Сьогодні багато героїчних подій часів Другої Світової Війни стверджуються як факти, поки не починаєш їх детально розглядати. Конкретно цей випадок до сьогодні був висвітлений лише зі сторони радянської агітації, багато статей, але суть та сама.
Ця історія зовсім випадково потрапила в моє поле зору. Колега з Волині, Роман, розповів що знайшов уламки на місці падіння радянського літака лейтенанта Тарасова, героя радянського союзу (спеціально з малої букви). Подивившись історію цього літака та бою – здавалося все відомо, пілоти визначені і поховані, місце падіння є. Тобто нічого нового для дослідження.
Мати в музеї збитих літаків деталі з такого літака, якій 27.06.1941 року здійснив “вогневий таран” в Західній Україні, першій в історії на нашій території було б дуже цікаво.
Але згодом, коли Роман передав уламки що знайшов нам для музею, якій має незабаром відкритися – щось виглядало дивно, досить великі шмати дюралі, фактично метровий лонжерон із фарбою навіть, та не дуже пошкоджений. Для бомбардувальника коли він падає з бомбами картина зовсім не реальна. І стало цікаво взнати подробиці цього бою та деталі.
Отже, шукаючи інформацію стикаємось фактично з однією версією всюди. Як вікіпедія, так і окремі статті про героїв , також книжка українських письменників про героїв Волині – всі кажуть приблизно наступне.
27 червня 1941 року 21 та 22 полки бомбардувальників на літаках ДБ3 мали задачу затримати колону німецьких танків та техніки які рухались маршруту Грубешів – Сокаль . Серед екіпажів був літак лейтенанта Тарасова 3 членами екіпажу – Ерьомін, Ковальський та Капустин. В районі Сокаля скинувши бомби в декілька заходів літак було підбито німецькими месершмітами . Спроби збити полум`я різким маневром не вдалося , тому командир екіпажу дав команду всім стрибати з парашутами . Радист Капустин вже був смертельно поранений , тому лишився на борту.
Останні слова Тарасова – “ Йду на таран , стрибайте … “ Побачивши внизу колону танків та бензовозів , він скерував палаючий літак на них. В результаті тарану було знищено декілька німецьких танків та автомобілів. Рух на тій ділянці було затримано , радянські війська мали ще пару годин для відступу.
Тарасов та Капустин загинули на місці. Єрьомін після приземлення попав в оточення німців, відстрілювався, був схоплений та прилюдно вбитий перед місцевими. Ковальський лишився живий – він добрався до сусіднього села, де його сховали місцеві мешканці. Згодом він знов служив у військах, закінчив війну і до наших днів проживав у Новомосковську в Україні, працював після війни електриком на заводі.
Через рік, в 1942 році, Тарасов та Єрьомін були нагороджені зірками героїв. Капустін та Ковальський – орденами .
За день до цього тарану Микола Гастелло зробив першій в історії таран , і лейтенант Тарасов “повторив подвиг Гастелло” . Був похований в братський могилі, Єрьомін також з ним – в с. Іваничі , що на Волині. Писали газети про це багато в ті дні.
Ось версія радянська, трохи різняться деталі самого бою в різних виданнях , але факт такий.
Ще раз уточню – сумніви виникли щодо деталей з місця падіння . Саме місце падіння точно того літака , всі місцеві його знають , трохи в стороні від асфальтованої дороги , на випасі.
Місце падіння болотисте, раніше до війни взагалі було болото таке, що корову що туди йшла – витягували конями. Як для тарану літака, якій мав на борту бомби ще (чи не мав) в колону танків та бензовозів – деталі занадто збережені і не оплавлені і фарба лишилася. Раніше довелося бувати на місці падіння бомбардувальника просто в лісі, так там уламків більше 10 см взагалі не було ..
По архівах деталей того бою не знайшов, лише скупі слова про загибель та “ мужество та геройство пилотов“ . Преса напроти – розписала все яскраво – “ пожертвовал собой, спас товарищей..“
Дивно також що нагороджені члени екіпажу були через рік після загибелі. Але , хто шукає , той знаходить .
Знайшовся документ в московських архівах – виявляється Ковальський після приземлення потрапив в полон в той самий день .. про що радянські історії ніде не згадують. Є конкретний документ, якій свідчить про це. Конкретна колонка де потрапив в полон, дата. Цікава колонка в тому документі – “ ближайшие родственники , где проживают , конкретный адрес ..“
Тепер зрозуміло чому нагороджені пілоти були лише через рік.
Як раніше згадував місце падіння відомо точне. Болотиста місцина. Мешканці стверджують що до війни тут були суцільні болота. Беремо стару карту 1934 року , точка падіння знаходиться просто у болоті . По карті генштаба 1977 року бачимо вже меліораційні канали щоб трохи забрати звітам воду. По мапі гугл еарс полів там не було взагалі. Тоб то танки та техніка проїхати там фізично навіть не могли. Зі слів багатьох місцевих літак просто впав в болото і вибухнув при падинні.
Наразі зараз там все рівно болотисте місце , глибше 30-40 см вже йде вода. До речі в радіусі 200 метрів від місця падіння жодного шматка від танка чи якоїсь техники немає, перевірено з металошукачем.
Танки рухались по дорозі , яка в стороні біля 300-400 метрів. Літак впав не там… Не треба бути істориком чи спеціалістом – дослідником щоб проаналізувати всі ці факти :
- літак впав в болото де танків бути не могло;
- до Другої світової війни в цьому місці було болото – підтверджено картами і спогадами місцевих мешканців;
- жодного уламку від автотехніки чи танку за весь час у цьому місці не знайдено;
- вирва на місці падіння літака була близько 10-15 м в діаметрі, а звичайна для такого літака, в разі тарану була би в рази більшою;
- деталі знайдені на місці падіння мають збережений стан, при тарані і вибуху шматки були би з 5-10 см максимум та зі слідами пожежі.
Тобто тарану НЕ БУЛО ! Було падіння підбитого літака в болото та загибель екіпажу. Ніхто не ставить під сумнів героїчну поведінку пілотів, вони виконували свій обов’язок та загинули.
Йдеться про радянську агітаційну політику , яка не рахувалася з людськими життями , факти робилися зручними для влади. До речі і “подвиг Гастелло” викликає дуже багато запитань. Білоруські пошуковці виявили багато факторів стосовно того, що літак не впав в колону танків, а просто в болото, дуже схожа історія з нашою.
Нехай цей факт нічого і нікому не доведе, але правда є така .. головний меседж з цього – брехня радянської влади – будь героєм, загинь як вони…
Нещодавно знайомий авіа-археолог повідомив що 95 відсотків таранів 1941 року це фейк, їх не було…, як і в нашому випадку.
Андрій КІР’ЯНОВ
