Сьогодні ми вам пропонуємо зробити екскурс у світ моди кінця XIX – середини XX століть. Оскільки відомим є той факт, що мода – явище циклічне, то це буде не лише цікаво, а й корисно. Адже можна почерпнути безліч інтересних ідей та інтерпретувати їх у сьогодення, тим паче такій стильній та винахідливій молоді як у Луцьку.
Усі фото нижче зроблені або в луцьких салонах, або на вулицях міста в давнину.
Мода Луцька в імперії Романових
XIX століття цілком за правом вважається століттям технічного прогресу. Зі змінами у суспільному житті приходять й зміни в побуті. В моді – інтерес до спорту. Жінки мають можливість спробувати свої сили і в науці, і в мистецтві, і в промисловості на рівні з чоловіками. Ідеал краси змінюється під тиском такого прогресу. Популярною стає «людина ділова» – освічена, розумна, вольова та винахідлива.
Мода кінця XIX століття збагачена новими тенденціями, але все ж повторює моду минулих часів. Зароджується стиль «модерн». Його характерними рисами є S-подібний силует та плавні асиметричні лінії, що ніби огортають фігуру. Одяг стає більш функціональним, проте не втрачає свою надмірну декоративність. Жінка асоціюється з ніжною та витонченою квіткою!
На світлинах ви бачите, який вигляд мали жінки Волині того часу. Їх одяг повністю відповідав європейським стандартам, але був дещо скромніший.
Вигляд модниць на фотокартках далекий від легковажності та витриманий в стилі модерну. Сукні настільки закриті, що оголеними залишаються лише лице та руки. Високий комірець стійкою, довгий рукав – все це дуже характерно для того часу. Їх вбрання було вишуканими, але стриманим.
Спідниця сукні з прямим фронтом, переважно з невеличкою подушечкою ззаду (турнюром), часто була крою «годе» довжиною до миска черевичків. Сукні були цікавими в конструктивному та технологічному співвідношенні та рясно оздоблені мереживом, вишивкою, декоративними шнурівками та стрічками. Стиль зберігав пишність декольте, більш менш округлі стегна під тонкою, стягнутою корсетом талією.
З аксесуарів необхідними були капелюшки з штучними квітами або ж оздоблені пером страуса, парасольки темних кольорів з ручкою-палицею, а влітку маленькі об’ємні парасольки, оздоблені рюшами, мережкою та стрічками. Модниці докладали чимало зусиль, щоб підтверджувати думку, що жінка само собою видовище привабливе. Це і виснажливі та болючі затягування в корсети; і шнурування високих черевичків; і вкладання довгого волосся у вигадливі зачіски з накладними шиньйонами, прокладками із сітки та дроту, перед цим завиваючи коси щипцями, які нагрівали на вогні або ж використовували папільйотки.
Прикраси в зачісках були дуже різноманітними: есери, егретки, низки перлів, гребні та шпильки, заколки та гребінки, шовкові та оксамитові стрічки з брошками, квіти та мереживо. Зачіска, яку ми бачимо на останньому фото з цієї групи, носила назву «à la couronne» («корона») – локони вкладалися ззаду в пучок, а деякі з них спадали по боках. Пучки зазвичай або спускались низько на шию або піднімались до її середини, наявність валиків та прямого проділу у цій зачісці є обов’язковими.
Цікавий факт: однією з найбільших битв, які вели жінки протягом століть, часом навіть з більшим розпачем, ніж проти справедливості укладу життя, пригноблення та обмеження у правах, була битва за можливість «дихати на повні груди»! Так ось на межі XIX – XX століть відбулися зміни в конструкції корсета.
Тепер він одягався виключно під сукню та надавав фігурі легкого нахилу вперед, відкриваючи декольте. До 1907 року силует ще змінюється – фігура видовжується, ставши подібною на тубус. Корсети тепер досягли верхньої третини стегна, проте й в цьому корсеті навіть сидіти було неймовірно важко. На щастя, замість твердих ребер китового вуса технологи винайшли нові гнучкі матеріали.
Воєнні 1914-1918 роки, як не дивно, принесли жінкам більше свободи – у моду увійшли сукні, що не перешкоджають вільним рухам. Це призвело до появи нового покоління корсетів, де ліф і пояс були роз’єднанні, ставши символом сучасної жінки.
Форма чоловічого костюма змінювалась значно повільніше. Він і далі складається з піджака, жилета та брюк. Більш за все на зміну його вигляду мають вплив заняття спортом. Він стає менш яскравим, більш строгим та однотонним.
Щодо зачісок, то мужчини носили короткі стрижки з різноманітними проділами. Модна зачіска того часу мала назву «à la Capoul» (походила від імені знаменитого французького оперного співака-тенора). Її характерними ознаками було те, що розділене прямим проділом волосся вкладали по боках двома рівними невеликими півколами. Волосся підкручували та фіксували за допомогою брилліантину. Зачіски вражали своєю гладкістю та охайністю.
Все актуальнішою стає мода на наявність бакенбард. Вони значно урізноманітнювали однотипні зачіски. Доповненням до зачісок були борідки та вуса. Бороди мали форму еспаньйолок, але були й любителі об’ємних борід. Такий вид об’ємної бороди носив назву «хвіст ластівки» тому, що борода була розділена на дві частини. Вуса ж найчастіше підкручували, а їх кінчикам надавали вигляд кільця чи стріли.
Поступово до нас приходить мода на гладко голені обличчя, але й досі були прибічники вус, які мали вигляд «щітки».
Чоловіки, вкоротивши волосся, стали носити різного виду капелюхи: з широкими полями із різного виду фетру, канотьє, кашкети, циліндри (переважно в урочистих випадках). Циліндри залишались все ж ознакою заможності.
Стильний Луцьк міжвоєнного періоду
Крокуючи далі часовим простором, ми опиняємось в періоді між двома світовими війнами. Після великого потрясіння, якого завдала Перша світова війна, жінка змінилась внутрішньо, відповідно й зовнішньо. Разом з цим прийшли зміни й у моду.
Кардинально змінився жіночий силует. Мода 20-х років ХХ століття базується на геометричних лініях. З жіночого гардеробу зникли корсети, довжина спідниць стала значно, лінія талії була заниженою, застібки перенесені на пілочку, що значно полегшило повсякденне життя.
Все це працює на те, щоб підкреслити андрогінність. Емансиповані жінки запозичують одяг з чоловічого гардеробу, освоюють і їх професії. Тепер у моді жінка «la garçon» («хлопчик»). Гардероб жінки переважав із суконь, проте поповнився костюмами, пальто, але все це набуло більш просторого силуету.
У моді були плісировка, дрібні склади та декоративне оздоблення. Пальто носили прямого крою, інколи звуженого до низу. По можливості його оздоблювали хутряним шалеподібним або круглим комірцем та оторочували хутром по низу і на манжетах.
Жінка одягнену за європейськими стандартами тогочасності – в елегантне пальто, з-під якого визирає пряма чорна спідничка, комплект доповнений акуратними туфельками з видовженим мисом, береткою, що оздоблена брошкою та невеличким шаликом; та верхній одяг середнього класу людей, що був більш притаманний Волині, який доповнює хустина, що пов’язана на голові, трішки грубувате взуття, шерстяні панчохи та плетена сумка.
Щодо головних уборів, то модними були капелюхи з невеличкими полями, капелюхи «clochette» («дзвіночок») та вигадливі беретки. Головні убори прикрашали декоративними стіжками, атласними стрічками, квітами, блискітками, брошками, булавками. Коротка стрижка, укладена хвилями, в поєднанні з капелюшком «clochette» робила елегантними тих, кого природа обдарувала правильними рисами обличчя. Ніжки одягали в елегантні туфельки на невеличкому стійкому каблучку з перетинкою, черевички та чобітки на застібці з блискавкою.
Луцький «бродвей» – вулиця Ягеллонська (тепер Лесі Українки). Щовихідних, за традицією ще попереднього століття, лучани і лучанки виходять на прогулянку у своїх найкращих і наймодніших убраннях. На фото ви не знайдете сумних облич. Попри економічні негаразди тих часів люди були щасливими і буквально випромінювали радість. Цю радість ми тепер переймаємо з історичних світлин.
Цікаві факти:
- У міру того як коротшала спідниця, все більшою була потреба в панчохах. 20-ті були періодом, коли жінки масово носили чорні шерстяні панчохи, іноді з вишивкою на колінах і вище, але будь-яка з них мріяла доповнити своє вбрання парою з недоступного шовку. Зрештою, був винайдений штучний шовк – так званий рейон. Біда була в тому, що цей синтетичний матеріал блищав, а справжній шовк шляхетно переливався. Винахідливим модницям залишалося одне – пудрити панчохи, зменшуючи їх «яскравість» до шляхетного блиску.
- Модним відкриттям 20-х років став трикотаж. Цей матеріал використовували у виготовленні будь-якого одягу – від купальних костюмів до пальто.
- Салони краси стають улюбленим місцем перебування жінок. Губна помада, туш, підводка, пудра, кольоровий лак для нігтів – все це «маленькі дрібнички», без яких жінка тепер не може обходитись, хоча вони дуже далекі від ідеалу та навіть шкідливі!
- Оскільки після війни відчувався дефіцит на ошатні тканини, майстерність вишивки слов’янських жінок мала неабиякий успіх у Європі!
Чоловіча мода хоч і не має причин для особливих нововведень та попри це вони є очевидними. Найбільш помітним є те, що буржуазний одяг втрачає своє значення. Пальто «cutaway» тепер зустрічається вкрай рідко. (На фото мужчини саме в такому пальто. Шкода, вигляд має дуже елегантний. Особливо, оздоблене хутром на комірі та в доповненні з фетровим капелюхом «федорою»).
В моді новий одяг – чорний піджак з жилетом та широкі брюки у смужку (або значно світліші, аніж піджак). Костюм змінюється лише в деталях – крій та колір. На зміну білій сорочці з жорстким коміром приходить кольорова з комірцем, менш штивним. Краватка являється єдиним яскравим аксесуаром одягу того часу, проте й вона зазнала змін, стає значно скромнішою порівняно з попереднім століттям.
Поступово почав переважати спортивний стиль одягу. Найбільш помітно це було в поєднанні широких укорочених брюк з гольфами (на фото нижче). Одяг чоловіка «робочого класу» поповнюється курткою, коротким плащем та светром. Вони віддавали перевагу сорочкам з коротким рукавом (так вона менш забруднюється); навколо шиї пов’язують шарф; носять капелюхи, які щільно сидять на їх головах та взуття з подвійною підошвою, що не промокає у дощову погоду.
Інтелігенція для урочистих подій віддає перевагу більше смокінгу, ніж фраку, який більше відповідає сучасному смаку. Це сприяє тому, що циліндр та казанок програють на користь фетровому капелюху.
Сталінський Луцьк також мав свою моду
Десятиліття, яке в Європі здобуло характеристику витонченого та чарівного, а в Радянському союзі – елегантного та стриманого… Побутові 50-ті роки СРСР.
Образ жінок того часу культивувався як «скромна трудівниця». Це було обумовлено здебільшого труднощами післявоєнного становлення економіки – одяг виготовляли з дешевих тканин, з мінімальною кількістю деталей та максимально простого крою. В моді були сукні з рукавами, що піднімаються за допомогою плечиків та кльошною спідницею. Ці сукні зазвичай одягали з жакетом. Такий комплект одягу ми побачимо на фото нижче на молодій жінці з картатою спідницею.
Силует подібний на два трикутники, що пересікаються вершинами в талії. Мода повернула лініям силуету м’якість та жіночність, але присутніми були деталі, які робили його дещо грубим: наприклад, взуття з ремінцями на високій пробковій або ж дерев’яній підошві; сумки, що носили на плечі.
На фото нижче ми бачимо двох гарних панянок одягнених характерно тому періоду – у сукнях з кроєним по фігурі верхом із потайними виточками та вставками з різних тканин, що є окрасою в стриманому оздобленні; підкресленою талією і спідничкою А-силуету; рукав сукні має форму ліхтарика, довжиною 7/8 руки. Милою окрасою їх образів є біленькі ажурні шкарпетки, які актуальні і в сьогоднішній моді в поєднанні з сукнями в стилі ретро.
На заході панував DIORівський new look, але в країни СРСР він потрапив лише у 1956 році завдяки фільму «Карнавальна ніч» з Людмилою Гурченко, яка виконувала пісню «П’ять хвилин» в сукні маститого майстра. Радянські модельєри адаптували цей західний тренд до вітчизняної дійсності і в моду увійшли подовжені сукні з осиною талією і пишною спідницею (саме таку інтерпретацію new look ми бачимо на фото нижче), а також вузькі сукні, довжиною, що прикриває коліна, з баскою та ремінчиком.
Легка, з спідничкою сонце-кльош, гарно підкреслює талію, вільно і граційно спадає по стегнах, з картатим квітковим візерунком буде окрасою для будь-якої власниці. Чи не кожна модниця сучасності має в своєму гардеробі таку сукню!
Серед жінок була розповсюджена зачіска з валиками; одним або двома коками по боках бокового чи прямого проділу. Зачіски робили з волосся середньої довжини, кінці якого підкручують до середини. Серед жінок Радянського союзу найбільш поширеним головним убором була косинка.
Цікавий факт: в цей період часу поширення набула мода на світле волосся в жіночих зачісках. Для цього використовували спеціальні хімічні розчини. Також було модно фарбувати губи яскравою помадою, значно перебільшуючи природну форму губ.
Чоловіча мода також дещо змінилась. Зручність одягу стає умовою першочерговою. На початку 50-х років у фаворі – двобортний піджак із застібкою на два ґудзики, лацкани якого видовжені та широкі, а от у другій половині 50-х років в моду входять однобортні, більш приталені піджаки та звужені до низу брюки, які надають чоловікам вигляду більш стрункого. М’які капелюхи змінюють берети, а згодом виникає мода ходити без головного убору.
Зачіски чоловіки носили досить прості спортивного характеру. Це були стрижки фасонів «бокс», «напівбокс», «каре», «їжак», «полька». Деякі мужчини носили зачіску з чубом, завитим за допомогою перманенту. В сільській місцевості найчастіше волосся голили. Дуже рідко носили невеличкі вуса та ще рідше бороду.
Кожна епоха має свій стиль. Про всі за один раз не розкажеш 🙂
Богдана БОЧКАЙ
Джерело: http://www.hroniky.com/
