Дивовижний факт проте з-поміж багатьох європейських і світових досягнень та першостей, якими багатий Львів, маємо й дещо незвичні, маловідомі, однак, унікальні здобутки… Едгар По, Говард Лавкрафт, сучасник Стівен Кінг, вони відомі цілому світові, як імена зачинателів жанру “літератури жахів”, творців містичних світів, майстрів хоррору… Проте, через історичні перипетії, забутим у цій плеяді є ім’я львів’янина Стефана Грабінського – представника жанру жахіть у польській літературі першої половини XX століття.
Стефан Грабінський народився у Кам’янці-Струмиловій, в інтелігентній греко-католицькій родині, його батько Діонізій був начальником суду, мати походила з роду Чубків. Юність провів у Луці під Самбором, звідки після смерті батька його родина переїхала до Львова. Закінчивши бернардинський ліцей, 1905 року розпочав вивчення курсу польської літератури і філології у Львівському університеті. Згодом працював у міських гімназіях викладачем.
До 1931 року, у Львові, письменник мешкав на вулиці Пястів (нині – Лобачевського), на давньому Підзамче.
Загальновідомими є, передусім, новели автора. Під псевдонімом Стефан Жальний, автор дебютував збіркою оповідань “Із винятків” у 1909 році. Проте, справжню славу він здобув із виходом збірки “Демон руху”, в якій були вміщені оповідання жахів, що базувалися на мотиві поїзда й залізничної станції. До 1930 року Грабінський видає ще три збірки новел, та три повісті, що користувалися меншою популярністю в читача. За словами самого автора, реалії Жовківського передмістя були одним із джерел їхніх сюжетів…
Також Грабінський написав три п’єси (“Вілла над морем”, “Поминальна субота” й “Привиди”), які інсценізовано в театрах Варшави, Кракова та Львова. Автор друкувався у варшавських, лодзьких, краківських, перемишльських та львівських видавництвах, а також у тодішніх масових часописах і літературних альманахах Польщі.
У власних творах Стефан Грабінський виступив знавцем парапсихології, магії та демонології… Він створив свій власний упізнаваний літературний стиль, поєднуючи реалістичну оповідь з елементами поетичної мови. Більшість творів Грабинського побудовано за такою схемою: у звичайному житті героя починають виникати таємничі та незвичайні явища, конфронтація з якими доводить його до несподіваного фіналу, до внутрішніх змін, або, значно частіше, до згуби. Місцем дії більшості оповідань автора є провінційні містечка, покинуті будівлі, закинуті залізничні станції…
Незважаючи на період короткочасної популярності, викликаної “Демоном руху”, Грабінський усе життя був маловідомим і недооціненим літератором. Тогочасні критики, призвичаєні до панівної реалістичної та натуралістичної школи, переважною більшістю не сприймали й не розуміли новаторства його “жахітливих оповідей”, що межували із фантастикою. Лише після II Світової війни твори Грабінського знову зацікавили громадськість…
У 1931 році, вийшовши на пенсію, письменник перебрався до Брюхович, аби полегшити туберкульоз, яким страждав із молодих років. У 1930-х роках він щораз більше відходив у забуття… Помер у злиднях, покинутий практично всіма знайомими. Похований на Янівському цвинтарі у Львові.
До 125-річчя від дня народження Стефана Грабінського, 2012 року, кілька перемишльських культурно-наукових, громадських та освітніх організацій і комерційних підприємств започаткувало проект GRoza — GRoteska — GRabiński / “Жахіття – Гротеск – Грабінський”, у рамках якого відбулися літературні й мистецькі заходи, покликані пропагувати твори у жанрі жахіть. Проект охопив міста Краків, Катовіце, Тарнув, Перемишль (Польща) і Львів (Україна).
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.pohlyad.com/ , https://uk.wikipedia.org/ , http://zbruc.eu/
