Упродовж декількох років Україна досить впевнено взяла курс на повернення наших земляків із забуття. Відкриваємо для себе цілу плеяду митців, письменників, науковців, громадських діячів, які жили й творили за межами рідної землі, але ніколи не забували, звідки їхнє коріння.
19 червня у Львові відбулася надзвичайно знакова подія — презентували художній альбом добре знаного в цілому світі й майже невідомого для України митця — художника й письменника з Канади Василя Курилика. Його роботи входять до колекцій галерей Канади та Америки, а також є у приватних колекціях відомих людей, зокрема британської королеви Єлизавети ІІ та канадських прем’єр-міністрів.
Василь Курилик був безпрецедентною особистістю. За свій недовгий вік — 50 років — створив понад десять тисяч творів живопису та графіки. Він єдиний художник українського походження, роботи якого постійно виставляли в будинку генерал-губернатора Канади Рідо Холла. Його вершинними творами є серія картин „Страсті Христові“, які ввійшли в історію образотворчого мистецтва як найчисленніший ілюстративний опис Євангельських подій — 160 творів, аналогів яким у художній культурі немає. Автор творив їх 16 років. Нині ця серія зберігається в музеї містечка Ніагара-Фолз (Канада).
На презентацію мистецького альбому про Василя Курилика „Страсті Христові“ (видавництво „Апріорі“), автором якого є докторантка Львівської національної академії мистецтв Христина Береговська, зібралися представники влади, духовенства різних конфесій, відомі митці, науковці та громадські діячі. Книгу укладено чотирма мовами — українською, англійською, французькою та італійською. Видання має кілька частин — текстову та ілюстративну. У текстовій частині є передмова президента Інституту екуменічних студій УКУ отця-доктора Івана Дацька, наукова частина — Христини Береговської та науковців Львівської Національної академії мистецтв.
Захід відбувався у Храмі Пресвятої Євхаристії (Домініканський собор) і це, як наголосила модератор презентації директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Ірина Ключковська, має дуже символічне значення, бо історія собору співзвучна із долею художника. Він пройшов різні етапи, як і Василь Курилик, який шукав свою тотожність ціле життя. Він писав: „Я був практикуючим атеїстом. Та прийшов до вершинного осягнення Господа Бога в своєму житті“. Це врешті надихнуло його до створення цих шедеврів.
— Це один із митців, яким пишаємося. Його книга „Дитинство на преріях: зима, літо“ — це класична література в Канаді, котра входить до навчальної програми одинадцяти провінцій країни. Мистецькі полотна Василя Курилика виставляють у будинку генерал-губернатора Канади в Оттаві, де проходять офіційні прийоми. Тож ім’я Василя Курилика завжди звучить під час цих зустрічей, — зазначила почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька.
Відомий митець, науковець Богдан Стебельський колись писав, що для українського мистецтва Василь Курилик визначний тим, що він показав українську людину в Канаді, ту, яка творила Канаду й залишилася в ній жити, продовживши себе в ній. Про Василя Курилика в Канаді є 36 книжок і кілька фільмів. „Страсті Христові“ Христини Береговської — це перша книга про митця в Україні.
Президент Інституту екуменічних студій УКУ отець-доктор Іван Дацько наголосив, що твори Василя Курилика в радянські часи було заборонено в Україні. Його хотіли використати для пропаганди, та він не піддався. Курилик шукав Бога, вивчав рідну мову та культуру. Коли радянська влада дозволила йому приїхати до України, він відвідав рідне село та віднайшов своє коріння.
Особливою ця презентація стала ще й тим, що на ній була присутня рідна сестра художника Ненсі Курилик, яка вперше приїхала до України. Тож про те, яким від був, у чому ріс, як сформувався, можна було почути з перших уст:
— Наші батьки були змушені багато працювати. Тож Василь, як він жартував, заміняв мені маму. Коли він робив уроки, я сідала біля нього на підлозі й слухала. Коли ми пасли корів, він навчав мене математики. До прикладу, ми мали 30 корів, кілька пішло в інший бік, і я повинна була порахувати скільки залишилося. Також він був першим, хто відкрив для мене світ класичної оперної музики. Василь мав кілька грамофонних платівок, які ми слухали разом. Та одного разу я, бешкетуючи, ненароком сіла на них і розбила. Я плакала, а Василь мене втішав, що це лише музика. Так він навчив мене терпеливості. Тож коли вже мої діти ненавмисно шкодили, я ніколи їх не сварила за це, — поділилася спогадами Ненсі Курилик. — Мій брат постійно малював. Не любив багато говорити, а висловлювався в малюнках. Коли йому потрапляв до рук клаптик паперу й мав вільну хвилину, то завжди малював.
Авторка дослідження Христина Береговська доклала максимум зусиль, щоб відкрити для нас різні грані митця:
— Василь Курилик — геній. Хотіла досліджувати його вже досить давно. Та не була впевнена, чи все вдасться. Його творчий спадок можна вивчати ще дуже довго, адже він не лише малював, а й дуже багато писав, тож окремо його можна вивчати як літератора, — зауважила авторка книги. — Коли художник почав втрачати зір, медики констатували психологічну причину. Він звернувся до психіатричної клініки в Лондоні, де йому запропонували пройти курс арт-терапії. У цій клініці досі є кімната із його творами. А сам Василь Курилик після цього вирушив до Ізраїлю, пройшовши пішки дорогу Христа — від Єрусалима до Віфлеєма. Тоді розпочав малювати свою легендарну серію „Страсті Христові“. Упродовж 16 років він працював по 20 годин на добу, щоби створити її. „Страсті Христові“ — це вершина сакрального мистецтва Василя Курилика. Він мріяв, щоб ці твори побачили в Україні, про це навіть записано в його заповіті. Художник створював мистецтво заради моралі й вірив, що воно допоможе кожному у свій спосіб пізнати Бога.
Наталія ПАВЛИШИН
Це – колишній домініканський костел, а не собор…