Початок XVII століття був доволі цікавим часом у Луцьку і, ширше, в усій Речі Посполитій. Аж до повстання Хмельницького.
У місті розгорнулося будівництво великих об’єктів. Луцьке братство отримало дозвіл на свої споруди. На Ринковій вулиці споруджували костел і монастир Марії Магдалини ордену боніфратрів. Єдиний монастир цього ордену на Волині. Вхід в Окольний замок стали реконструювати, щоб на місці його стін спорудити великий колегіум з костелом єзуїтів. Луцькі євреї ініціювали будівництво мурованої синагоги.
Її фінансували кілька десятків луцьких єврейських родин. Загалом на будівництво (матеріали, робота, інші витрати) було витрачено близько 14 000 злотих. Історики припускають, що на місці нової синагоги могли бути якісь інші споруди – попередня синагога, або мурований арсенал.
В будь-якому разі для зведення такого об’єкта мусив бути королівський привілей. 5 травня 1626 року король Сигізмунд ІІІ надав привілей луцьким євреям на побудову кам’яної синагоги та нової школи на тому місці, де стояла стара.
Однак будівництву чинилися перешкоди. Монахи луцького домініканського ордену, монастир із костелом яких знаходився неподалік, скаржилися, що синагога занадто близько до їхнього костелу і може висотою його перевершити.
Зведення зупинилося на 2 роки. Луцькі євреї подали до суду. Оскільки вони не підпорядковувалися міській юрисдикції, а одразу королівській, то справа розглядалася у королівському суді в місті Гродно. Суд постановив, що висота синагоги не перешкоджає монастирю і що її можна добудувати.
Король Сигізмунд ІІІ видав повторний привілей, яким підтвердив попередній. У ньому йшлося, що на даху споруди за свій кошт євреї мусять встановити гармату і у випадку «наїздів поганських» обороняти місто разом з іншими мешканцями.
Зигмунд ІІІ і т.д. Як ми вже дали були Року Божого 1626 дня 5 місяця травня привілей наш на вільне змурування божниці, де раніше стояла стара школа, євреям з нашого Луцька, так і тепер у прихильності до того нашого привілею, отримали певні відомості, що названа божниця костелові отців Домінікан на такій віддалі не перешкоджає і для оборони міста потрібна, дозволяємо її докінця мурувати, однак тим способом, … щоб протидіяла татарській навалі і костелів тамтешніх висотою не перевищувала.
Олександр КОТИС
Джерело: Хроніки Любарта
