У Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (вулиця Чернеча Гора, 1) до кінця серпня працюватиме виставка унікальних давніх кахлів із фондової збірки Музею. Про це йдеться у повідомленні на Facebook сторінці Музею.
Зокрема, представлено кахлі таких відомих майстрів, як: Олекси Бахматюка, Івана Баранюка і Петра Кошака. Виставку для експонування підготувала старша наукова співробітниця відділу фондів Музею Надії Боренько.
Творчість народних гончарів Покуття та Гуцульщини є значним внеском в історію українського гончарства. Уваги заслуговує столітній період від 1820-30-х рр. до 1920-30-х рр., коли міцно утвердилась традиція підполивного малювання, збагаченого техніками фляндрування, ріжкування та ритування. Для виробів місцевих майстрів – а це місто Коломия, містечка Кути, Косів і Пістинь – характерна вишуканість форм, вільна інтерпретація малюнку, багатство та оригінальність орнаментальних і сюжетних мотивів, знання композиційних схем і вміння ними користуватися в рамках народного канону.
Це дозволяє виділяти творчу манеру майстрів минулого, часи їх злету, етапи художнього зросту.
Найпоширенішими виробами гончарів Східного Прикарпаття були полі-функціональні види посуду та пічні кахлі. Кахлярське мистецтво на теренах України, починаючи з ХVІ ст., розвивалося в контексті загально-європейської культури. У виробах тогочасних українських гончарів помітні чіткі паралелі, взаємозбагачення і взаємовпливи з витворами німецьких, чеських, угорських, словацьких, польських майстрів, оскільки їхні декоративні зображення репрезентують усі головні напрями й стилі європейського мистецтва.
За технологією й колоритом видно зв’язок мистецтва Східних Карпат та Підгір’я з Поділлям, а вивчення давніх пам’яток свідчить про генетичну спільність косівського гончарства з коломийським. Кахлями оздоблювали цілі печі, але частіше, за браком коштів замовника, обмежувались облицюванням комина, іноді додавали декоративні смуги в межах архітектонічної конструкції печі.
Рослинно-геометричні, зооморфні, антропоморфні, геральдичні мотиви доповнювали і робили специфічними і неповторними жанрові сценки, а особливо сюжети, запозичені з іконопису та переосмислені відповідно до гончарної технології.
Зображення на кахлях невідомих гончарів 1820-30-х рр., гончаря середини ХІХ ст. Івана Баранюка, а пізніше його спадкоємців, яким він передав свої секрети і вміння, його учня і наслідувача, який потому перевершив свого вчителя, здобувши вершини світової слави – Олекси Бахматюка, цікавого, оригінального, не завжди належно оціненого пістинського майстра Петра Кошака, який творив на зламі ХІХ-ХХ століть, а помер самотній підчас воєнного лихоліття в 1941 р.
Всі ці зображення тематично аналогічні і відображають загальноприйняті на той час сюжети: окремі святі (Богородиця, Микола, Варвара та Катерина), сакральна архітектура, військові мотиви, сцени полювання, чаркування у корчмі, сільські музики, панський виїзд, тваринний та рослинний світ.
Чільне місце в оформленні коминів хатніх печей, отже, на території Покуття і Гуцульщини займали датовані кахлі іконописного характеру. Найчастіше це було зображення лику святого Миколи, іноді копіювання австрійського або польського герба. На виведення комина йшло 2-3 ряди кахлів, які розділяли рельєфні профільовані карнизи. Аналогії цьому слід шукати в загально-українському розвитку кахлярства, яке йшло своїм шляхом, але не відірвано від загального напряму розвитку світового мистецтва. Це чітко відображено в представлених на виставці кахлях з фондової збірки Львівського скансену Івана Баранюка, Олекси Бахматюка та Петра Кошака.
Виставку можна оглянути кожного дня, крім понеділка від вівторка з 10:00-18:00.
Марина ЯНЮК
