Триповерховий будинок на розі сучасних вулиць Ставропігійської, 11 та І. Федорова не має особливих архітектурних принад, проте має цікаву історію. Тут двісті вісімнадцять (на сьогодні двісті сорок чотири – ред.) з-під друкарського пресу вийшла перша на Україні газета – «Gazette de Leopol» «Львівська газета». Друкувалася вона французькою мовою.
Цей будинок, чи кам’яниця, починаючи з ХVІ ст., постійно належав вірменським родинам. У 1576 р. його посідав Тома Задикевич, відтак родина Костевичів, і саме від них за кам’яницею закріпилася назва «Костевичівська», що трималася до ХVІІІ ст.
Сучасний вигляд будинку мало нагадує колишній . У ХVІ-ХVІІІ до кам’яниці заходили через в’їзні ворота з теперішньої вул. І.Федорова, які вели на просторе подвір’я. За реєстром кам’яниць 1712 р. Костевичівська кам’яниця була одноповерховою (в сучасному розумінні) з дерев’яною кімнатою нагорі. На долі знаходились медовий і горілчаний шинок та порожній до винайму склеп. Таким він був до захоплення Галичини Австрією у 1772 р. На той час будівля належала вірменинові Яну Капістрану Богдановичу.
У 1773 р. кам’яницю винайняв у вірменина Яна Капістрана Богдановича, друкар, віденець Антон Піллер і влаштував у ній друкарню. З документу, датованого 1776 р., відомо, що власник будинку віддав йому в користування приміщення зі всім обладенням (столами, шафами, канапами, кріслами, образами і гіпсовою скульптурою). В результаті роботи друкарських верстатів будинок зазнав пошкоджень, з приводу чого господар висунув Піллеру претензії.
У згаданому вище документі заподіяні перераховані в 14-ти пунктах. У пункті 8-му занотовано: «Йдучи до кам’яниці залізними воротами, в сінях на долі тиньк повідпадав зі склепіння, а то від тягу паперу до друку, скуповуваних великими паками і складаних на горі». У пункті 10-му: «Від биття паперів друкованими великими молотами всі мури стрясалися, аж цегла згори падала». Ці документальні відомості і дали нам підставу вважати місцезнаходження основаної Піллером друкарні саме у цьому будинку.
Через три роки (1776) Антон Піллер став власником всієї Костевичівської кам’яниці, відкупивши її у Яна Капістрана Богдановича за 48 000 зл. З того часу вона стала називатися «Піллерівською».
Друкарня Антона Піллера, як уже згадувалося, почала діяти з 1773 р. Першим його виданням були «Повідомлення» (Avertissement), але губерніальним протоколом за 11 січня 1774 р. їх вихід було припинено. Крім «Повідомлень», Піллер разом з Йозеформ Скобером зобов’язався надрукувати німецьку граматику. З 1773 року виходила й газета, яка, на жаль, до нашого часу не збереглася. Лише через три роки невідомий на ім’я шевальє Оссуді почав видавати газету французькою мовою – «Gazette de Leopol», перше число якої вийшло 15-го січня, а останнє 19-го грудня 1776 р. І хоч польський дослідник В.Завадський пише, що ця газета виходила протягом 11 років, але сьогодні збереглося лише перше її число.
Після смерті Антона Піллера (травень 1780 р.) видавничу діяльність друкарні продовжила його жінка Йозефіна. У Львівському історичному архіві збереглися два посмертні інвентарі покійного. В останньому перераховано велику кількість шрифтів з їх назвами, інші друкарські і особисті речі.
Протягом 1783-1784 рр. Йозефіна Піллер видавала «Pismo uwiadamiajance Galicyi», яке з другого року видання почало називатися «Lwowskie pismo uwiadamiajance». У 1786 р. вона розпочала видання німецького тижневика «Lemberger wochentliche Anzeigen» з паралельним польським виданням «Lwowskie Tygodniowe wiadomości», яке у 1787 р. припинило своє існування, а німецький тижневик виходив до 1795 року. На жаль, ці видання не збереглися.
На початку ХІХ ст. Друкарську справу Антона Піллера продовжили його сини Йозеф, Карл і Петер Піллери. Вони працювали в галузі літографії, і їх друкарня знаходилась вже за іншою адресою (вул. Личаківська, 3).
У ХІХ ст. будинок на сул. Ставропігійській, 11 (тодішній Домініканській) перейшов у власність львівського кнингаря Едварда Міліковського (мав також будинок на пл. Ринок, 25, де у ХVІІІ ст. жив і працював україснький друкар Іван Пилипович). У 1885 р. Валерія Міліковська провела реконструкцію будинку, надбудувавши третій поверх. Менші ремонтні роботи відбулися 1911 р. (архітектор Филемон Левицький).
У цьому будинку на початку ХХ ст. знаходилось Галицьке лікарське товариство, засноване у 1867 р., також декілька українських культурних установ. Серед них: Товариство кредитове «Урядників і священників» (1911), пізніше просто «Краєве товариство кредитове» (1932-1935), Товариство допомоги воєнним вдовам і сиротам (1925), Українське товариство охорони воєнних могил (1935), Українське товариство крайове охорони дітей та молоді (1932-1935), Дім торгово-происловий «Достава» (церковне начиння), Кооператива праці «Гуртом». Також редакції деяких видавництв: тижневика українського спортового союзу «Готові» (1935), видавництво «Батьківщина» (1934-1935), «Господарсько-кооперативний часопис» – тижневик, орган Краєвого Союзу Ревізійного. З українських мешканців тут жили лікар Туна Надрага і адвокат Володимир Охримович (1925).
Володимир ВУЙЦИК
Джерело: Галицька брама № 4, грудень 1994 – січень 1995 рр.
