Серед імен істориків та дослідників Львова достойне місце займає ім’я Франциска Ксаверія Сильвестровича Ковалишина, художника, фотографа, скромного службовця Маґістрату та архіваріуса Архіву давніх актів Львова. Ф. Ковалишин залишив чималу мистецько-документальну спадщину, пов’язану з історією нашого міста і Галичини, яку складають численні рисунки олівцем, вугіллям, тушшю; акварелі, більшість з яких зберігається у колекції „Графіка“ Львівського історичного музею.
У Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (далі — ЦДІАУ) є особовий фонд Ф. Ковалишина, куди входять нотатки з історії міст і сіл Галичини, світлини та репродукції з видами Львова, археологічних та архітектурних пам’яток, портретів історичних осіб, рисунки зі зображенням предметів, що є об’єктом вивчення геральдики і сфрагістики [5]. Довгі роки Ф. Ковалишин працював над створенням кольорових зображень селянського одягу з Брідщини для Етнографічної комісії НТШ [3].
Біографічних даних про Франциска Ковалишина збереглося небагато. Він народився у с. Пониковиця Мала на Бродівщині 20 серпня 1853 року [3] в сім’ї вчителів Сильвестра Ковалишина та Тетяни Якімець, охрещений був місцевим греко-католицьким парохом отцем Степаном Турчинським [2, с. 24]. Після закінчення гімназії поступив на факультет архітектури Львівської Політехніки, який так і не закінчив через матеріальні труднощі. 20 жовтня 1884 року в Бродах одружився з Марією Пурхль, римо-католицького віросповідання.
З 1897 року був службовцем львівського Маґістрату, пройшов усі щаблі службової драбини від дієтаріуса до офіціала. Другий річник „Адресної книги столичного міста Львова“ повідомляв, що 1898 р. „рисівник літографічний“ Ф. Ковалишин проживав у Львові на вул. Гловацького під числом 7 (нині вул. Головацького). Там же записано про його участь у складі редакції ілюстрованого часопису „Goniec і Iskra“, яка містилася на вул. Крашевського, 23 (нині вул. С. Крушельницької) [2, с. 24 ].
У протоколі засідань архівної комісії від 14 березня 1898 року записано: „Утриматися з оголошенням конкурсу архівного асистента, оскільки прийнятий провізорично п. Францішек Ковалишин виконує свої обов’язки сумлінно та з користю. На думку Маґістрату, він є знавцем старовини, палеографії, каліграфом давніх шрифтів, оздобних і нових, рисувальником, фотографом, реставратором гравюр і давніх картин“ [2, с. 24].
З 1906 року Ф. Ковалишин працював архіваріусом в Архіві давніх актів міста Львова , став найближчим помічником директора д-ра Олександра Чоловського. Визнаний фахівець з палеографії, сфрагістики, дипломатики, консультував дослідників Львова [3]. Працюючи в Архіві, Ф. Ковалишин перемальовував ар- хітектурні об’єкти зі старих рисунків, зокрема і тих, що зберігалися у різних приватних збірках, на основі писемних матеріалів відтворював вигляд історичних неіснуючих пам’яток. Займався упорядкуванням архівних документів, веденням інвентарів, при цьому, як уже було відмічено, володів відмінним каліграфічним почерком, чітко й акуратно робив записи — про це свідчить Інвентар гравюр Архіву давніх актів, який зберігається у Львівському історичному музеї [1]. „Майстерно виготовляв дипломи для почесних громадян м. Львова в античному стилі“ [2, с. 25]. Як рисувальник, співпрацював з львівськими періодичними виданнями, виконуючи для них ілюстрації пам’яток історії, археології, палеографії. У часописі „Dziennik dla wszystkich“ упродовж 1887—1904 років було вміщено 66 портретів відомих людей, виконаних Ф. Ковалишином. Для по- треб Маґістрату у 1902—1913 роках робив переклади документів з української мови на польську і навпаки. Наприкінці кожного року писав прохання до президії про додаткову оплату і подавав звіт, де вказував кількість перекладених аркушів, за що Маґістрат платив по 4 корони за один аркуш [4, арк. 1, 4, 5, 7, 27].
В останні роки життя Франциск Ковалишин перебував у важкому матеріальному становищі. На його утриманні були діти, хвора дружина і старенька мати, яка померла у віці 82 роки за десять місяців до смерті самого Ковалишина. У ЦДІАУ зберігається лист від 16 січня 1912 року до Маґістрату, у якому Ф. Ковалишин звертається з проханням про надання вищого посадового рангу і підвищення заробітної плати [4, арк. 18—19]. Через певний час його клопотання задовольнили.
З листа д-ра Олександра Чоловського від 17 січня 1914 року до львівського Маґістрату відомо, що впродовж багатьох років у нього було два єдиних помічники: історик Францішек Яворський і незрівнянний працівник у справах маніпуляційно-художніх Францішек Ковалишин. Д-р Чоловський звертався з проханням до Ради міста призначити двох нових практикантів на посади асистента Архіву і асистента Національного музею ім. короля Яна ІІІ у зв’язку з тим, що обидва згадувані працівники мають проблеми зі здоров’ям і потребують довгого лікування та відпочинку [4, арк. 46]. Відомо, що в останні місяці життя Ф. Ковалишин їздив на лікування до Трускавця, але, незважаючи на хворобу, не переставав активно працювати. Василь Щурат писав: „Найбільше праці і мозолу в кількох останніх літах вложив Ковалишин в колєкцию гербів усіх місцевостей східної Галичини; не раз для тої ціли купував стару печатку; все нишпорив за печатками по архівних актах; ніколи не перставав журитись, що не знає, як кольоризувати знайдений герб. Зовсім не дбав хто спожиє його труд, хто його взагалі поможе показати сьвітови“ [2, с. 25].
Помер Франциск Ковалишин 12 червня 1915 року на 62 році життя. Підхоронений до могили матері на Личаківському кладовищі (ріг поля No 13, могила No 45). Напевно, нікому було піклуватися могилою, і з часом вона зрівнялася з землею. На початку 90-х років ХХ ст. стараннями Товариства Лева на цьому місці встановили дерев’яний хрест, який згодом був знищений [2, с. 25].
Музейну колекцію творів Франциска Ковалишина складають альбом з 49 ескізами та 67 ориґінальними рисунками олівцем, тушшю, аквареллю. У Музей твори перейшли в 1940 році з Історичного музею міста Львова, куди вони поступили з Архіву давніх актів. Більшість робіт мають на звороті печатку Архіву з номером, під яким в Інвентарі гравюр Архіву є відповідний запис. Частина робіт поступила в Історичний музей вже після смерті художника у 1918 році.
Ковалишин був закоханий у рідний край і його історію, присвятив цьому свій талант і працю. Основна частина його творчого доробку — це твори, де представлено архітектурні пам’ятки Львова і галицького краю: кам’яниці, костели, церкви, синагоги, вигляди вулиць, будинки з околиць Львова. Майже всі роботи намальовані
автором з натури і мають пояснювальні підписи щодо змісту зображеного. Впадає в око прискіплива точність передачі архітектурних об’єктів, окремих найдрібніших деталей, у деяких випадках є додаткові позначення їхніх розмірів. Ф. Ковалишин створив низку рисунків, на яких представлено архітектурні деталі, елементи орнаменту і оздоблення фасадів та інтер’єрів, написи на балках, міщанські ґмерки, герби, дверні ручки і замки львівських кам’яниць (серія „Колатки старого Львова“). Він замальовував типи львівських міщан, давніх воїнів, їхній одяг.
Цінність рисунків художника не тільки у майстерному мистецькому виконанні, але й у тому, що багато зображених об’єктів на сьогодні не існує і, фактично, ці роботи — єдиний наочний матеріал з історії львівських кам’яниць. Це, зокрема, зображення будинку і друкарні Ставропігійського братства; будинки на пл. Галицькій, 6—8 і на пл. Бернардинській, 2, що були знесені в 1901 році; готель „Жорж“, який почали перебудовувати у 1898 році; кам’яниця на пл. Ринок, 11 і блок рисунків архітектурних деталей цієї споруди, знесеної у 1901 році; велика міська синагога за Арсеналом; вигляд низки будинків на ву- лицях Ружаній, Зацерковній, Арсенальній, на Личакові, яких сьогодні не існує; дім д-ра Сімхе Менахема, що стояв до кінця ХІХ ст. на вул. Бляхарській, 19 (нині вул. І. Федорова).
Франциск Ковалишин копіював роботи з видами Львова інших художників: „Вид Львова від костелу св. Софії“ автора Емілії Дзєдушицької, два види костелу Бернардинів і Бернардинської площі (1795) художника Жана Вейніга, „Площа Марійська“ (1840) художника Августа Ґаттона.
Франциск Ковалишин детально дослідив, описав і зарисував підземний хід, виявлений 1900 року під час земляних робіт на початку вул. Бальоновій (нині вул. Гайдамацька). Хід був розміром 1,5х1,5 м, вимурований з ламаного каменю, перетинав Жовківську дорогу (нині вул. Б. Хмельницького), проходив через приватний сад аж до підніжжя Замкової гори (рис. 6). Рисунок був опублікований у книзі Ф. Яворського „Lwów stary і wczorajszy“ [6, s. 55].
Альбом ескізів складають рисунки олівцем та тушшю і пером на окремих аркушах, більшість з яких замальовані з обох боків. Тут представлено зображення споруд оборонно-фортифікаційної системи, архітектурні пам’ятки Львова і їх окремі деталі, герби, ґмерки. В окрему групу можна виділити начерки частин різноманітних об’єктів і елементів архітектурного декору.
Після багатьох років забуття ім’я Франциска Ковалишина було вперше згадано дослідником Львова Іваном Сварником на четвертій геральдичній конференції (Львів, 10—12 листопада 1994 року) у доповіді „Франц Ковалишин і міська геральдика Галичини“. У 2001 році львівський краєзнавчий щомісячний часопис „Галицька брама“ надрукував публікацію Ореста Дзюбана, присвячену Ф. Ковалишину, у якій подано біографію художника та загальний огляд його творів [2].
Мистецька спадщина Франциска Ковалишина є безцінним матеріалом з іконографії Львова. На сьогодні частина творів представлена в музейній експозиції Відділу історії України, де вони яскраво ілюструють сторінки життя Львова. Роботи Ф. Ковалишина часто використовують у створенні музейних виставок, де вони доповнюють і допомагають розкрити відповідну тему. Повна добірка його робіт була представлена на виставці „Спадщина Франциска Ковалишина з колекції Львівського історичного музею“ у 2016 році у виставкових залах Музею на пл. Ринок, 6.
Колекція творів Ф. Ковалишина дала змогу сучасникам уяви- ти, як виглядали у минулому фортифікаційні укріплення Львова, житлові будинки, вулиці, пам’ятки сакрального будівництва. Сучасні видання з історії Львова та путівники містом часто ілюструють рисунками Франциска Ковалишина. Можливо, не всі з них претендують на високомайстерні мистецькі твори, але усі, беззаперечно, мають безцінну документальну вартість для дослідників історії Львова та всіх львів’ян, які шанують і люблять своє рідне місто.
Cвітлана ХАВАЛКО
головний зберігач фондів ЛІМ
Джерела:
- Архів КЗ ЛОР „Львівський історичний музей“. Inwentarz rycin Archiwum m. Lwowa. 124 s.
- Дзюбан О. Франц Ковалишин — графік і архівіст // Галицька брама.
- No 2/3. С. 24—25.
- Енциклопедія Львова. Львів, 2010. T. 3. С. 296—297.
- Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 55. Оп. 1. Спр. 269.
- Там само. Ф. 137. Спр. 12. Особовий фонд Франца Ковалишина.
- Jaworski F. Lwów stary i wczorajszy. Lwów, 1911. 362 s.
