Через те, що керівник театру Марії Заньковецької Андрій Мацяк заявив, що не продовжить дію контрактів з головним режисером театру Федором Стригуном та з акторкою Таїсією Литвиненко, митці 28 листопада провели прес-конференцію в Гал-інфо, де пояснили своє бачення ситуації.
Передісторія. Звільнення Ярослава Кіргача
Якщо відмотати історію на пару місяців назад, то згадаємо, що 26 вересня, в театрі пройшла вистава “Украдене щастя”, по завершенню якої її режисер-постановник та головний режисер театру Федір Стригун вийшов на сцену із промовою, в якій повідомив про те, що Ярослав Кіргач зіграв свою останню роль в театрі у зв’язку з непродовженням контракту. Тоді актори виступили на захист Ярослава Кіргача, проте згодом це не дало очікуваного результату.
А вже у понеділок, 25 листопада, на Камерній сцені Національного театру ім. Марії Заньковецької відбувся конкурс на заміщення вакантної посади актора драми вищої категорії. В якому на колишнє місце Ярослава Кіргача взяли актора Івана Довгалюка.
Лист щастя для акторського подружжя
Перш, ніж висвітлити офіційну позицію акторів нагадаємо, що увечері 26 листопада після закінченні вистави “Криза” головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун заявив, що дирекція театру надіслала йому «листа щастя», в якому повідомляє, що контракт з ним продовжено не буде.
За інформацією з надісланих листів, контракт Федора Стригуна завершується 14 грудня 2019 року. відповідно до нього акторові пропонують оформити співпрацю з театром на основі цивільно-правової угоди, оскільки новий контракт укладено не буде. Водночас, Таїсії Литвиненко запропонували перехід на 0,5 ставки, або контракт, який завершується 29 грудня 2019 року, не буде продовжено.
Офіційний коментар театру опублікували вчора на сайті. Зокрема, у ньому зазначено, що контрактну форму співпраці театр практикує із усіма вельмишановними корифеями. Для прикладу, з народними артистами України Богданом Козаком та Борисом Мірусом.
“Саме контрактна система дозволяє театрам, зокрема – і нашому, оновлюватися, залучати нові, свіжі, молоді сили, запрошувати нових режисерів та акторів. Саме така політика дозволить театрові оновитися, рухатися уперед. А, як казав геніальний український режисер та реформатор театру Лесь Курбас, рух –принцип Всесвіту”.
Офіційна позиція Федора Стригуна та Таїсії Литвиненко
“Ми не прийшли сюди сваритися чи когось обливати брудом. Просимо вислухати нас, а після цього ми відповімо на ваші запитання”.
Ми, Федір Стригун та Таїсія Литвиненко, змушені констатувати, що проти нас і низки ведучих акторів ТМЗ ведеться психологічний тиск і переслідування. Нам створюють умови, в яких не можливо працювати. Нас змушують покинути улюблену роботу, театр Марії Заньковецької, якому ми віддали більш, ніж півстоліття кожен.
Після звільнення Ярослава Кіргача ми стали наступними жертвами не реформи, а саме ненависті зі сторони дирекції. Моє звільнення і переведення на півставки Таїсії Йосипівни – це рішення не колективу,не художньої ради, а як і у випадку з Кіргачем, це одноосібне рішення директора Мацяка. Це – помста. Ми не зручні для нього і відмовляємося бути ручними. Це психологічне цькування нас і наших учнів триває вже давно! Роки! З репертуару театру на очах зникають мої вистави. Рішення про списання вистави Мацяк приймає також одноосібно, не радячись ні з ким, а усі мої пропозиції щодо постановок відхиляються так само одноосібно.
Мені не дають працювати! Нам не дають працювати! Таїсії Йосипівні Мацяк також відмовив у постановці позапланової вистави і одноосібно звільнив молодих акторів з театру, які працювали з нею. Це помста за талант! Ця помста через заздрість!
Травля і постійний стрес не може не відбитися і на нашому здоров’ї. У травні я переніс одну з найскладніших операцій на серці. Протягом мого перебування у столичній клініці дирекція жодного разу не поцікавилася станом мого здоров`я. Очевидно, що у плани дирекції не входило моє одужання. Звісно, ми могли б промовчати і тихо відповзти у пенсійну тінь, але ми не можемо допустити, щоб наші учні, ті, кому ми передаємо професію, актори театру, наші колеги жили у перманентному страху.
Творча особистість повинна бути вільною, а не рабом! Заляканим рабом!
У чому різниця між нами і Мацяком? Ми зайняті творчістю, ставимо вистави, а Мацяка хвилюють лише гроші, посади і влада. Наш авторитет у Львові, наші однодумці у колективі заважають йому отримати всі 100% влади в театрі. Ось у чому головна причина конфлікту. Мацяк шукає собі подібних, а ми – інші, ми вільні і незалежні, з власною думкою.
Як розвиватимуться події далі?
Ми вимагаємо у Міністерства культури, молоді та спорту України, в особі міністра Володимира Бородянського, відсторонити Андрія Мацяка від обов’язків директора-художнього керівника національного театру імені Марії Заньковецької.
Дякую усім, хто підтримав нас! Щиро ваші, Федір Стригун та Таїсія Литвиненко!”, – завершили актори.
Олена ЛЯХОВИЧ
