Емануель Шлехтер народився 9 жовтня 1904 року у Львові у родині сполонізованих євреїв. Вважав себе польським патріотом. Як доброволець, будучи гімназистом, боровся у війні з більшовиками 1920 року. Згодом студіював право в Університеті Яна Казимира у Львові і водночас виступав у кабаре та театрах.
Емануель Шлехтер на початку своєї кар’єри писав тексти до львівської преси і співпрацював з найпопулярнішим на той час Радіо Львів. Саме Шлехтер є автором сценарію мегапопулярної програми «Весела львівська хвиля», яку вели легендарні «батяри» Щепко і Тонько.
На початку 30-х років Шлехтер виїхав до Варшави і там став одним з найкращих авторів діалогів, сценаріїв та текстів пісень. Вже в 1933 році записав для звукозаписних компаній «Одеон» і «Колумбія» під псевдонімом Ольґєрд Лех платівки з власними піснями та із спольщеними традиційними єврейськими піснями. Співпрацював з найкращими авторами текстів і композиторами (зокрема, Єжи Петерсбурським і Гериком Варсом).
Протягом 1933-1939 років Шлехтер брав участь у зйомках майже 30 фільмів. Був співавтором сценаріїв, писав діалоги і пісні, а у фільмі „Кохай тільки мене” з’явився навіть на екрані. Саме він був співавтором фільмів про львівських батярів Щепка і Тонька – „Буде краще” (1936) та „Волоцюги” (1939). Плівка третіього фільму із циклу – «Серце батяра» була знищена під час бомбардування німцями Варшави. Найпопулярніші львівські пісні Шлехтера – це „Тільки у Львові”, „Серце батяра”, „Я маю гітару, куплену у Львові”.
На початку Другої світової Шлехтер із сім’єю повернувся до Львова. Тут він навіть зняв пропагандистський фільм «Мрія» про те, як погано жилося у «панській Польщі». Попри це, поет відмовився прийняти громадянство Радянського Союзу.
Коли Львів зайняли гітлерівці, Шлехтер разом із сім’єю опинився в Янівському таборі. Там його і було вбито 11 листопада 1943 року.
Наталка РАДИКОВА
Джерело: Край
