250 років тому, у січні 1766 року, таємно прибув з Варшави до Львова венеціанський авантюрист Джованні Казанова. Він був відомий у всіх монарших дворах Європи та серед родовитої шляхти, як дипломат і музикант, поет та математик, а ще як завзятий мандрівник і не менш завзятий картяр, таємний агент і відчайдушний дуелянт, а найголовніше, як славнозвісний звабник жінок.
В його авантюрних мандрах від столиці одної країни до іншої, недобра слава про нього не одноразово випереджала його прибуття до міста, яке обрав для своїх нових авантюр та любовних пригод. Майбутній приїзд Джованні Казанови ставав основною темою в місцевих шляхетських салонах. Поважне панство переповідало всілякі розповіді про авантюрні пригоди Казанови зі злобою та заздрістю, а їхні молоді дружини …червоніючи та пошепки. Але до Львова Казанова прибув без всякого повідомлення у Варшаві , куди він іде , а також у Львові у нього не було жодних знайомих.
З Варшави Казанові довелось тікати побоюючись гніву польського короля Станіслава Другого Августа Понятовського. Річ у тім, що італієць спровокував дуель з королівським фаворитом, генерал-ад’ютантом Франциском Ксаверієм Браницьким і у результаті важко його поранив противника в живіт. Подейкували, що причиною дуелі стала звісно ж жінка. Хоча можна припустити,що справжнім приводом дуелі була боротьба за вплив на короля. Адже Казанова зайнявши впливове місце у Варшаві, міг сподіватися на прихильність Російського Двору, адже Понятовського було обрано королем Польщі за прямої підтримки його коханки російської імператриці Катерини Другої.
Казанова, однак не відкинув намірів впливати на політику Польщі. Він не залишає теренів держави, шукає підтримки серед впливових патріотичних шляхтянських родин і саме Львів обирає осередком,звідки, сформувавши впливову силу, можна перебратися до столиці.
З історичних документів дізнаємось, що найвідоміший ловелас прибув в період так званих львівських контактів, що відбувались щороку в січні місяці. У цей час до Львова з’їжджались поміщики з усієї Галичини та й з-за кордону, укладались економічні угоди. Зокрема продавали майно, землю, деколи цілі села. В тім це було не лише ділове збіговисько.
Починалися львівські контакти у свято Трьох Королів – 6 січня і тривали три тижні, а закінчувалися карнавалом. Купці не сумували, бували на балах, у театрах та казино, у резиденціях магнатів, шляхтичів та багатих міщан. По вечорам у львівському ресторані «Три Гаки» – першому у Галичині, (він був зруйнований на початку ХІХ століття, а на його місці збудований славнозвісний готель “Жорж”) збиралось багато шукачів пригод і серед них і Казанова. Він прийшов у пошуках партнера для гри в карти і якоїсь спокусливої львівської панянки для приємних втіх. На нього всі звернули увагу. Казанова був високий атлетичної будови італієць з гарним обличчям оливкового відтінку, модно вдягнутий з дорогими перснями на тонких аристократичних пальцях та зі шпагою з коштовним ефесом.
В своєму подорожньому щоденнику, згадуючи своє перебування у «Трьох Гаках», він написав: «У ньому забавлялися без кінця, кохали до нестями, грали в карти без пам’яті і напивалися до смерті».
Більше про його перебування у Львові можна дізнатися з його нотаток, які довгий час було заборонено друкувати, оскільки вважалися непристойними. Дізнаємось: “Я прибув до Леополя, що вони називають Лембергом, через шість днів після виїзду з Варшави, бо на кілько днів затримався в Замостє у графа Замойського. У Леополі спинився в трактирі, звідки довелося виїхати, щоби замешкати у палаці (палац знаходився на початку теперішньої вулиці Коперника – згорів під час чергових заворушень шляхти) знаменитої Катерини Косовської (з роду Потоцьких), яка була смертельним ворогом Браницького, короля та всієї влади. Вона була одна з найвпливовіших аристократок Польщі, яка відкрито відстоювала вольності шляхти, я гостював у неї протягом тижня, втім не можна сказати, щоби для обопільного задоволення, бо вона висловлювалась тільки польською та німецькою мовою.”
Однак мовний бар’єр не завадив Джованні Казанові – він надалі шукав зближення з Потоцькими та їх однодумцями.
“Кілька днів в пошуках пригод я мандрував по околицях Леополя, потім поїхав в невеличке містечко, неподалік Леополя, назву якого я не запам’ятав для того, щоби принц Любомирський представив мене Йозефу Ревуцькому. Ревуцький був багатим, освідченням, забобонно релігійним і надзвичайно впливовим. Я залишився в нього на протязі трьох днів. Після того,як я покинув старого патріота, я поїхав до Кристонопіля (тепер Червоноград), де жив знаменитий граф Франц Потоцький – один із коханців російської імператриці Анни Іоанівни.
Російська імператриця з династії Романових Анна Іоанівна.
Ось тут ми отримуємо відповідь на причину приїзду Казанови до Львова. Наше місто він обрав осередком змови. Тут він планував сформувати політичну групу, яка захопить вплив на короля. Основним ядром заколотників мала стати родина Потоцьких, тим паче, що граф Потоцький,який за багатство названий “королем Русі” міг цьому сильно посприяти. Для Казанови честь Польщі чи Потоцьких не мала жодного значення їх він розглядав лише, як фатор свого впливу на короля та спосіб наблизитися до цариці Катерини Другої.
Для досягнення цієї мети Казанова і вдався до методів, які принесли йому найбільшу славу. Підтвердженням тому є наступна цитата із щоденника: “Після надзвичайно приємного візиту до графа я повернувся до Леополя, повернувшись до міста я тиждень бавився з чарівною панянкою, яка через деякий час спромоглася так приворожити графа Потоцького, що він одружився з нею”.
Крім веселих пригод у Львові Казанова досягнув головної мети свого приїзду – він значно зблизився з родиною Потоцьких, однією із багатших, та й найвпливовіших родин Польщі і під покровительством нарешті зумів повернутися до Варшави, звідки він не так давно довелося втікати під загрозою страти.
У своїй багатотомній праці «Історія мого життя» Джованні Казанова писав «…Багато часу пройшло, а мені приємно згадати про свою любовну пригоду у Лембергу й весело проведений час!»
Марко СІМКІН
журналіст –міжнародник
Львівські контракти