Несподівано віднайдений старий родинний альбом відкрив цілий світ із минувшини нашого міста. Унікальні листівки зі смаком “ретро” зберігалися в альбомі рівнянки, який дивом вцілів і зберігся до наших днів. Зі старовинних світлин повіяло загадковим духом Різдва і казки…
Понад 40 років тому пішла в кращий світ старенька бабуся Віра. Усе, що залишилося від її “скарбу” — це давній, добротно зроблений альбом, в який вона вклеювала фотографії, найчастіше старі кольорові листівки. Цей альбом теж має цінність, бо ж зроблений її чоловіком Андрієм, який був чудовим рівненським палітурником.
Рівнянка Віра Талімонова-Королюк прожила довге й нелегке життя. Вона не мала власного житла ні в заміжжі з чоловіком Андрієм, ні коли залишилася вдовою. Зазнавши радість материнства, за кілька місяців втратила своє єдине немовля і залишилася бездітною. Усе життя її супроводжували книги, які вона ненаситно перечитувала, все частіше коротаючи з ними безсонні ночі. А ще — збирала всілякі цікавинки, які тепер назвали б раритетами.
Пані Віра була особливою жінкою — неймовірно начитаною і грамотною, як говорили про неї інші, але надто самотньою і замкненою. Завжди зігнута над книгами, вона на старість і справді згорбатіла, за що її стали кликати “горбата Вєра”. Усе життя Вірі доводилося квартирувати, винаймаючи житло в різних кутках Рівного, потроху гублячи свій дивний скарб, в якому були унікальні книги, фарфорові мініатюри, старі світлини. Смерть свою пані Віра зустріла, читаючи книгу, коли їй було вже майже 90 років у Здолбунівському інтернаті для людей похилого віку.
Довгі роки старий альбом, який зберегла її далека родина, був повною противагою тому арсеналу радянських вітальних листівок, які пропонували в кіосках “Союздруку”, які ми купували і сотнями надсилали рідним і друзям на всі радянські свята. Особливо розчулювали і вражали малюнки на листівках зі старого альбому, такі незвичні для переповнених пропагандою радянських листівок. Розглядаючи їх, випущених на
початку ХХ століття, з янголятами, милими дітками, гламурними обличчями, яскравими квітами, дивувалися, як це могло бути? У тій “знедоленій” царській Росії, чи в “буржуазно-поміщицькій” Польщі, виявляється, такою чудовою була поліграфія. А те, що вітали зі святами Різдва, Великодня чи Днем ангела, взагалі викликало в нас повне нерозуміння…
Старі листівки відкривали завісу колишнього світу, що мав, як з’ясувалося, багато прекрасного, милого й душевного. Так хотілося в радянський час мати таку листівочку, щоб привітати нею рідну матусю, яка жила в тій довоєнній країні, й для неї в молодості такі вітання були звичними. Від кожної листівки віяло добром і сімейним затишком, святковим настроєм. Хотілося кожну листівочку вставити в рамочку і повісити на стіну, як окрасу нашого спрощеного радянського побуту.
Не менш милими були написи на звороті тих старих листівок, де панували повага, вишуканість, естетика написання. Люди не соромилися висловлювати свої почуття, наприклад, любові до інших, часто цитували рядки з віршів улюблених авторів. Зворотна сторона листівки — це джерело інформації, бо там прочитується усе: адреси, поштова марка, дата відправлення і сам зміст цього відкритого листа. Листівку іноді доправляли довго. Можна лише уявити той шлях, чи причини її затримки, бо пошта виконувала свою місію і в роки Першої світової війни, проходила через низку європейських кордонів, а іноді мала спрощену адресу отримувача як от: “Ровно Вол. губ. Омельянская ул. соб. д. Ксении Филипповной М-ль Кухарцовой для Веры “.
Особливо яскравими і зворушливими в альбомі бабусі Віри були різдвяні та новорічні листівки, на яких палаюча свічка в руках янгола, ялинка, милі дітки на санчатах чи ковзанах, годинники, що ось-ось сповістять про народження нового року — цілий фантастичний світ казки, чудес, віри в нове, щасливе завтра. Проста листівка, а яка ж промовиста!
Нині такі листівки, як посланці з минулого тисячоліття, стають раритетом і колекційною розкішшю. А ще — безцінним історичним джерелом, яке дає нам цікаву інформацію про минувшину нашого народу, краю, міста.
Галина ДАНИЛЬЧУК
Джерело: РівнеРетроРитм
