Світло й тіні «Кружка любителів Львова»

Нині громадськими організаціями та гуртками, які вивчають Львів та його славне минуле, уже нікого не здивуєш. Але завжди хочеться знати, хто ж був серед тих перших, кому прийшла до голови ідея приділяти час на такі заняття. Як стверджують історичні факти, однією з перших таких українських організацій, що поставила собі за мету вивчати Львів, був «Кружок любителів Львова».

Товариство прихильників міста Лева з такою назвою розпочало свою діяльність у листопаді 1921 року як один із відділів Товариства «Просвіта». Причиною для його виникнення стало те, що поляки кількома місяцями раніше створили організацію «Towarzystwo Przyjaciół Lwowa», метою якої було збирати й видавати спогади «оборонців Львова» та акцентувати увагу на «польському Львові». Українці, які також доклали чимало зусиль у боротьбі за Львів, не хотіли залишатися осторонь і прагнули показати місто Лева зі свого боку.

На перші організаційно-інформаційні збори нового товариства прийшло близько 50 небайдужих львів’ян, які вболівали за місто, в якому жили. Швидко вибрали правління товариства, де головою обрали науковця, історика, педагога Івана Крип’якевича; секретарем – педагога Степана Шаха, а ще до керівництва «Кружка» увійшли науковець, мистецтвознавець і публіцист Богдан Януш та історик, краєзнавець, мистецтвознавець і публіцист Микола Голубець. Головне завдання «Кружка» визначили так: «Плекати любов до міста Львова серед членів «Просвіти» через поширення знання його історії, старовини і культури живим словом, письмом, в пресі й окремими виданнями». На практиці ж його реалізація полягала в тому, щоб здійснювати прогулянки містом та його околицями, «бо живуть люди ціле життя у Львові, а не знають, де Полтва випливає, або де Чортівська скала доступу до Львова боронить»; збирати цікаві історичні факти; повертати забуті імена. Аби така інформація не губилась і ставала відомою всім, правління «Кружка» зобов’язалось підготувати наукове видання українського «Провідника» по Львову.

Кожної неділі активні члени товариства відвідували українські церкви, де після відправи розповідали парафіянам про український Львів, організовували «проходи» містом та його околицями. Степан Шухевич, колишній отаман УГА, вважав це дуже корисною справою, пригадуючи, як узимку 1918/ 19 років під час українсько-польських змагань за Львів віддав наказ молодому студенту, котрий народився у Львові, ходив тут до школи, але «не вмів розрізнити, де Винники, а де Виннички» і через своє незнання провалив важливе завдання, потрапивши у лапи польської боївки.

Окрім прогулянок Львовом та роз’яснення історичних фактів про зведення тих чи інших архітектурних пам’яток у місті, члени «Кружка» зайнялися відкриттям «забутого українського Львова Личаківського цвинтаря», відшукуючи там могили з українськими надгробками та упорядковуючи список похованих там українців. За словами Степана Шаха, під час цієї роботи зіткнулися з неприємною тенденцією родинних поховань: якщо на надгробку діда був український надпис, на могилі сина – надпис був або ще українською, або вже польською мовою, то на постаменті внуків надписи були вже виключно польські…

«Кружок» проіснував до 1925 року, припинивши свою діяльність з політичних міркувань: серед його членів була й учителька та підпільниця Ольга Басараб, яку польська поліція заарештувала за шпіонаж на користь УВО. Окрім своєї роботи у національно-визвольному русі, Ольга Басараб шукала ще й сліди княжого міста над берегами Полтви, але польська поліція у це не повірила. Після трагічної смерті в тюремній камері української патріотки у польської влади виникло чимало запитань до Івана Крип’якевича та Степана Шаха. Голову і секретаря гуртка викликали на слідство, підозрюючи їх у підпільній роботі («Кружок любителів Львова» поліція вважала легальним прикриттям підривної діяльності проти влади). Коли ж таких доказів не знайшлося, обох педагогів просто виселили зі Львова – Івана Крип’якевича перевели до гімназії у Жовкві, а Степана Шаха відправили вчителювати до Сокаля.

Залишившись без проводу (в Богдана Януша та Миколи Голубця з’явились особисті проблеми), в інших учасників товариства колективний ентузіазм до вивчення Львова дещо згас, що й спричинило занепад «Кружка».

Але припинення діяльності товариства не зупинило зацікавлення його учасників історією та життям Львова, спонукаючи до нових знахідок і відкриттів. Завдання «Кружка» підхопили інші молодіжні організації, організовуючи екскурсії серед школярів, гімназистів, студентів та інших небайдужих до міста Лева людей. Прикметно, що діяльність «Кружка любителів Львова» мала й важливе наукове значення, спонукавши до написання книжки «Провідник по Львові» Миколу Голубця (книжка вийшла у світ у 1925 році) та працю «Історичні проходи по Львові» (вийшла у 1932 році), які не втрачають своєї актуальності і в наш час.

Тарас БАЛДА

Джерело:

1. Шах С. Львів – місто моєї молодости (Спомин присвячений Тіням забутих Львов’ян). – Ч. І-ІІ. – Мюнхен, 1955.