Січове Стрілецтво постало як військова формація у часи Першої світової війни, коли український народ згуртував свої сили довкола ідеї національної держави. Від самого початку у лавах Січових Стрільців перебували численні представники творчої інтелігенції – письменники, поети, художники, мистецтвознавці.
Високі ідеали служіння своєму народу, готовності до боротьби за його визволення від чужих режимів знайшли втілення у творчості провідних митців першої третини ХХ ст., більшість із яких були безпосередніми учасниками визвольних змагань, – Осипа Куриласа, Івана Іванця, Лева Геца, Юліана Буцманюка,Олекси Новаківського та інших, серед них – і Олени Кульчицької. Її графіка (передусім майстерні естампи) та малярські твори були віддзеркаленням настроїв та сподівань тогочасного суспільства і власних почувань мисткині, яка палко підтримувала ідею самостійності. Олену Кульчицьку пов’язувала довголітня дружба із багатьма митцями, що перебували свого часу у лавах Січового Стрілецтва, зокрема, із Богданом Лепким, Михайлом Голубцем, Левом Гецом. Художниця сама була безпосереднім свідком подій воєнного лихоліття, пройшла разом зі своїм народом усі випробування, що випали на його долю у роки Першої світової війни.
Звістка про початок війни застала Олену Кульчицьку у Перемишлі, де вона мешкала із мамою Марією Стебельською та сестрою Ольгою, працюючи професором рисунка у Другому вчительському семінарі та гімназіях. Зважаючи на військовий стан, ставлення польської влади до українців було вкрай вороже. У щоденнику, написаному у Львові у 1940-х роках, художниця згадувала: «Настрій поляків проти українського населення був ворожий… на українців не знати чому кинули п’ятно зрадників, наслідком чого було страшне переслідування, що тривало цілу війну». О. Кульчицькій та її родині загрожувало ув’язнення у таборі Талергоф, але завдяки клопотанню Романа Стебельського (брата матері – Марії Стебельської), що був прокурором у Перемишлі, їм вдалося виїхати до Відня.
На еміграції Олена та Ольга Кульчицькі активно включаються у громадську роботу, зокрема працюють у Комітеті допомоги пораненим українським воякам, головою якого була О. Левицька (згодом – О. Ціпановська): «Це була опіка над шпиталями, січовими стрільцями і друге. Наша праця в шпиталях полягала в тому, що ми відвідували ранених вояків, роздавали їм часописи, подарунки та уряджували Різдвяні і Великодні свята». Заходами Комітету було видано низку листівок із репродукціями творів О. Кульчицької на воєнну тематику – «Чорна хмара війни», «Могили борців», «Доля українських утікачів», «Мати Божа, рятуй наш край», що були однією із перших спроб популяризації української ідеї засобами образотворчого мистецтва.
У цей час О. Кульчицька працює над ілюстраціями до «Букваря» та воєнної читанки «Червона калина».У Відні вона створює монументальний малярський цикл «Страсті Христові», що складався із 11 картин, на яких зображено сцени Хресної дороги, Розп’яття та Воскресіння Ісуса Христа. Задум цих творів виник у художниці значною мірою під впливом драматичних колізій воєнних років. У сміливих за композицією та колористичним вирішенням, сповнених внутрішньої напруги полотнах О. Кульчицька втілила ідею жертовності, самопосвяти заради спасіння усього людства. Цикл «Страсті Христові»,без сумніву, можна вважати визначним явищем українського модернізму.
У графіці воєнних років Олена Кульчицька, що була безпосереднім учасником тих подій, порушує болючі теми – еміграції, переслідування та поневірянь українців у роки війни. Лейтмотивом творів, виконаних у різних графічних техніках, стала ідея героїчної боротьби та служіння своєму народові. Рука мисткині, озброєна різцем та пензлем, творить на папері галерею алегоричних образів воєнного лихоліття – цикл гравюр «УСС.1914-1915рр.», серія офортів 1914-1916 років: «По війні. Життя перемагає», «Чорна хмара війни», «Страхіття війни», «На варті», «Татарське лихоліття», «Пімста», «За море», «Апофеоз». Лаконічна, часом сувора мова графічних засобів – лінії, плями, штриха – була, на думку художниці, найбільш відповідною для передачі настроїв епохи: «Вражіння, що лишила мені війна, були так сильні, що залишились в моїй душі на ціле життя і були змістом не тільки однієї картини… Картини, виконані олією, аквареллю, а найчастіше – в графіці, яка, може, найсильніша в своїй простоті виразу».
Боротьба та героїзм Січового Стрілецтва знайшли втілення у символічному образі молодого стрільця у кольоровому лінориті «Стрілецька кров». У центрі композиції – схилена постать пораненого вояка, з грудей якого проростає виноградна лоза. Її грона заповнюють площину аркуша, кров скапує до чаші, яку підтримують жіночі руки.
За висловом дослідниці творчості Олени Кульчицької Л. Кость, зав. ХММ О. Кульчицької, «трактування теми Січового Стрілецтва О. Кульчицької набуло народно-пісенного, фольклорного характеру. Це виявилося у дещо спрощеному рисунку, використанні елементу виноградної лози – символу євхаристійної жертви в українському іконописі. Таке символічне бачення передає любов і довіру українського народу до Січових Стрільців, у лавах яких з’єднався цвіт української нації». Графічний цикл «УСС. 1914-1915 рр.» задуманий О. Кульчицькою у вигляді альбому, на обкладинці якого художниця запроектувала емблему Українських січових стрільців – лева на задніх лапах – обабіч якого розміщено дати «1914-1915».
Цикл складався із семи естампів: «Українські січові стрільці», «Гуцули- добровольці», «Орлиці в Карпатах», «Хоробрі галицькі полки», «Під чужим небом», «Діти-герої», «Полеглий стрілець». Скупими графічними засобами – чіткою лінією та плямою, що органічно поєднані із білою площиною аркуша – художниця досягає вражаючої виразності та емоційності образів. Перед нами постають стрункі ряди січових стрільців, що йдуть у бій, простих селян, які самовіддано допомагають українським воякам, біженців, гнаних війною.
У доробку художниці є і кілька рисунків на воєнну тематику, виконаних олівцем та тушшю.Вони виразні, настроєві, лаконічні за композицією – «Ім’я невідоме», «Начерк січового стрільця», «Ескіз до композиції». Цікавим зразком нових тенденцій у релігійному малярстві того часу є ікона «О, Мати Божа України!», позначена сецесійною стилістикою, що виявилося у орнаментальному декорі, компонуванні зображення у квадратному форматі, поєднання білих, золотавих, блакитно-сірих площин. Цікавий нюанс – на застібці, що скріплює мафорій Богородиці, можемо побачити емблему Січового Стрілецтва – лева, що спирається на скелю. На жаль, цей твір до нашого часу не зберігся і відомий тільки із репродукцій.
Олена Кульчицька, як і більшість галичан, покладала великі надії на визвольні змагання 1918 року, радо вітала події 1 листопада 1918 року у Львові, відомі як Листопадовий зрив. Однак цим надіям не судилося збутися. Розчарування, біль, тривогу, що охопили українців, поділяли і художниця та її родина. 1919 року Олену та Ольгу, як і багатьох українських діячів, польська влада ув’язнила на кілька місяців у замку в Баранові за активну проукраїнську позицію. Однак випробування, що випали на долю О.Кульчицької, не зламали її віри у те, що українці зуміють вибороти власну державу. У 1928 р. вона створює лінорит «Тезей» до 10-ї річниці Листопадового зриву. Тут сюжет античного міфу про героя Тезея набуває нового трактування – Тезей підіймає важкий камінь, під яким заховані лицарська шабля, шолом та гетьманська булава – символи державної влади. З-під каменя проростає гілля калини, рясно вкрите кетягами, що символізує нескорену волю та державницькі прагнення українців.
Твори Олени Кульчицької на воєнну тематику були високо оцінені її сучасниками, зокрема М.Голубцем та І. Крип’якевичем, що присвятили художниці низку публікацій у періодичних виданнях. Олена Кульчицька щиро вірила у велику силу духу свого народу, разом із яким вона була у найважчі часи. Протягом усього життя вона жертовно служила йому своїм великим талантом, увіковічнивши золоті сторінки української історії у десятках мистецьких творів.
Надія КІНАШ
Молодший науковий співробітник художньо-меморіального музею Олени Кульчицької у Львові
Джерела:
Олена Кульчицька (1877-1967). Графіка. Малярство. Ужиткове мистецтво: альбом-каталог /Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького; авт. статті, упоряд.: Л.Кость; упоряд. спогадів : Л.Кость, Т.Різун. – Львів, Київ : Апріорі, 2013. – 392 с.: іл.
Олена Кіс-Федорук. «Бо пора ся велика єсть!»/ УСС у боях і міжчассі. Мистецька спадщина.//Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ ; Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького ; Національна бібліотека Чеської республіки – слов’янська бібліотека ; поліграфічна фірма «Оранта»; упоряд. : І.Завалій, О.Кіс-Федорук та ін.; авт. вступ. статті : О.Кіс-Федорук. – Львів, Київ, 2007.- с. 5-23.
Любов Кость. Ідеї Січового Стрілецтва у творчості Олени Кульчицької./ УСС у боях і міжчассі. Мистецька спадщина.//Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ ; Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького ; Національна бібліотека Чеської республіки – слов’янська бібліотека ; поліграфічна фірма «Оранта»; упоряд. : І.Завалій, О. Кіс-Федорук та ін.; авт. вступ. статті : О.Кіс-Федорук. – Львів, Київ, 2007.- с.172-175.
Любов Кость. Релігійна тема у творчості О.Кульчицької./ Народознавчі зошити. //Інститут народознавства НАНУ; гол. ред. : С.Павлюк.- Львів, 2001. – №1- с.43-45.
