До Львова завітав з виставою «Нехай щастить» театр ім. Т. Шевченка «Березіль». Подія відбулася 24 березня, о 19:00 в приміщенні Львівського академічного обласного театру ляльок.
Постановка «Нехай щастить» була реалізована у прифронтовому місті Харкові. Саме в той час, коли місто обстрілювали майже щодня. Режисер вистави заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник висвітлює події, котрі нині проживає кожен з нас. Про не легкі часи… Війну! Яку саме війну? Про війну нашої неньки України з рф (російською федерацією). Боротьбу за справедливість і правду, свободу і мир. Актуальна тема сьогодення. Ось, що говорить про виставу сам режисер:
«Війна, обмаль можливостей, мінімум декорацій, національна тематика і гумор як рятівне коло у темні часи», – охарактеризував роботу над виставою режисер Степан Пасічник [1].
Спектакль був створений режисером Степаном Пасічником та художницею Дар’єю Кушніренко за мотивами п’єси Баси Джанікашвілі «Війнонька» («Гра у війну»). У виставі задіяні актор з Харківського театру ляльок ім. Афанасьєва Павло Савельєв та актори «Березоля» Роман Жиров, Дмитро Петров і звичайно сам Степан Пасічник.
Баса Джанікашвілі (нар. 1974 року) – грузинський письменник, драматург, критик, телепродюсер, блогер та журналіст. Навчався у Тбіліському університеті мистецтв. Здобув диплом драматурга. Довгий час працював на телебаченні – спочатку директором музичних програм телекомпанії «Ібервізія», згодом директором телекомпанії «2 канал». Продюсував ток-шоу «Пізно вночі» грузинського державного телебачення та нічне політичне шоу телекомпанії «Руставі 2». Працював також діджеєм радіостанції «Перше радіо», арт-менеджером радіо «Зелена Хвиля» та «Перше радіо». Сьогодні Баса Джанікашвілі – голова креативного відділу радіо «Уцнобі». Він також відомий блогер та драматург. Брав участь у мистецькій резиденції для драматургів з України та Грузії «Нова драма з RoyalCourt». У творчості грузина – три опубліковані романи, більше десятка п’єс, які грають на сценах грузинських, російських та шотландських театрів. Навесні 2014 року Баса Джанікашвілі презентував український переклад роману «Гра у війну». Сюжет роману зав’язаний навколо двох воєн – війни в країні та війни в сім’ї [2] (переклад Д. Гугнин).
Постановка «Нехай щастить» вирішена у режисурі Степана Пасічника у жанрі українського народного фарсу часів війни. У спектаклі ролі Бабусі, Діда та їх онука грають С. Пасічник, Р. Жиров, Дм. Петров. А ляльками воєнних-льотчиків керує актор П. Савельєв. Спочатку події у виставі відбуваються майже як у казці. Жили собі дід та баба і був у них онук Іванко. Займалися вони сільськими справами і щасливо жили. Допоки не почалися ворожі прильоти і скидання бомб на Діда та Бабу. Тоді Іванко вирішив залізти на дерево і збивати ворожі літаки шишками з рогатки. І коли герой вистави Іванко (актор Дмитро Петров) збивав ворожі літаки рф, то, з’являлися персонажі ляльок воєнних-льотчиків (цей процес відбувався 5 разів). Ляльками керував і озвучував їх актор Павло Савельєв.
На мою думку, режисер і виконавець одної з ролей С. Пасічник показав недарма воєнних-льотчиків рф, як втілення образу солдата через ляльку. Чому я так думаю? Тому що лялька є неживим предметом, якою керує актор. Отже так само солдатом хтось керує зверху, як лялькар управляє лялькою. І солдат виконує те що йому кажуть. Той же процес проходить з лялькою. Дай наказ солдату-ляльці взяти до рук зброю і вона почне вбивати та нищити все на планеті Землі. Яскравим прикладом цієї проблеми хочу навести історію, у п’єсі «Поппі і Хуаххо» за мотивами новели естонського письменника Дугласа. У цій п’єсі персонажами є тварини Мавпа та Собака. І показана ситуація на прикладі образів тварин коли до одної з них потрапляє в руки зброя. Що вона може зробити? Вбити чи залишити жити? Так само і з образом воєнних-льотчиків дай їм наказ і вони його втілять. Дай комусь зброю і ти не будеш впевнений, який вчинок зробить людина. Якщо вона знаходиться під управлінням лялькаря-тирана, то маріонетка солдат буде готовий вбивати, нищити, грабувати тощо.
Окремо хочу виділити у виставі виконання акторами фрагментів пісень української культури. Переконаний, що важко не погодитись з тим, що показує наскільки наша ненька Україна і народ має багато талановитих і більш розвинутих людей, поважає традиції та культури інших країн тощо. В українських піснях передається душа та міць нашої країни.
Життя дає нам багато прикладів подібної поведінки людей. Але залежить все від кожного. Людина розумна і з добрим серцем здатна зробити правильний вибір. І прийти до перемоги. Чого так чекають наші українці.
Денис ГУГНИН
Список використаних джерел:
- Харьковские Извъстия. Сьогодні в Харкові прем’єра вистави “Нехай щастить” театру ім. Шевченка “Березіль” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://izvestia.kharkov.ua/obshchestvo/sohodni-u-kharkovi-prem-iera-vystavy-teatru-im-shevchenka-berezil-foto/
- Баса Джаникашвили [Электронный ресурс] Режим доступа: https://www.livelib.ru/author/519736-basa-dzhanikashvili
