І знову в стінах кав’ярні-галереї «Штука» (вул. Котлярська, 8) на мистецькій події бракувало навіть стоячих місць. Цього разу, 7 березня 2016 року, аншлаг поціновувачів зібрався на відкриття виставки Анни Атоян під назвою “Сьоме небо”. На превеликий жаль, сама художниця прийти не змогла через хворобу, але відрядила свою доньку приймати привітання.
А привітання приймати таки було від кого. Весь мистецький бомонд зібрався на огляд ностальгійно-романтичної виставки Анни Атоян, де є і еротика, і сніданки на двох, солодощі та ніжні спогади. Фактично, «Сьоме небо» – це збірка формул радості, якою художниця щедро ділиться з глядачами.
Виставку представляла давня подруга Анни і заразом куратор заходу, Зоріана Мірус. Вона дуже шкодувала, що сама мисткиня не змогла бути присутньою на події, але пообіцяла передати всі побажання та зауваження художниці.
“За художніми творами Анни Атоян я слідкую давно і надзвичайно пишаюся цією художницею. Вона є особлива і неймовірна. Коли оглядаєш її роботи, то розумієш, що кожна з них це малесенька історія, яку хочеться бачити і прочитувати.
Анну Атоян я знаю не дуже давно, але ми настільки потоваришували та зблизилися і в нас виникла ідея в кав’ярні-галереї «Штука» створити такий проект і надати йому тему «Сьоме небо», адже це символ радості, задоволення і щастя. І саме це щастя хоче нам донести Анна Атоян в своїх роботах,” – сказала Зоряна Мірус відкриваючи виставку.
Оглянути розкішні роботи мисткині на відкритті виставки можна було під неповторний музичний супровід маестро Ярослава Мигаля. Чарівні звуки його інструменту дивним чином доповнювали загадкову енергетику робіт художниці і змушували відчувати приємне піднесення.
Експертом, котрий мав би додати ложку дьогтю до захоплених вражень від огляду виставки, мав стати президент Клубу шанувальників Галичини, мистецтвознавець Тарас Стефанишин, але не дуже в нього це виходило. З перших слів стало зрозуміло, що Тарас також потрапив під вплив шовкових чарів Анни Атоян і також сподівався на цікавий творчий діалог з художницею.
“Будь-який мистецький вернісаж Анни Атоян – це є подія і відкриття. Відкриття в багатозначному сенсі, воно завжди супроводжується якоюсь таємницею, інтригою, несподіванкою. Кожна її мистецька акція і проект для мене аналогія з якимось детективом або авантюрним романом. Або аналогія з хорошим мистецьким фільмом, де сюжет приводить до якихось несподіванок і розв’язок.
В сьогоднішньому проекті Анна Атоян залишається вірна собі. Вона отака непередбачувана, загадкова, інтригуюча. Я б охарактеризував творчість Анни Атоян буквально трьома словами. Вона класицистична, пластична і іронічна. Класицистична, бо вона залишається і працює в межах і в полі фігуративного мистецтва. Пластична – це особлива її мова, складна техніка батіку, в якій їй вдається досягти колосальної пластичної виразності. І третій пункт – іронія і самоіронія – це дуже хороший та актуальний рецепт для сьогоднішнього нашого часу,” – поділився роздумати Тарас Стефанишин.
Приємним завершенням презентації стало частування усіх гостей хорошим вином від художниці та цікаве спілкування в неформальній формі.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
