Іван Андрійович Блажкевич (1892–1969) — видатний український правник і громадський діяч, двоюрідний брат голови Проводу ОУН Андрія Мельника. Його життєвий шлях пролягав від успішної адвокатської канцелярії в Дрогобичі та крісла депутата польського сейму до скромної посади в бібліотеці львівської школи.
Народився Іван Блажкевич 22 листопада 1892 року в селі Воля Якубова Дрогобицького повіту. Здобувши середню освіту в гімназії, він продовжив навчання у Відні, де опановував право та економіку. Після повернення до Галичини відкрив власну адвокатську практику й активно долучився до роботи товариства «Просвіта». У 1928 році Блажкевича обрали депутатом польського сейму від партії УНДО. Працюючи в правничій комісії, він здобув авторитет завдяки надзвичайній точності формулювань та бездоганному знанню законодавства.
Згодом Іван Андрійович відійшов від партії, не погодившись із її політичними компромісами, і продовжив діяльність як незалежний депутат. Принциповість коштувала йому безпеки: на життя політика було вчинено замах, згодом відбулися арешт та ув’язнення. У 1939 році він категорично відмовився від співпраці з німецькою окупаційною владою. Невдовзі його заарештували органи НКВД і заслали до Казахстану, де колишній законодавець працював сторожем у колгоспі. Його дружина, Наталія Теодорівна (у дівоцтві Кашуба), також пройшла через горнило заслання.
Після війни подружжя повернулося до Львова. Іван Андрійович свідомо відмовився від адвокатури, аби не пристосовуватися до радянської юстиції. Він влаштувався бібліотекарем у середню школу №44 імені Тараса Шевченка, де Наталія Теодорівна працювала секретаркою. Жили Блажкевичі дуже скромно в комунальній квартирі за адресою: вулиця Маркіяна Шашкевича, 2.
Іван Блажкевич відійшов у вічність 5 жовтня 1969 року, Наталія Теодорівна — у 1975-му.
Атмосфера повсякденності
Їхнє побутове життя у Львові було гранично простим. Комунальна квартира означала спільну кухню, черги до ванної кімнати та нескінченні розмови сусідів у коридорі. У стінах школи №44 Іван Андрійович проводив дні серед книжок, щиро допомагаючи учням зорієнтуватися у світі літератури. Наталія Теодорівна, завжди уважна й спокійна, зустрічала батьків і дітей у кабінеті директора.
Особистий спогад
Я добре пам’ятаю, як мама привела мене до школи №44, щоб записати на підготовчі заняття. У директорській приймальні наші документи перевіряла невисока сива жінка — секретар Наталія Теодорівна Блажкевич. Її доброзичливість і тактовність залишили теплий слід у моїй пам’яті. Тоді ніхто з нас і не здогадувався, крізь які випробування пройшла ця родина. Лише через багато років я дізнався їхню справжню історію і відчув глибокий жаль, що це відкриття сталося так пізно.
Місце поховання
Іван Андрійович Блажкевич похований на Янівському цвинтарі у Львові (поле №8). Поруч спочиває його вірна супутниця Наталія Теодорівна. Тут же розташована родинна ділянка, де поховані її мати — Євфемія Іванівна Кашуба (у дівоцтві Круліцька), та братова Михайлина Андріївна Кашуба (у дівоцтві Варивода). Цей невеликий меморіал зберігає пам’ять про кілька поколінь української інтелігенції.
Пам’ять про родину
Іван та Наталія Блажкевичі є взірцем людей, які зберегли внутрішню гідність попри всі історичні злами. Їхня історія — це не лише про велику політику чи репресії, а й про тиху силу людяності у львівських буднях. Місце їхнього спочинку на Янівському некрополі — важливий штрих до мапи пам’яті міста, який ми маємо обов’язок берегти. Родина Блажкевичів залишила яскравий слід у громадському житті Галичини, нагадуючи нам про складну, але шляхетну долю українських інтелігентів ХХ століття.
Ігор МОНЧАК
