“…Там стояла сцена збита з дошок. І довгі голі лавки для публіки. Було 3 класи місць для сидячих: “перший клас” – лавки з вузькою підпоркою для спини; “другий” – без підпорок для спини; “третій” – тераси збиті разом з дошок – від 12 до 15 сходинок. Спереду також були “ложі”. З обох сторін “сидячих місць” знаходилися “стоячі місця”. Вхідна карта, білет, коштувала до 3-ох крон. Люди, що жили в домах навколо саду, сиділи на вікнах і на дахах і звідти дивилися виставу…”- саме таким, на початку XX сторіччя, запам’ятав єврейський театр Гімпеля на вулиці Ягеллонській, 11 (нині – Гнатюка) очевидець – сценарист і режисер Яків Местел.
Відомо, що лише у 1889 році директор єврейського театру Якоб Бер Гімпель отримує першу концесію на виступи від магістрату Львова. В ті часи не знайшлось достатньо коштів аби винайняти приміщення у центральній частині міста. Театр розпочав свою діяльність біля підніжжя Замкової гори, на маленькій площі зі сквером, що називали “Під сорокою” при перетині вулиць Замкової та Татарської, де від середини XIX сторіччя знаходились столярні майстерні…
Попри чималу популярність виступи на відкритій сцені створювали багато незручностей, постійні ремонти потребували витрат… Регулярні звернення Гімпеля до магістрату, зрештою, принесли результат. У 1895 році театр переїздить до приміщень розташованих у дворі будинку на вулиці Ягеллонська, 11, де “…раніше вже виступали єврейський театр, та театр німецький під керівництвом Штенгеля”.
З тих пір єврейський театр грав тут у зимовий період доти, поки остаточно сюди не перебрався у 1897 році, а загалом театр орендував це приміщення, з перервами, до 1939 року.
Відомо, що у кам’яниці № 11 були мистецькі майстерні відомого художника Франца Ксаверія Лямпі (1782-1852), який народився у Клягенфурті в австрійській Каринтії і працював у Львові протягом 1827-1829 років, та художника, фотографа і актора Ігнатія Голембйовського (1816-1865), що народився у Кракові і перебрався 1851 року до Львова.
Споруда театру знаходилася всередині двору, і з вулиці її не було видно. Разом із дерев’яною галереєю тут могло вміститися близько 600 глядачів. У 1897 році завершилося будівництво літнього майданчика у дворі. Тож тільки в холодну чи дощову погоду театр виступав всередині, в інший час – вистави гралися на свіжому повітрі. У 1910 році, за ініціативи актора і драматурга Самуеля Лереско, над сценою зробили навіс, що перетворив його на павільйон, актори називали його “Буда”.
У 1925 році розпочалася довга судова тяганина кепівника єврейського театру Гімпля з власником приміщення – Маврицієм Вурмом. Звіти технічного відділу львівського магістрату за цей період надають деякі відомості про перебудови театру у цей час. Таким чином, всередині будівлі поміщалося максимум 360 людей (50-60 на галереях і 300 в партері), вирішено було укріпити галереї та подбати про додаткові пожежні виходи. Щодо літнього майданчика відомо, що він був повністю дерев’яним, зверху з дахом, але без бокових стін. Максимальна кількість місць – 410.
Постійні реконструкції та перевірки змусили повністю оновити приміщення театру. Плани модерної будови підготував, зокрема, молодий архітектор Даніель Кальмус – він передбачив 250 місць у партері, та 236 на новому балконі, що мав йти навкруги зали… Наприкінці літа 1939 року вже завершували внутрішні роботи. 1 вересня розпочалась II Світова війна…
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
Где играл еврейский театр во Львове? , http://www.lvivcenter.org/ , http://pohlyad.com/
