Осінні вечори завжди асоціюються із теплом і затишком. Одну з найтепліших виставок 22 жовтня відкрили в Мистецькій галереї Гері Боумена. Текстильні творіння Володимири Ганкевич відкривають нову перспективу відчитування глибинних сенсів у виплетених творах.
Нову експозицію Володимири Ганкевич варто оглядати з різних ракурсів, щоб прочитувати різні смисли, які мисткиня закладала в кожну роботу зокрема і в концепцію виставки загалом.
Про феномен Володимири Ганкевич сказано вже чимало. Мисткиня ― неодноразова учасниця та співорганізаторка текстильних імпрез «Гобелен», «Текстильний шал» та щорічного експозиційного проекту «Текстиліzm». У своїх роботах художниця завжди прагне розширити поняття текстильного твору поза рамки традиційної основи і ткання.
― Володимира Ганкевич та її презентація в галереї Гарі Боумена ― одна з тих правдивих творчих амазонок Львова зі своїми тактильно-текстильними творами. Вони поєднують у собі монументалізм, сучасну легкість та прадавність, що мають в своїй основі те далеке, первинне, що пахне одночасно рідним домом, теплими тесаними ночвами для хліба і одночасно якоюсь тонко виправленою лижниковістю яка кудись із часом витерла свою звиклу нам мохнатість, але залишила тонку пергаментну матеріальність, що вібрує в променях галерейного світла, як крила препарованих метеликів чи сушений екзотичний гербарій. І все це окутано теплом бабиного літа та павутинним сплетінням творів художниці вартує подиву та кайфу осені…, ― так про представлені твори написав відомий художник та скульптор Петро Старух.
Об’єкти Володимири швидше можна було б віднести то означення fiber art ― мистецтво волокна, аніж до традиційного текстилю. Тесктиль, як і інші мистецтва, постійно змінюється та еволюціонує, живе своїм сьогоденним життям і спонукає митців до нових пошуків та експериментів.
― Ажурні, подекуди ефемерні роботи Володимири Ганкевич плетиво льняної повен вовни і дроту ― породжує в свідомості асоціацію з переплетенням коаксіальних кабелів оптоволоконних провідників і заплутаного клубка інформаційних каналів. При цьому ритміка її робіт інколи разюче нагадує нет-артівські проекти відомої спілки «цифрових» художників JODI.ORG. Сучасні технології дозволяють прослідкувати позицію кожного художника в мережі інтернет. Кожен вузол, найменше переплетення кіберпростору – це вказівка на сервер чи термінал, крізь які вони виходять у цей простір, творячи і показуючи свої гвари. Використання традиційного переплетення Володимирою і розмірений потік текстильної структури відображає ті пласти цифрового коду, які лежать в основі кожної комп’ютерної програми. Мереживо нулів і одиниць, потік інформації, який виливається в простір і творить візуальний образ її мистецького твору. Володимира Ганкевич працює більше з простором і самою природою матеріалу. Колір в її просторових інсталяціях лише додатковий засіб формотворення, композиція підкорена структурній побудові. Реакція Володимири на розвиток сучасного суспільства з новими інформаційними технологіями відбувається саме через переплетення, як конкретний механічний рух. Переплетення відіграє для неї ту ж роль, що й музичний інструмент для музиканта, пензель для для живописця чи перо для поета. Плетіння, мереживо, переплетення це і фізичний рух, і духовна медитація. Через плетиво реалізуються її ідеї. Незважаючи на повну автоматизацію і комп’ютеризацію, вона ставить перед собою завдання відтворити духовну єдність з матеріалом, кольором, формою і ручною прадавньою працею, де присутня в творах енергетика тепла рук і тіла пульсує, живе, світиться, пропускає світло і відтінює його й заставляє мислити іншими категоріями у цьому зараз вилощеному, естетизованому світі, ― охарактеризував роботи художниці мистецтвознавець Роман Ганкевич.
Експозицію виставки Володимири Ганкевич можна буде оглянути в Мистецькій галереї Гері Боумена (вул. Наливайка, 18) до 13 листопада.
Підготувала Наталія Павлишин
