращий час), кіносеанси завжди проходили з аншлагом. Тут відбувався показ фільмів переважно авангардних – Євгена Ценкальського, Францішки і Стефана Темерсонів.
4. Окрім власне просвітницької діяльності, учасники кіноклубу брали участь у створені фільмів. Так, 1932 р. режисер Вацлав Радульський зняв стрічку «Генеральна репетиція» (про те, як працює львівський театр) на замовлення кіноклубу «Авангард» і студії «Оріон». А 1933 р. студія «GS-Film» та кіноклуб «Авангард» за сценарієм Вацлава Радульського зняли фільм «Рах-цях-цях», який показував життя львівського передмістя – Замарстинова та Клепарова. Провідний режисер кіноклубу Вацлав Радульський разом з оператором Ярославом Слоневським знімав фільми соціологічного та етнографічного характеру. Одна із його найкращих стрічок – фільм «Глухі дороги» 1933 р. зі зйомками Полісся. Показ відбувся 23 травня 1933 р. у великій залі готелю «Європейський» у рамках зустрічі кіноклубу. Режисер виступив перед показом із доповіддю, в якій ділився власним досвідом роботи у кіноіндустрії.
5. Учасники «Авангарду» прагнули відійти від встановленого зразка кіномистецтва і додати до нього картини на загальногуманітарну і природничу тематику. На жаль, створені ними короткометражні фільми не збереглися. Більшість із них втрачено під час Другої світової війни, решта ж зникли.
6. Саме творче середовище «Авангарду» одним із перших (ще 1932 р.) розпочало говорити про потребу запровадження кінознавства до вчительських семінарів і програм вищих педагогічних шкіл. «У нашій освіті лише час від часу організовуються серед молоді дискусії на кінотематику. Чи не слід було би укласти це в рамки цільово організованої і проведеної акції?». Цю проблему Б. В. Левіцкі розглянув у праці «Молодь перед екраном».
7. Кіноклуб «Авангард» завершив свою діяльність у 1936 р. Йому на зміну прийшов заснований 1937-го Вітольдом Ромером львівський Кіноклуб, який діяв до початку II Світової війни. Його зустрічі часто проходили у приміщенні польського Краєзнавчого товариства та у будинку міського Музею художнього промислу (тут була кінолабораторія). Також після закриття «Авангарду» було зініційовано відкриття секції кіно Товариства вчителів вищої школи. Від їхнього імені лекції, присвячені кіномистецтву, для студентів Університету Яна Казимира читав Болеслав Влодзімєж Левіцкі.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- Б. Ґєршевска — З історії культури кіно у Львові 1918-1939 рр. – Л.: 2004.
- http://www.mankurty.com/foto/?page_id=712
- http://lviv.vgorode.ua/
Фото:
