Давненько ми не писали про львівську Полтву, про цю славну річку нашого міста. Ось нарешті трапилася нагода. Правда не в нас, а у відомого дослідника підземного Львова Андрія Риштуна. Він здійнив мандрівку закапелками і розмістив статтю про це на Експлорері. З його згоди ми передруковуємо в себе цей захоплюючий матеріал.
«А хіба Полтва туристична?» – здивовано запитаєте Ви. «Ну не так як Високий Замок чи Площа Ринок. Але певні находжені місця вже є» – відповім я. Та цей раз ми пішли в завхристію Полтви. Унікальні готичні склепіння виглядають ніби цей колектор і костел Ельшбети будував той самий архітектор. Місця де стіни тунелю наче колони античного храму. Ну і останній звіт звідси на Експлорері ще з 2012 року. То ж потрібно було оновлення.
Ви напевно вже здогадалися. Мова піде про ділянку колектора Стрийський Риганок – відкритий басейн Динамо на Стуса. Після реконструкції трамваю на Сихів тут ще ніхто не був. Цікавило питання: Що там змінилося?
Ось відповідь: «А Ніфіга!» Все лишилося так само як і було до того. Вони новий колектор врізали значно вище за крайню точку куди безпечно можна добратися. І оце прикре, вузьке і обросле Полтвамітами яйце як було, так і є. Воно йде від Липової Алеї і аж до Басейну Динамо. На розпорках ним продиратися в натяжку можна. Але час від часу вони вмикається КНС на Сихові. Тоді рівень води в яйці різко збільшується в рази. Змиє любого.
Це вихід на весь Сихів. Я не спеціаліст в бетоні. Але у порівнянні з іншими аналогічними яйцями це виглядає якось дуже підзмученим.
І взагалі в цю притоку бажано ходити в штанах по пояс (все завдяки Опіллю!). Бахіл було явно не достатньо. Обоє моїх супутників, Electri4king I Sunnyman, троха набрали води. Бо за рахунок засмічення дна є місця де вода різко виходить на бортики. А ще Полтвопади тобі у бік. Сухим фіг пройдеш.
До того ж бортики вкриті густим шаром слизу і тому капець які слизькі (вибачте за тавтологію). А стеля тут низька. Тому високим людям потрібно буде згинатися в три погибелі щоб пройти цим слизьким тротуаром. Наполегливо рекомендую новачкам сюди не йти. Спочатку наберіть хоча б 25 годин «туристичних» районів Полтви, аби був досвід. А тоді вже сюди. Бо змити не змиє. Але гавнєцом нагодує то точно.
Другою небезпекою є розмір колектора. Він доволі тісний. Води тут багато, а втекти в разі чого особливо і нема куди. Хоч Сихів і має дренаж в Зубру, але рівень води тут теж до стелі досягав. Напевно в перервах кубку УЄФА на рекламу 😊 То ж загинути тут можна.
Другим неприємним відкриттям було це скоби люка на вулиці Шота Руставеллі. З часу Полтводрочерської експедиції їх внизу стало менше, відгнили і попадали. Ті що нагорі теж на ладан дихають. Тобто ще кілька товстих дігерів по них спуститься і їм хана.
Ну і наостанок відзначу сумний стан бокових врізок. Ті що сучасні, пластикові, то цілі. А от старі керамічні майже повністю забиті і ніхто їх не чистить. Деякі з них закупорилися Полтвомітами і припинили своє функціонування.
Коли вмикали КНС на Сихові то води ставало по ту жовту позначку на стіні.
Мандруючи колектором ми бачили багато нових та чистих врізок дощової каналізації. Заглядуєш в отвір і за якийсь метр вже бачиш сонячне проміння з проїжджої частини. Через них всередину валив потужний потік свіжого повітря, можна було віддихатися. Та коли рівень води починав різко збільшуватися, то повітря переставало так ефективно засмоктуватися. Навпаки, воно рухалося в напрямку надвір.
Хороші новини:
1) Є люк навпроти Динамо Блюз. Розташований на тротуарі. Хоч і закритий болтом але як альтернатива підійде.
2) Люк на футбольному стадіоні Динамо. Легко відкривається якшо відсунути вбік штучний газон. Він веде в бічну притоку звідки можна попасти в основне русло Полтви
3) Десь на вулиці Снопківській є ще один люк що закис. Він має вниз добротні цегляні сходи. Відкрити зсередини ми його не змогли. Але зверху це не складе труднощів його вислухати і дослідити.
Вернувшись назад ми пройшли до вузького місця Львівської каналізації. А саме до яйця що йде по вулиці Зарицьких паралельно вулиці Вітовського. Ця вузька ділянка колектора з’єднує дві великі системи Полтви і Сороки. В сильну зливу вода не встигає ним відводитися і збирається на проїжджій частині вулиці Сахарова-Коперника–Гвардійська.
На ділянці вулиці Зарицьких взагалі печалька. Більшу частину маршруту можна йти хоч посередині потоку. Дно всюди на тому ж рівні що і тротуари, настільки замулилося. На потоці видно кілька масивних люків і брил каменю що впали зверху. Доволі швидко ми впираємося в преславуте яйце. До поверхні 16 скоб в колодязі, доволі глибоко. Йти далі яйцем можна, але з дуже великим напрягом. Такі ділянки стануть прохідними хіба коли у Львові вимкнуть водопостачання на кілька годин, як колись.
В сумі під Землею ми провели 5 годин. Брудні як після шахти. Щасливі наче знайшли золотий злиток. Давно я так довго не мився в душі 😊
Андрій РИШТУН
