Позначка: вулиця Зиблікевича

У Львові, біля Ейфелової вежі, розташований досить цікавий для ока та інтригуючий уяву і свідомість, комплекс будинків. Споруда, що складається із декількох будівель, “народилась” на світ на початку ХХ століття і була архітектурним “дітищем” скромної й орієнтованої на практичність раціональної сецесії. Тим не менше, будівля захоплює монументальністю, помпезністю і тяжінням до неба. Додає шарму цьому будинку на “Острові скарбів” і історичне наповнення – серед жителів кам’яниць, що входять до його “тіла” – видатні професори, на яких трималась наука, прославлені ректори та заслужені президенти.

У кінці 90-х рр. ХІХ – на початку ХХ століття Львів переживав міні-будівельний бум. Тоді на мапі міста з’явилось багато нових споруд, що в майбутньому творили архітектурне обличчя та загальний образ Львова. При цьому, з’являлися не лише урядові та громадські, але і житлові споруди. В той час постали такі архітектурні шедеври, як особняк родини Дашек на вулиці Набєляка (зараз Котляревського, 41),

кам’яниця Генрика Мюллера “Під павою” на Набєляка, 24; будинок Едмунда Строменгера на Сиктстуській, 9 (вул. Дорошенка), театр “Колізей” на Сонячній (не зберігся), Пасаж Міколяша і ін.

Це був час сецесії (відпадання, відступ у бік, вихід, мозаїцизм, розкол). Спочатку орнаментальної, представниками якої ще робився акцент на зовнішній привабливості споруд, а потім раціональної, митці якої ставили собі за завдання узгоджувати зовнішню привабливість будинків з їх повсякденною практичністю. Зразком останнього є комплекс будинків, що знаходиться за адресою: вулиця Івана Франка, 46 – 54. Поруч з будинком знаходяться, хоч і не справжні, “Острів скарбів” та Ейфелева вежа.

Старт ця споруда бере у 1910 – 1912 роках.  Ці роки були часом переходу від орнаментальної до раціональної сецесії. В кращих зразках останньої, за проектом архітектора Александра Вартеросевича-Слонєвського (1883 – 1941 рр.), котрий є випускником архітектурного факультету Львівської політехніки, й було зведено цей комплекс будинків. Оскільки в раціональній сецесії фантазія автора підпорядковується, в тому числі, і практичному призначенню будівлі, а зовнішній вигляд має не найважливіше значення, орнамент на будинках цього комплексу не є особливо вражаючим, а властива орнаментальній сецесії динамічна напруженість, поступається статиці та гармонії. Попри це, у зовнішньому вигляді будинків також є кілька цікавих рис. Перш за все, це властиве для раціональної сецесії, змієподібне зображення на стінах споруд. Будинок № 50 зверху оздоблений барельєфами драконів з розправленими крилами.

Цих міфічних персонажів було “приручено” та увічнено на цій споруді львівським архітектором Іваном Северою. Також цей будинок відзначається рисами мавританської готики, особливо властивої для таких регіонів як Кастилія, Андалусія та Арагон. Стиль характеризується поєднанням рис мавританського мистецтва, готики, ренесансу і, інколи, єврейських елементів. Його зовнішніми виражальними рисами є підковоподібна арка зі стрільчастим завершення. З інших “достойностей” будівлі, варто також пригадати і про особливості балконних виступів, котрим надано специфічно скульптурного вигляду. Тобто балкони на цих будівлях самі по собі становлять значну мистецьку цінність і можуть йти як оригінальний твір мистецтва.

Звертають на себе увагу і легко заокруглені кути будівель. З загальної панорами впадають в вічі і губчасто-пористе тинькування та кронштейни у вигляді гілок.

В замкнутому просторі, який утворюють будинки, знаходиться статуя Божої Матері. Поблизу скульптури є сходи, якими раніше можна було дістатись до вулиці Кирила і Мефодія, що знаходиться вище. Якщо продовжувати тему змін, варто сказати, що вони заховали від нас в історії і інші цікаві епізоди, пов’язані з комплексом будинків, про які зараз йде мова. Так, до того як на цьому місці було споруджено ці будинки, тут знаходились інші, старіші. В одному з них, за адресою вулиця Зиблікевича, 24 – проживав “батько” української історії, Михайло Грушевський. Стосовно щойно висвітленої тут вулиці Зиблікевича, варто також сказати кілька слів. Раніше комплекс будинків № 46 – 54 знаходився саме на вулиці Зиблікевича. Саме таку назву у 1887 – 1940-х рр. носила ця частина вулиці Івана Франка.

Названо її було на честь Миколи Зиблікевича, польського політика та юриста українського походження. Зиблікевич, що був президентом Кракова та головою Галицького сейму, між іншим, ніколи не соромився свого українського походження.

Повертаючись до сучасної історії, варто пригадати і про видатних людей, що жили в будинках цього комплексу. У будинку № 46 мешкали відомі історики Освальд Бальцер (1858 – 1933) та Богдан Януш (1887 – 1930), а також професор Львівської політехніки Ігнацій Мосцицький (1867 – 1946), який у 1926 – 1939 рр. був президентом Польщі.

Богдан Януш – відомий археолог, етнолог та мистецтвознавець. Він досліджував історію та архітектуру церков княжого Львова – св. Миколая, св. Онуфрія, св. Пятниці, св. Теодора, зруйнованої 1776 і вірменської катедри. Свої розвідки українською мовою він писав під псевдонімом Василь Карпович у журналі “Стара Україна” (1924 – 1925 рр.). Богдан Януш покінчив життя самогубством 5 листопада 1930 року. На його честь названо одну з вулиць Львова.

Інший відомий історик, архівіст, ректор Львівського університету (у 1895 – 1896 рр.), Освальд Бальцер відзначався активністю в кількох площинах. В науковому плані він долучився до публікації монументального видання “Акти гродські і земські”. В публічному ж просторі, у 1897 році виступив з відкритим листом проти закидів німецького історика Теодора Момзена, який говорив про меншовартість слов’янських народів. Також Освальд Бальцер був противником запровадження в цивільному кодексі права на розлучення.

Як бачимо, цей комплекс будинків був магнітом для науковців. Третій з відомих вчених, що тут жив – це Ігнацій Мосцицький, засновник Інституту наукових і технічних досліджень “Мета”, ректор університету Львівська політехніка в 1925 – 1926 роках та президент Польщі в 1926 – 1939 роках.

Отакі непрості люди жили в візуально простому й майже не ускладненому декоративно-орнаментальними елементами будинку по вулиці Івана Франка.

Якщо би хтось мав бажання оглянути комплекс будинків в стилі раціональної сецесії, який оберігає Матір Божа і охороняють дракони, пам’ятайте – він знаходиться у Львові, поблизу Ейфелової вежі, що на “Острові скарбів”.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Бірюлов Ю. Вартересевич-Слонєвський Александер // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – С. 326;  Бірюлов Ю. Сецесія у Львові // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – № 29, 2003. [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://www.ji.lviv.ua/n29texts/biruliov.htm;  Чорний М. Бальцер Освальд Марян // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – С. 160 – 161; Мельник І., Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012. – С. 179; Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008. – С. 182.